Металургія тримає на собі 40% портів і залізниці. Держава готова її втратити?
Після ударів в серпні-вересні зупинилися одразу три великі металургійні майданчики – Запоріжсталь, Каметсталь і АрселорМіттал Кривий Ріг. Порахувати збитки поки неможливо: атаки тривають. Утім, лише за серпень виробництво сталі в Україні впало на 57,3%.
Бізнес Цензор розбирався, чи зможуть комбінати відновити роботу та коли, чи пом'якшить Євросоюз квоти на українську сталь, чи готова держава підставити плече бізнесу, який опинився під ударом одразу з двох боків – і від ракет, і від ринку.
Перші з 2022-го скорочення: металургія зтикається з викликами сторіччя
Виробництво сталі в Україні стабільно знижується протягом повномасштабного вторгнення. Утім, металургія все одно залишається важливою статтею експорту і впливає на інші галузі: Укрзалізниця традиційно субсидує прибутками від вантажів ГМК збиткові пасажирські перевезення, а для Одеського морського порту метал донедавна був серед основних вантажів.
Водночас в серпні-вересні металургійна галузь переживає найскладніші випробування чи не за всю свою історію. За вересневими даними "Укрметалургпром", лише за серпень виробництво сталі в Україні впало на 57,3%. В Метінвесті назвали рівень руйнувань Запоріжсталі "безпрецендентним", внаслідок ударів 11 та 27 серпня "комбінат зазнавав руйнувань такого рівня хіба що під час Другої світової війни".
"Протягом останніх чотирьох років Групі вдавалося протистояти викликам повномасштабної війни, підтримувати виробництво та зберігати робочі місця. Проте нові виклики поставили українську металургію на межу виживання", – розповіли Бізнес Цензору в компанії.
Хоча з міркувань безпеки терміни відновлення нам не назвали, повідомили, що компанія вперше з 2022 року скорочує адміністративно-управлінський персонал – виробничників це поки не торкнулося, там навпаки бракує людей.
"Насамперед йдеться про співробітників у тих напрямах, де обсяги роботи значно зменшилися. Водночас виробничих працівників скорочення не торкнеться: компанія відчуває дефіцит кадрів за робітничими спеціальностями", – повідомили в компанії.
Удари концентрувались по виробничих майданчиках. На Запоріжсталі "пошкоджено енергетичну й транспортну інфраструктуру, основні й допоміжні потужності доменного виробництва та відкриті площі підприємства". Щодо Каметсталі нам повідомили, що унаслідок атаки в ніч на 5 вересня пошкоджено аглодоменне виробництво, енергетичну та транспортну інфраструктуру.
Зупинка Запоріжсталі й Каметсталі потягнула за собою й суміжні активи групи. На гірничо-збагачувальних комбінатах виробництво впало – у липні на 15% рік до року, у серпні вже приблизно на 40%. Залізничні перевезення їхньої продукції за серпень скоротилися на 1,3 мільйона тонн через блокаду портів. До того ж "підвищення тарифів "Укрзалізниці" призводить до додаткового фінансового навантаження на компанію".
"Зупинення роботи Запоріжсталі та Каметсталі призвело до зменшення обсягів виробництва на всіх інших активах Групи, зокрема й на гірничо-добувних комбінатах (ГЗК) у Кривому Розі, через неможливість спрямовувати сировину на меткомбінати", – пояснюють в компанії.
Зараз обидва меткомбінати фактично зупинились:
"Росія систематично нищить українську металургію: через ворожі обстріли металургійні комбінати Запоріжсталь і Каметсталь повністю зупинили виробництво", – розповіли в Метінвесті.
Ідеальний шторм для металургійної галузі
Гірничо-металургійний комплекс забезпечує близько 40% роботи Укрзалізниці, 30-40% роботи портів і 10-20% роботи машинобудування – тому це вже проблема всієї економіки а не окремої галузі промисловості, наголошує генеральний директор консалтингового центру GMK Center Станіслав Зінченко.
Фактично те, що переживає зараз металургія, можна назвати "ідеальним штормом"
"АрселорМіттал зазнав багатьох проблем, і інші заводи, і гірничо-збагачувальні комбінати. Тобто зійшлися в одній точці всі негативні чинники: і масовані удари по виробничих потужностях, і дефіцит та подорожчання електроенергії, і логістичні обмеження – не працюють морські порти, високі тарифи на залізничні перевезення", – каже Зінченко.
Про тиск кількох факторів одночасно зазначають і в Метінвесті:
"Українська металургія опинилася на межі виживання через одночасний тиск низки викликів – до обстрілів підприємств, енергетичної і транспортної інфраструктури додалася блокада портів, торговельні обмеження на ринку ЄС, логістичні питання та дефіцит локомотивів і вантажних вагонів", – пояснили в компанії.
Зокрема питання у фізичній спроможності УЗ перевозити вантажі. Адже на тлі ударів по залізниці "одночасно загострюються три проблеми: дефіцит локомотивів, нестача машиністів і вантажних вагонів".
Чому ніхто не називає строків відновлення
На підрахунок збитків потрібен час: масштаб поки можна оцінити лише з фотографій та офіційних пресрелізів, а компанії якраз проводять фактичну оцінку втрат.
"Відновлення – це не справа тижнів. Спочатку буде технічна оцінка, потім розбір завалів, потім планування поставок обладнанням за рахунок якого потрібно відбудовувати, обладнання потрібно виготовити та привезти – це теж проблема під час війни. Якщо пошкоджене масивне обладнання, його просто так не відновиш. Тобто технічна можливість відбудови є, а наскільки це затягнеться, ніхто не знає і не може спрогнозувати. Тільки коли компанії зроблять технічні звіти з оцінкою пошкоджень, можна буде це зрозуміти" , – каже Зінченко.
В Метінвесті заявляють, що про терміни відновлення та запуску виробничих процесів Запоріжсталі та Каметсталі "наразі говорити зарано", фахівці зараз "обстежують виробничу, енергетичну й транспортну інфраструктуру, щоб визначити подальші кроки".
Чи запрацюють підприємства бодай частково, ніхто не береться спрогнозувати: без ритмічної й безпечної роботи морських портів комбінати фізично не вийдуть на економічно виправдані обсяги. До цього додається брак локомотивів у прифронтовій зоні, квоти та вуглецевий податок Євросоюзу на українську сталь.
80% експорту шло в Європу: що означає закриття ринку?
Нові квоти ЄС на імпорт української сталі, які діють з 1 липня 2026 року, за оцінкою GMK Center, можуть скоротити постачання на 60% проти 2025 року, до 1,05 мільйона тонн металопродукції.
Метінвест в наданих редакції оцінках заявляє, що разом із фінансовим навантаженням CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) скорочення квот може коштувати компанії майже 700 мільйонів євро експортної виручки щороку. Компанія додає: сертифікати CBAM за викиди 2026 року доведеться купити й подати до 30 вересня 2027-го, а безоплатні квоти на викиди вже скорочуються – на 2,5% цього року.
Квоти та мита Євросоюзу проти української продукції вже діяли – але після початку війни вони були зняті – через блокаду портів, яка й без квот обмежувала український експорт. Зараз чинників одразу два: та сама блокада плюс пошкоджені сталеві потужності.
"Квоти в липні вводили проти дешевого імпорту з країн Південно-Східної Азії, але найбільшого скорочення зазнав саме український імпорт! При частково відкртих морських портах у нас і так більше 80% експорту йшло в Європу, а зараз – нема іншого ринку для нас крім європейского! Закритий для нас європейський ринок означає неминуче скорочення потужностей і зупинку заводів", – каже Зінченко.
Україна, наполягає він, не конкурент європейським компаніям. Основний бізнес європейських виробників – дорожча сталь для автопрому й машинобудування, тоді як Україна постачає переважно арматуру й листовий прокат. 90% цього обсягу йде до сусідніх країн: Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини, Болгарії.
Український імпорт до цих країн заміщує втрату місцевого постачання від закритих п'яти власних комбінатів, та колишній російський імпорт, що потрапив під санкції, пояснює Зінченко. За весь минулий рік Україна експортувала до ЄС 2,3 мільйона тонн прокату.
Це менше ніж 2% від щорічного європейського споживання у 150 мільйонів тонн. Тобто фактично українська продукція не має негативного впливу на європейський ринок.
"Ми не "третя країна-конкурент". Ми – майбутній член Європейського Союзу, який зараз перебуває на шляху до членства. У нас навіть внутрішні ціни на сталь практично такі самі, як у Європі", – пояснює Зінченко.
Металурги кажуть, що європейський ринок створює додатковий тиск: "CBAM збільшує витрати українських виробників, а скорочення квот обмежує фізичний доступ української сталі до ЄС", пояснюють в Метінвесті. Водночас там фіксують присутність російських виробників на ринку ЄС.
"Попри санкції на європейський ринок досі потрапляють російські сляби, що створює нерівні умови конкуренції для української та іншої європейської металургії. Тому вкрай важливо остаточно припинити імпорт російської продукції до ЄС", – наголошують в компанії.
Ризикована динаміка: експорт падає, імпорт росте
Частка імпорту в українському споживанні сталі ще нещодавно становила 10-20%, а зараз наблизилася до 50%. Половина металу, який споживає країна, завозиться з Туреччини та Китаю – просто тому, що там дешевше, бо там немає війни. З чотирьох мільйонів тонн, які щороку споживає Україна, імпортними є вже два мільйони – і ця частка, за оцінкою Зінченка, зростатиме. Внесок галузі у ВВП, до повномасштабного вторгнення близько 10,3%, торік становив приблизно 5,5%.
"Країна з історією виробництва сталі понад 150 років закуповуватиме весь метал у Туреччини й Китаю. Якщо не буде жодної допомоги, ми втратимо не лише зовнішній, а й внутрішній ринок. Ми його вже втрачаємо", – каже Зінченко.
В Метінвесті також кажуть про ризик "одночасно втрачати позиції і за кордоном, і на внутрішньому ринку". Там заявляють, що блокада портів різко збільшила логістичні витрати: переорієнтація потоків на європейські порти робить частину поставок економічно невиправданою, розповідають в Метінвесті.
"У результаті ми втрачаємо конкурентоспроможність на європейському ринку сталі й поступаємося місцем турецьким, китайським та європейським компаніям", – кажуть в компанії.
Металургійні мономіста чекає гуманітарна криза?
Металургійні й гірничо-збагачувальні комбінати – містоутворювальні підприємства й одні з найбільших платників податків у Запоріжжі, Кривому Розі, Кам'янському та Дніпрі. За оцінкою Зінченка, галузь дає близько 70 тисяч прямих робочих місць і ще 280 тисяч – непрямих.
Через те що навколо комбінатів були історично сформавані населені пункти, криза в індустрії може вдарити по них. Тому "ми маємо втримати підприємства й міста, адже від цього залежить стійкість країни":
"За кожним зупиненим підприємством стоять не лише виробничі показники. За ними – тисячі людей, які щодня виходять на роботу, їхні родини та цілі міста, для яких великі промислові підприємства залишаються основою зайнятості та економічного життя", – нагадують в Метінвесті.
Як історичний приклад Зінченко наводить Горішні Плавні в Полтавській області: коли гірничо-збагачувальний комбінат Ferrexpo не працював на повну потужність, там настала гуманітарна криза – 50–70% бюджету міста складали податки саме цієї компанії.
"Якщо ці підприємства не працюватимуть, це вже соціальна катастрофа. У людей не буде роботи, а міста, по суті, вимиратимуть", – наголошує Зінченко.
Чого просить бізнес і що відповідають в Раді
На питання щодо очікувань від держави Метінвест сформулював три ключові напрямки:
- створити Фонд відновлення ГМК за аналогією з енергетичним;
- запровадити окремий компенсаційний механізм для постраждалих підприємств із лімітом $100 мільйонів на проєкт за рахунок міжнародної допомоги й конфіскованих активів РФ;
- домогтися пом'якшення квот ЄС і звільнення від фінансової частини CBAM на час війни.
Компанія уточнює: воєнні ризики не покриває жодна страховка, і "єдиним доступним для Метінвесту джерелом залишаються власні кошти".
Ми звернулись до Голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева з питанням, наскільки реалістичним є фонд відновлення ГМК і компенсаційний механізм, який пропонує Метінвест. Відповідь прийшла за п'ятнадцять хвилин:
"Не реалістичний", – написав Гетманцев.
