Економічне бронювання: розбираємо аргументи сторін та хроніку подій

Автор: Владислав Бойко

У жовтні 2026 року вітчизняний бізнес та оборонна промисловість зіткнулися з найжорсткішим регуляторним штурмом за останні 2 роки. Спроба уряду кулуарно переписати правила гри почалася з розробки проєкту постанови, схваленого на закритому засіданні Кабміну 13 жовтня, який передбачав обвал лімітів бронювання для оборонно-промислового комплексу й енергетики зі 100% до 85%, а для підприємств тепло- і водопостачання – із 75% до 60%.

Цей намір викликав миттєвий відкритий спротив: 16 жовтня 63 народні депутати зареєстрували проєкт постанови Верховної Ради № 16160 з вимогою скасувати рішення уряду від 13 жовтня, а шістнадцять аналітичних центрів країни на чолі з CASE Україна оприлюднили спільне звернення, вказавши на висновок антикорупційної експертизи НАЗК про корупціогенність документа та загрозу зупинки оборонних підприємств напередодні зими. Одночасно Європейська Бізнес Асоціація закликала Кабмін не ухвалювати кулуарних обмежень без консультацій з виробниками.

Уряд Сергія Корецького пішов напролом, відповівши лише точковими тактичними поступками. Зробивши крок назад щодо водоканалів і піднявши фінальну квоту для оборонних заводів із запланованих 85% до 95%, Кабінет Міністрів 23 жовтня ухвалив доопрацьовану постанову № 1328. Текст рішення з додатком на чотирнадцять сторінок оприлюднили на Урядовому порталі ввечері 26 жовтня, а вже з вівторка, 27 жовтня, постанова офіційно набрала чинності. Підприємствам не залишили жодного перехідного періоду для адаптації. Замість прогнозованих ринкових умов воєнної економіки країна отримала черговий виток ручного розподілу імунітету від мобілізації.

Пастки постанови № 1328: силовики в Координаційному центрі та приховане урізання квот

Головний удар ухваленого рішення припав на сектори, які безпосередньо виробляють зброю та утримують енергетичну інфраструктуру. Нова редакція восьмого пункту порядку бронювання ліквідувала безумовний стовідсотковий імунітет, встановивши базовий граничний ліміт для підприємств оборонно-промислового та паливно-енергетичного комплексів на рівні до 95% військовозобов'язаних працівників, зафіксованих у рішенні Міноборони чи Міненерго.

Прем'єр-міністр Сергій Корецький офіційно пояснив ліквідацію повного захисту оборонки боротьбою зі зловживаннями:

"Безумовне повне бронювання нечесне щодо тих, хто служить, і відкриває простір для зловживань. Були компанії, створені спеціально під бронювання, і це стало бізнесом".

Проте юридичні норми постанови № 1328 заклали під роботу оборонних заводів міну сповільненої дії. Документ зобов'язав оборонні підприємства в межах 95% обов'язково забронювати всіх робітників, безпосередньо зайнятих у виробничому циклі, про що окремо повідомили в Міністерстві економіки, але уряд взагалі не прописав процедури переходу від 100% до 95% для заводів, де весь колектив уже мав чинну бронь. До того ж ліміт у 95% прив'язали до історичної чисельності персоналу, зафіксованої в рішенні про критичність: якщо завод збільшує випуск безпілотників чи снарядів і наймає нових слюсарів та програмістів, бронювати їх понад стару квоту без нового кола погоджень неможливо.

Окрім прямого зрізання квот у нових правилах та урядових роз'ясненнях закладено низку регуляторних капканів. Хоча фінальний текст постанови № 1328 не змінив дванадцятий пункт Порядку № 76 (у початковому проєкті від 13 жовтня працівників із відстрочками взагалі намагалися вилучити з бази розрахунку 50-відсоткового ліміту), у Міністерстві економіки 24 жовтня окремо заявили, що громадян із відстрочкою з інших підстав – зокрема багатодітних батьків чи опікунів – враховують у квоту під час розрахунку граничного відсотка заброньованих.

Для представництв іноземних донорів та виконавців проєктів міжнародної технічної допомоги ввели подвійне сито: не більше половини військовозобов'язаних, безпосередньо залучених до одного проєкту, і суворий ліміт у максимум 7 осіб, перевищити який (у межах загальних 50% військовозобов'язаних працівників) можна лише за рішенням Державного секретаря Кабміну з урахуванням рекомендацій Координаційного центру.

Ключовим органом управління процесом став тимчасовий Координаційний центр при уряді під співголовуванням заступників міністрів економіки й оборони. Попри консультативно-дорадчу назву, до складу цього органу на 18 посад увійшли представники СБУ, Головного управління розвідки, Служби зовнішньої розвідки та Національної поліції. Жодне профільне міністерство чи обласна військова адміністрація більше не може затвердити галузеві чи регіональні критерії критичності без листа-узгодження цього центру, а надати підприємству критичний статус чи погодити квоту понад 50% уповноважені органи можуть лише після розгляду заявки в Координаційному центрі та з урахуванням його рекомендацій, тоді як сам орган наділили правом ініціювати перегляд і скасування критичного статусу підприємств.

Проходження документів перетворилося на бюрократичний лабіринт: до 7 робочих днів триває первинний розгляд у відомстві, до 1 календарного місяця триває експертиза в Координаційному центрі, і ще 3 робочі дні відводиться на фінальний наказ.

Якщо компанії погодять розширення ліміту, вона отримує лише 10 робочих днів на оформлення бронювання через портал "Дія" – на 11-й день рішення про збільшення ліміту автоматично втрачає чинність. Після закінчення дії підвищеного ліміту роботодавець зобов'язаний за 5 робочих днів власноруч ініціювати через "Дію" анулювання виданих відстрочок.

Ба більше: якщо протягом останніх 12 місяців зафіксовано 2 і більше документально підтверджених порушення правил військового обліку та/або притягнення директора підприємства до адміністративної відповідальності за них, Координаційний центр має пряму підставу відмовити у розгляді заявки на розширення броні. Усі підвищені ліміти, надані рішеннями Міноборони до 8 грудня 2025 року, втрачають чинність не пізніше 8 грудня 2026 року.

"Корпоративна ротація" до 1 грудня: нова доктрина Корецького

Постанова № 1328 є лише проміжним кроком перед системною реформою, яку Кабмін готує на 1 грудня 2026 року. В інтерв'ю BBC News Україна прем'єр-міністр Сергій Корецький окреслив контури нового обов'язку для бізнесу:

"Водночас статистика показує: сьогодні тих, хто має відстрочку, хто переховується, хто заброньований, суттєво більше, ніж тих, хто служить".

Урядова ініціатива зводиться до моделі корпоративного кадрового бартеру. Щоб підприємство мало право претендувати на 100%-й захист колективу, воно має взяти на себе мобілізаційне зобов'язання – самостійно та регулярно відряджати частину персоналу на службу до лав Сил оборони на визначений термін, зберігаючи за мобілізованими робочі місця та зарплату. За логікою уряду, це має замінити вуличну мобілізацію плановим відбором працівників силами самих роботодавців.

Для підприємств це означає примусове перетворення керівника на позаштатного офіцера мобілізаційного відділу. Бізнес, який після травневого рішення уряду (оформленого постановою КМУ № 692 від 30 травня 2026 року) вже зобов'язаний виплачувати заброньованим працівникам зарплату не нижче трьох мінімальних заробітних плат – 25 941 грн (21 618 грн для прифронтових територій) для збереження критичності, тепер повинен власноруч відбирати підлеглих для передачі до Сил оборони заради збереження решти робочих місць.

Анатомія граблів: як компроміс 2024 року породив проблеми у 2026-му

Нинішній глухий кут став прямим наслідком рішень дворічної давнини. Восени 2024 року держава вже проходила аналогічний шлях регуляторної кризи, коли замість ринкових інструментів влада обрала дозвільний контроль.

У червні 2024 року, на тлі дефіциту оборонного бюджету в 500 мільярдів гривень, у парламенті зареєстрували базовий законопроєкт № 11331 та податковий законопроєкт № 11332 про сплату підвищеного військового збору в розмірі 20 400 грн щомісяця за кожного заброньованого, а також альтернативні законопроєкт № 11331-1 (поріг заробітної плати 36 336 грн) та законопроєкт № 11331-2.

Ця модель повністю усувала посадовця з процесу бронювання: власник будь-якого легального бізнесу отримував гарантію збереження фахівця безпосередньо через сплату цільового податку на потреби оборони, що давало можливість акумулювати до 200 мільярдів гривень на рік на вітчизняну зброю. Тодішній голова економічного комітету парламенту Дмитро Наталуха, пояснюючи базовий принцип моделі ("роботодавець визначає, роботодавець платить"), наголошував:

"І саме щоб уникнути корупції якраз і пропонуємо перенести ухвалення рішення щодо списку заброньованих осіб на підприємстві з держави – на керівника. Це має стати відповідальністю власника перед колективом".

Автоматичне ринкове бронювання заблокували популістською риторикою. Член оборонного комітету Ради Ігор Копитін публічно відкинув ініціативу, назвавши фінансовий критерій узаконенням "війни для бідних", а військовослужбовці Ярина Чорногуз та Масі Найєм розкритикували законопроєкти як "економічне відбашляння" від конституційного обов'язку та несправедливу спробу покрити брак грошей за рахунок людей на фронті.

Водночас під час консультацій народних депутатів із військовими командири бойових підрозділів озвучували тверезий прагматичний розрахунок: "Відверто – нам це не подобається, але якщо бригада від цього отримає гроші, і ви розумієте, як ці гроші підуть на користь армії напряму – нехай. Краще якість, ніж кількість".

Коли ж після запуску електронної послуги на порталі "Дія" відповідно до урядової постанови № 650 від 5 червня 2024 року кількість заброньованих за літо зросла з 540 000 до понад мільйона осіб (а на нарадах за участю президента фігурувала цифра 1,5 мільйона), Міністерство оборони в жовтні 2024 року ініціювало замороження системи та суцільний аудит. Президент Володимир Зеленський в інтерв'ю Суспільному заявив, що в моделях бронювання поки немає справедливого балансу, а прем'єр Денис Шмигаль оголосив концепцію "воюй або працюй".

Проведений аудит завершився конфузом: грубі порушення виявили лише у 5% підприємств. Проте Кабмін ухвалив постанову № 1332 від 22 листопада 2024 року, якою ввів обов'язковий поріг заробітної плати у 20 000 грн (2,5 мінімальні зарплати на той момент) для приватного сектору, залишивши державні установи за дужками цих вимог.

Засудивши ринковий збір Наталухи, держава встановила аналогічний майновий бар'єр, але зберегла монопольне право чиновника на видачу довідок. Цей симбіоз майнового цензу та чиновницького свавілля став фундаментом для нинішньої кризи 2026 року.

Отже, маємо таку хроніку рішень щодо економічного бронювання у 2023-2026 роках:

• 27 січня 2023 року – ухвалення базової постанови КМУ № 76, яка визначила критерії критично важливих підприємств для економіки й оборони.
• 5 червня 2024 року – затвердження постанови КМУ № 650, яка регламентувала процедуру електронного бронювання військовозобов'язаних засобами порталу "Дія".
• 11-17 червня 2024 року – внесення до парламенту пакета законопроєктів № 11331, № 11332, № 11331-1 та № 11331-2 щодо економічного бронювання за фіксованим збором у 20 400 грн або рівнем зарплати від 36 336 грн.
• 22 листопада 2024 року – затвердження постанови КМУ № 1332, яка встановила вимогу середньої зарплати від 20 000 грн для приватних підприємств та обов'язковий перегляд усіх статусів до 28 лютого 2025 року.
• 22-30 травня 2026 року – ухвалення урядового рішення про підвищення зарплатного цензу (оформленого постановою КМУ № 692 від 30 травня 2026 року) до трьох мінімальних зарплат – 25 941 грн (21 618 грн для зони бойових дій).
• 13 жовтня 2026 року – схвалення урядом початкового проєкту змін до Порядку № 76 щодо урізання квот ОПК та ПЕК зі 100% до 85%, а комунальних служб – із 75% до 60%.
• 16 жовтня 2026 року – реєстрація 63 народними депутатами проєкту постанови ВР № 16160 про скасування рішення Кабміну від 13 жовтня та публікація звернення 16 аналітичних центрів.
• 23 жовтня 2026 року – схвалення урядової постанови КМУ № 1328 (набула чинності 27 жовтня 2026 року) про зниження квоти ОПК і ПЕК до 95%, створення Координаційного центру та 10-денний перегляд критеріїв критичності.

Чому розбронювання дає бюджету тінь замість солдатів?

Наприкінці вересня 2026 року Міністерство економіки оприлюднило статистичний зріз: в Україні заброньовано 1,4 мільйона громадян, переважна більшість яких зосереджена в:

• переробній промисловості (20%);
• транспорті (12%);
• торгівлі (10%);
• енергетиці (9%);
• сільському господарстві (8%).

Завдяки зарплатному бар'єру середня зарплата на підприємствах зросла з 14 200 до 26 000 грн, що принесло понад 157 мільярдів гривень податків. Проте найважливішим стало офіційне зізнання міністерства: під час попередніх періодів зняття броні до лав ЗСУ мобілізувалася вкрай незначна частка працівників.

Позбавлений відстрочки спеціаліст не йде добровольцем до ТЦК – він негайно звільняється з легальної компанії і переходить у тіньовий сектор. В агросекторі та регіональній промисловості поріг у 25 941 грн став загороджувальним бар'єром. Окремий глухий кут створений на прифронтових територіях, де виробничі філії національних компаній позбавлені пільгового коефіцієнта лише через київську реєстрацію материнської юридичної особи.

Економічна ціна зупинки виробництв має конкретний вимір. Власник UBC Group Ігор Гуменний описував цю загрозу так:

"Якщо забрати 3-5% ключових співробітників із заводу UBC Group, то він зупиниться. Решта 95-97% працівників втратять роботу, а державний бюджет – надходження. Таке враження, що в армії не розуміють, де беруться гроші на ведення війни".

Засновник MacPaw Олександр Косован сформулював аналогічну позицію: без економічного бронювання та захисту критичних кадрів від бізнесу, який утримує економічний тил у війні на виснаження, може нічого не залишитися.

Цей колапс розгортається в момент, коли 28 жовтня парламент ухвалив у першому читанні проєкт Державного бюджету на 2027 рік (№ 16000) із оборонними видатками в 4,885 трильйона гривень (43,8% прогнозного ВВП), які мають фінансуватися коштом внутрішніх ресурсів держави. Утримання одного військовослужбовця коштує державі від 800 тисяч до 1,2 мільйона гривень щороку і вимагає безперервної праці шести-восьми цивільних у білому секторі.

Урізаючи бронювання для оборонних підприємств до 95% та вибудовуючи поліцейський Координаційний центр, держава не знаходить нових бійців для передової. Вона лише виштовхує залишки білого виробництва в готівковий розрахунок, власноруч ліквідовуючи фінансовий фундамент, на якому тримається обороноздатність країни.