Альтернативна стратегія оборони України (ч.4)
Продовження
"Ми не слухаємо ООН, не слухаємо США, Европу, Россію. Ми робимо те, що необхідно для нашого виживання" - невідомий ізраїльський офіцер.
Початок:
частина 1 - https://censor.net/blogs/4618/alternativna_strategya_oboroni_ukrani_ch1
частина 2 - https://censor.net/blogs/4630/alternativna_strategya_oboroni_ukrani_ch2
частина 3 - https://censor.net/blogs/4654/alternativna_strategya_oboroni_ukrani_ch3
Основний замисел Стратегії
Фундаментальною основою для започаткування даної Стратегії, її прийняття українським суспільством і державою та послідовного й наполегливого її виконання, є подолання глибоко вкоріненого в українському суспільстві психологічного страху перед російською державою й зневіри в свої внутрішні сили.
В якості першочергового й невідкладного заходу ця Стратегія потребує виділення кола психологічно й професійно придатних провідників і виконавців цієї Стратегії та просування їх на ключові кадрові посади державного апарату, очищення апарату державного й воєнного управління вищої й середньої ланки від кадрового складу, зараженого патологічним страхом перед Росією, ідеями угодовства й замирення з агресором за рахунок українських національних інтересів та зневірою у власні сили. В рамках цієї Стратегії психологічний і мотиваційний стан українського суспільства є рівнозначним, а на початкових етапах її реалізації і переважаючим за значенням по відношенню до його матеріально - технічного його стану і стану його ресурсного забезпечення. Внутрішній страх і зневіра в українському суспільстві потенційно є більшою перешкодою для реалізації цієї Стратегії, ніж очікувана їй протидія з боку РФ, а тому потребують першочергової й невідкладної нейтралізації й наступного подолання адміністративно - кадровою роботою, пропагандистськими й виховними, контррозвідувальними методами.
Ця Стратегія виходить з постулату, що результат протиборства залежить від співвідношення протиборчих потенціалів, здатності їх концентрації у просторі і часі, та відносної ефективності їх застосування й витрачання, і направлена одночасно як на кількісне, так і якісне нарощування факторів протиборчого потенціалу України, їх здатності до концентрованого застосування в просторі і часі.
Основний замисел цієї Стратегії полягає в послідовному і випереджаючому (по відношенню до РФ) нарощуванні комплексного потенціалу обороноздатності України, зміцненні внутрішньо суспільної стійкості, культурної привабливості українського суспільства, його організаційної згуртованості і керованості, та поетапному набутті спроможності до:
Ø відбиття широкомасштабної російської агресії;
Ø відновлення територіальної цілісності України;
Ø зняття довгострокової загрози з боку РФ для її незалежності, суверенітету і територіальної цілісності.
Результатом реалізації цієї Стратегії має стати радикальна зміна стратегічної реальності, коли Україна поетапно має стати у воєнному відношенні, культурно, демографічно, ресурсно і технічно сильнішою, ніж РФ.
Реалізація цієї Стратегії передбачає в усіх аспектах стратегічної діяльності переважну опору на власні сили, та на технологічні і ресурсні можливості наших союзників.
Концепція Стратегії передбачає загальне зосередження основних зусиль на трьох найважливіших аспектах, які в найбільшій мірі сприяють нарощуванню спроможності суспільства сил оборони до боротьби:
Ø на якості і мотивації людини і суспільства в цілому;
Ø на організаційній структурі й системі управління;
Ø на можливостях системи розвідки на всіх її організаційно - ієрархічних рівнях.
Крім того, поетапно:
Ø в найближчій перспективі (від 0,5 до 2 років) передбачається основні зусилля зосередити на набутті суспільством і державою спроможності до відбиття можливої широкомасштабної збройної агресії ЗС РФ на своїй території шляхом ведення "тотальної" війни, організації масового і усестороннього спротиву суспільства збройній агресії ;
Ø в середньостроковій перспективі (від 2 до 5 років) основні зусилля зосередити на набутті спроможності до відновлення територіальної цілісності України;
Ø в подальшому основні зусилля зосередити на набутті спроможності виявляти та локалізувати загрози з боку РФ на ранніх стадіях їх виникнення, в т. ч. на території Росії, впливати на внутрішньо російські процеси з метою попередження їх негативного для України розвитку.
Необхідних (для досягнення цілей і завдань даної Стратегії) якостей й мотивації людини та суспільства передбачається досягти шляхом утворення максимально сприятливих соціальних умов для їх існування й розвитку, а саме:
Ø не пізніше, ніж за 2 - 3 роки - зміни основ суспільної моралі та основоположного суспільно - політичного питання доступу до влади, шляхом всезагального й безумовного вирішення головного соціального управлінського імперативу - "головний той, хто найрозумніший і найбільш здатний" - об'єктивістським (науковим) шляхом, через тотальне впровадження технологій об'єктивного кадрового добору (дослідження особистості, конкурсного змагання, періодично - контрольного циклу управління тощо), чим створити умови для побудови суспільства нового, еквіфіналістичного (меритократичного) типу;
Ø ліквідації неприродних соціальних дисбалансів (т. зв. несправедливості), переходу до сталого шляху побудови максимально ефективного (соціально - справедливого) еквіфіналістичного суспільства (протягом 3 - 5 років);
Ø підняття на найвищий соціальний рівень престижу професій, пов'язаних з збройним захистом Батьківщини, методами матеріального і соціального стимулювання, відповідного їх пропагандистського забезпечення (до 1 року);
Ø залучення максимально можливої кількості верств і категорій громадян до всебічних практичних заходів сприяння обороні країни.
Необхідну для досягнення цілей цієї Стратегії суспільну й державну організаційну структуру передбачається створити у вигляді Воєнного оборонного комплексу України.
Необхідних для даної стратегії можливостей системи розвідки передбачається досягти шляхом:
Ø цілеспрямованого, послідовного й наполегливого нарощування якості її кадрового складу;
Ø нарощування, оптимізації й інтеграції структури системи розвідки, її технічних можливостей, балансування її добувного і обробляючого компонентів, оптимізації процедур та алгоритмів їх роботи (в основних моментах - до 1 року).
Набуття суспільством і державою внутрішньої спроможності до відбиття можливої широкомасштабної збройної агресії ЗС РФ передбачається здійснити шляхом:
Ø протягом 1 - 2 років - створення та подальше якісне утримання професійних регулярних Збройних Сил (в складі професійного кадрового і професійного резервного компонентів) відповідної чисельності і бойової спроможності, готових до участі в відбитті збройної агресії противника в найкоротші терміни, для вирішення ними таких основних завдань:
§ організації стійкої й мобільної оборони на всіх (до 4-х - 5-ти) загрозливих оперативних напрямках одночасно;
§ організації стійкого утримання ключових політичних і економічних центрів держави;
§ забезпечення високої боєздатності, живучості, мобільності і автономності дій в умовах панування противника в повітрі, при наявності у його сухопутних угруповань чисельної і вогневої переваги;
§ підтримання стійкої протидії повітряним засобам нападу противника, суттєве зниження ефективності їх повітряних ударів, нівелювання їх панівного положення в повітрі;
§ утворення силового "кістяку" для формувань "озброєного народу" - територіальних резервних бригад НГ і сил територіальної оборони.
Ø Протягом 1 - 2 років - перенесення зусиль з мобілізаційного розгортання сил оборони на структуру Національної Гвардії, створення на її основі відповідної стійкої командної і організаційної структури "озброєного народу", її забезпечення необхідними кадрами, технічними засобами, інфраструктурою і матеріальними ресурсами, створення умов для її тривалого підтримання в дієздатному стані та подальшого удосконалення, у вигляді:
§ розгорнутих резервних формувань НГ (резервних рот - в районах, резервних бригад (полків)- в областях, великих містах);
§ кадрованих формувань територіальної оборони (батальйонів ТрО - в районах, дивізій ТрО - в областях), що в мобілізаційному порядку розгортаються на базі резервних формувань НГ;
§ іррегулярних формувань та агентурних мереж, що активуються в разі окупації території противником.
Ø створення необхідних соціальних і організаційних умов для забезпечення масової участі громадян в організованих формуваннях "озброєного народу" та іррегулярного сприяння обороні країни з боку широких верств населення, шляхом надання соціальних і економічних пільг та привілеїв їх учасникам, створення необхідної інфраструктури (протягом 1 - 3 років);
Ø організації та підтримання умов для проведення загальної мобілізації населення, техніки, матеріальних засобів, промисловості і транспорту в інтересах оборони держави шляхом удосконалення й підтримання систем планування і управління мобілізацією, обліку людських і матеріальних ресурсів, створення й утримання необхідних матеріальних запасів, інфраструктури мобілізації, мобілізаційних виробничих і транспортних потужностей (до 1 року);
Ø проведення комплексу стратегічних і місцевих заходів по інженерній і інфраструктурній підготовці внутрішніх театрів воєнних дій (районів і ділянок місцевості) в інтересах їх оборони (поетапно, з безперервним нарощуванням і удосконаленням);
Ø створення організаційної і матеріальної основ для розгортання іррегулярних сил спротиву, дій сил спеціальних операцій на окупованих ворогом територіях (від 0,5 до 1 року);
Ø створення всеохоплюючої й ефективної системи територіальної оборони (від 1 до 2 років);
Ø створення широкої й ефективної системи цивільної оборони (від 0,5 до 1 року);
Ø забезпечення широкої і всебічної (воєнної, фінансової, матеріальної, технологічної, дипломатичної) підтримки України з боку ключових глобальних і регіональних зовнішньополітичних суб'єктів, входження в існуючі або формування нових регіональних структур колективної безпеки (за можливості);
Ø протягом 1 - 2 років організації масового виробництва відносно простої і мало матеріалоємної зброї, що має достатню бойову ефективність (стрілецька зброя, ручні і станкові гранатомети, переносні ПТРК, ПЗРК, міномети) та боєприпасів до неї; організація якісної експлуатації і масового ремонту та модернізації більш складних і ефективних зразків ОВТ, що маються на озброєнні, та. виробництва боєприпасів до них;
Ø створення в обґрунтовано достатній кількості стратегічних запасів боєприпасів та матеріальних засобів, розосередження й забезпечення їх живучості (від 3 до 5 років);
Ø забезпечення живучості основних виробничих потужностей оборонного значення (від 3 до 5 років);
Ø створення широкої (розгалуженої) надійної, стійкої й живучої системи державного і військового управління, системи оповіщення населення (до 1 року);
Ø забезпечення живучості, надійності, стійкості функціонування в воєнний час фінансової системи держави (до 1 року).
Набуття спроможності до відновлення територіальної цілісності України передбачається досягти:
Ø набуттям українською державою і суспільством рішуче переважаючої культурної й економічної привабливості для населення окупованих територій у порівнянні з РФ (до 5 років);
Ø організацією потужного проукраїнського суспільно - політичного руху та дискурсу на окупованих територіях, переломом переважної суспільної думки на користь возз'єднання з Україною (від 2 до 5 років);
Ø всілякою підтримкою кримськотатарського національно-визвольного руху, підтримка ідеї національної кримськотатарської автономії на території Криму; на підґрунті піклування про долю кримськотатарського народу започаткування й розширення дружніх і союзницьких відносин з державними й національними утвореннями тюркомовного світу, в т. ч. з тюркомовними національними меншинами на російській території (від 2 до 5 років);
Ø набуттям силами спеціальних операцій надійної цивільної підтримки та умов для операційної діяльності на окупованих територіях (від1 до 2 років);
Ø в термін до 3 - 5 років набуттям регулярними збройними силами необхідної кількості і бойової спроможності для:
§ надійного й оперативного викриття положення, стану, складу, характеру дій противника на ТВД;
§ розгрому можливих супротивних угруповань противника як на окупованих ним територіях, так і в прилеглих районах РФ;
§ ведення стрімких і глибоких наступальних дій силами угруповань механізованих, танкових і аеромобільних військ;
§ оволодіння міськими агломераціями силами штурмових угруповань;
§ нівелювання ворожої переваги в повітрі, ведення боротьби за її завоювання;
§ ведення об'єктової протиракетної оборони;
§ глибокого вогневого ураження угруповань військ противника силами РВіА та авіації;
§ ураження важливих об'єктів противника - військових, промислових, інфраструктурних, державного управління - в оперативно - стратегічній глибині його території, створення надійного ракетного щита стримування агресора.
Ø створення власного космічного угруповання КА розвідувального, навігаційного призначення та зв'язку (від 5 до 10 років);
Ø набуттям оборонною промисловістю спроможності масового виробництва складної й матеріалоємної бойової. техніки з високими бойовими властивостями (авіація, бронетехніка, артилерія, системи ППО, ракетні системи тощо) (від 5 до 10 років);
Ø набуттям цілісним державним і промисловим комплексом організаційної і ресурсної спроможності тривалого функціонування в режимі позиційного протистояння тотальної війни, в яку може вилитися боротьба України за відновлення своєї територіальної цілісності;
Ø забезпеченням тривалої і всебічної підтримки з боку світової спільноти ідеї відновлення Україною своєї територіальної цілісності.
Набуття спроможності виявляти та локалізувати загрози з боку РФ на ранніх стадіях їх виникнення, в т. ч. на території Росії, впливати на внутрішньо російські процеси з метою попередження їх негативного для України розвитку передбачається здійснити:
Ø подальшим поглибленням набутої рішучої технологічної, демографічної, технічної й ресурсної переваги над РФ;
Ø набуттям переважаючої культурної і економічної привабливості України для населення РФ; депопуляризація в російському суспільстві ідеї війни з Україною;
Ø започаткування й просування ідеї слов'янської культурної співдружності і культурного лідерства України в слов'янському світі, заперечення й відторгнення ідеї російського культурного слов'янофільського лідерства; просування ідеї й практики захисту слов'янського культурного середовища з українським корінням на території РФ;
Ø започаткування та розширення суспільних і територіальних осередків української культурної ідентичності на території РФ, формування стійкої й згуртованої української національної діаспори в РФ, послідовне й наполегливе створення умов для наростаючої її суб'єктності, виділення її суверенних політичних інтересів, всебічна підтримка її політичної боротьби;
Ø започаткування зв'язків з національними й культурними групами на території РФ, що мають схильність до боротьби за свою автономію і незалежність, всебічна підтримка їх боротьби;
Ø сприяння детехнологізації виробничого комплексу РФ всіма доступними способами;
Ø агентурне й корупційне розкладання апарату державного й воєнного управління РФ, просування в них деструктивних для інтересів РФ зовнішньо - та внутрішньо - політичних і господарських рішень;
Ø всіляке сприяння та участь в зовнішньополітичних об'єднаннях антиросійської направленості;
Ø всіляке просування в світовій спільноті ідеї про ядерне роззброєння РФ;
Ø набуття українською оборонною промисловістю рішучої технологічної переваги над ВПК РФ;
Ø набуття регулярними Збройними Силами комплексної (мотиваційної, професійної, технічної) рішучої переваги над армією РФ;
Ø нарощування бойових можливостей ракетного щита стримування, набуття ним спроможності паралізувати системи управління, енергозабезпечення, стратегічні ядерні сили РФ - одним (першим) ударом, а в ході наступних ударів - і ключових об'єктів його промислової індустрії й транспортної інфраструктури;
Ø нарощування можливостей утвореного космічного угруповання, набуття ним спроможності до нейтралізації космічного угруповання РФ;
Ø побудови ефективної системи протиракетної і протиповітряної оборони території України, забезпечення достатньої живучості і стійкості її систем державного й військового управління, ключових об'єктів енергетики, промисловості й інфраструктури, основних політичних центрів і найбільших населених пунктів в разі загрози ракетно-ядерних і авіаційно-ядерних ударів з боку РФ;
Ø проведення наукової, технологічної й виробничої підготовчої роботи до оволодіння Україною ядерною зброєю; оволодіння ядерною зброєю за будь яку ціну, якщо інші заходи (внутрішні та зовнішньополітичні) стримування РФ не принесуть очікуваного результату.
===
Вот это, конечно, очень стратегично смотрится - "за будь-яку цiну". Включая, надо понимать, распад государства и гуманитарную катастрофу?
И, к сожалению, в нынешних обстоятельствах всё это читается как не шибко научная фантастика. Нет ни ресурсов, ни лидеров, способных реализовать хоть малую часть заявленного.
И я не передёргиваю - сказано "любой ценой", без уточнений. Только это уже не стратегия, а лозунг "...победа, одна на всех, мы за ценой не постоим". Стратег так ставить вопрос не имеет права.
На превеликий жаль, так звана українська "еліта" ставить свої шкурні інтереси вище названої ідеї. Не вистачає також культури, має місце недооцінка стану війни. Засоби масової інформації виховують зневіру та песимізм стосовно майбутнього української держави. Ситуація дуже і дуже серйозна.
З часів другого Майдану пройшло вже більше трьох років, але очікування багатьох українців на краще так і не здійснились. Розуміємо, в нас зараз війна і це, на стільки суттєва причина, аби не піднімати зайвий раз питання про якесь там негайне покращення життя середньостатистичного українця, що нормальними людьми це сприймається спокійно і безапеляційно.
Разом з тим, все списувати на війну теж не правильно, хоча й дуже просто, а головне вигідно тим, хто, крав при попередній владі і нині живе виключно за рахунок цього "бізнесу", тому й саме за цих крадіїв, шахраїв і корупціонерів частенько сварять нашу нинішню владу і сварять не безпідставно, бо ж з цими людьми потрібно вести нещадну війну, як з сепарами на фронті.
Але, до тієї купи питань, хочу додати ще одне, бо ж, як не дивно, але проблема наших проблем, як на мене, таїться не лише і навіть не стільки у владі, як саме в нас самих, от тих поодиноких українцях, з яких і складається великий народ.
Спитаєте, то до чого тут народ? Та у тому то й справа, що таки - до чого. Пригадуєте ото давнє, ще зі школи пам'ятне - "Кожен народ має ту владу, на яку заслуговує". Впевнений, багато хто саме із народу, з цим категорично не погодиться лише тому, що вважає себе майже безгрішним і в цілому, навіть доволі успішним, але лише при одній умові - якщо б, в нас була "нормальна" влада, саме тому, за роки нашої незалежності, однією із найбільш потужних традицій, що розповсюдилась на всю країну і наразі стала чітко засвоєною всією нацією є - постійно і злобно хаяти владу, при цьому себе обов'язкове, за будь яких умов відокремлюючи від цього багна що найдалі, навіть якщо ти сам і є "ця влада", чи її представник, не важливо при цьому, якого рівня.
Безумовно, є й за що сварити і виказувати невдоволення, але ж, в кожній медалі маймо й зворотну сторону, куди і заглянемо, а там - біда чорна і лихо надзвичайне, лише тому, що ментально, жодної різниці між владою та народом по суті - не має.
І там, і там - домінують і правлять бал однаково егоїстичні бажання гарно жити, при цьому бажано нічого не робити і що найголовніше, все це за рахунок свого ближнього. І не сперечайтесь, бо ж, а як інакше - всі разом та водночас жирувати не зможуть апріорі, тому якщо один жирує, інший автоматично - бідує і це закон природи (збереження енергії - якщо в одному місці убуло, то в іншому прибуло). Якщо ж, якийсь бовдур при цьому згадає за мораль, чи за духовність щось спробує кволо пробубніти, а то й бодай боже Христом прикриється з його любов'ю до ближнього, то - по морді йому, нехай не корчить з себе мудрого, бо ж до чого тут любов і ближній, коли жити гарно хочеться саме мені, і любити теж хочеться лише мені і навіть ближнього теж іноді хочеться, але знов таки лише мені і нікому більше.
Давно про це хотів сказати, але ж до написання спонукав колишній співслужбовець, який тільки но звільнився з останньою хвилею мобілізації, такій собі В.Покуса, який вирішив покусати все вище політичне та військове керівництво держави, бо ж те, як на нього "недолуго" стратегічне планування спланувало.
Але мені цей Покуса цікавий лише тим, що в ньому, як в дзеркалі яскраво відображається отой типовий середньостатистичний українець - вічно невдоволений сусідом - "а що б в нього хата згоріла", начальником - "от бовдур пихатий, де ж він такий тупий взявся, а от, як би мене призначили то я б тоді все зробив як слід" і державою - "ну от всюди люди живуть як люди, лише ми бідуємо в суцільних злиднях". Саме тому, на великодержавних роздумах мого колишнього сотовариша спробую, з'ясувати звідки ля ростуть ноги тієї розрухи, яка, як відомо - в головах.
По-перше, відразу кидаються в очі типові прояви самозакоханості до самозабуття. Маючи в активі на "Цензорі" аж дві статті, прямо з порогу, в першій же Віктор відразу вступає в полеміку із "аксакалом вітчизняної політики Горбуліним" (в лапках цитати із статей Покуси), якимось чином, відразу зробивши висновки, що у того "не все добре" - дякую, що ж не - "не всі дома" і лише на тій підставі, що "думка Володимира Павловича допускає ряд серйозних змістовних помилок, що суттєво впливають на отримані ним висновки".
Уявіть, наскільки треба бути потужним в своїй неймовірності, аби от так відразу видати "аксакалу", що його аксакальська "думка допускає ряд серйозних змістовних помилок". Тобто, аксакал виходить живе - сам по собі, а його думка - окремо й, до того ж на стільки самостійно, що ще й "помилки допускає" та й, не які небудь, а "серйозні та змістовні", які до того ж "суттєво впливають на отримані висновки".
В загалі то, як військовий - колишньому військовому, нагадаю, що отримують наприклад, догану, чи навіть по носі, якщо того не туди пхають, але ж ні як не висновки. Жоден аналітик, якщо він цим займався фахово, не скаже -"отримати висновки", хіба що це звичайнісінький дилетант, або статист, який до того ж ******** розмірковувати про недолугість існуючого стратегічного планування. Висновки, в загалі то - роблять, а от роблять їх вже - із "отриманих" в ході дослідження фактів, але це так, аби наступного разу, коли полеміка заведе Віктора на шпальтах його "старенького розбитого планшету" наприклад до Папи Римського, чи президента Америки, на менше бачу, він просто не налаштований, то не хотілось би аби імідж країни постраждав від його "мутних формулювань", як він сам гарно підмітив, але ж не в себе-коханого, бо навіщо то поліно в оці розглядати, коли така паскудна смітинка в сусідському стирчить, аж звідси видно і ж, так муляє, так муляє.
Далі Віктор констатує: "Стає зрозумілим, що В.П. Горбулін фактично розглядає стратегічне планування як стратегічну гру".
А й справді, дивний цей "аксакал" якийсь виявився, ніби кумису обпився, чи що - "планування розглядає як гру". Уявляєте!!! Але ж це геть не іграшки, це знаєте вам не ляльками гамселитись, це - планування!!!
По-друге, відразу видно, що людиною рухають не якісь благі наміри, щось зробити для суспільства, якось покращити ситуацію в цілому, а банальна глибока особиста образа, яка домінує над загальною темою висмоктаної з пальця, чи навіть з іншого місця проблеми якогось там "недолугого стратегічного планування" і слугує особисто для нього основним мотиваційним чинником, аби привернути до себе увагу. Так, показово принизливо опустивши себе від початку, далі відразу йде алогічне перескакування на ото накипіле та болюче, що по суті дихати не дає: "У когось виникне питання - а хто я такий, щоб дискутувати з самим (!) В.Горбуліним? Дійсно, ось і мій армійський начальник, генерал Віктор Муженко, теж якось допитувався у мене - «а хто ти взагалі такий?» І деякі з його армійських генералів, за принципом «не читав, але засуджую!» теж галасували - «та ти хто такий!?» І дійсно, хто я для них такий? Не рівня. У мене ж таких як у них штанів з лампасами немає, а тільки в них і вся справа"…
Ну от, почав з Горбуліна, а перескочив на Муженко та його лампаси, а як на мене, то справа тут, як раз не в штанах і не в лампасах, а саме у неконтрольованій заздрості що "у мене ж таких немає", бо ж до чого тут "Муженко і деякі", коли анонсовано "полеміку з Горбуліним" в якого нагадаю, за висновком Покуси - "не все добре". То таки не завадить розібратись, в кого насправді оте - "не все добре"???
Те ж саме, ніби під копірку і в іншій статті (поки що із 2 частин, але думаю, це ще не край) "Альтернативна стратегія оборони України", де знов таки піднімається, що й з "аксакалом" - стратегічне планування. Ніби людина нічим іншим більше не цікавиться і нічого другого не знає, але під копірку прописана не лише тема, але й структура доповіді, коли, так само як і в першій статті, буквально з перших абзаців знов таки відбувається різкий випад проти того ж самого, вже згаданого Муженка, який десь там колись ніби то запитав нашого полеміка: "Доповідай, які воєнні загрози безпеці України існують?! Він в гніві, бо я, офіцер, його підлеглий, опублікував критичну статтю про неприглядний реальний стан реформування наших Збройних Сил. Він цілком справедливо сприйняв критику на себе"…
Думаю, тут суть навіть не у військовому розумінні. Впевнений, керівник не те що будь якого відомства (міністерства), а навіть невеличкої фірми дізнавшись, що його підлеглий за його ж спиною строчить на нього памфлети у ЗМІ, був би від цього не в захваті і навряд чи запропонував би йому за це підвищення по службі чи безкоштовний тур у Швейцарські Альпи з власною секретаршою в придачу, але ж в нашого героя своя логіка і він, після того, як облив брудом Збройні Сили, а значить і їх керівництво, при тому, що на той час сам служив в армії, пафосно заявляє: "Даремно мене чіпав генерал Муженко, ой даремно"... чим фактично "по Фрейду" розкриває скриту, але справжню мету свого чергового опусу - банальна помста Муженко, от тільки за що? Чи то що невдобним питанням "виставив його ідіотом", як він сам це оцінив, зазначивши, що цього "дуже не любить", чи то за те, що його взагалі виставили, а точніше, як він написав, "я був виштовханий, витиснений за межі лав ЗСУ" - знов таки "по Фрейду", всі ми знаємо кого виштовхують в загривок.
Взагалі то мені навіть важко уявити, це ж як треба служити, що б тебе спочатку "виставили ідіотом", а потім ще й "виштовхали та витіснили" немов непотріб "за межі от тих самих лав ЗСУ", до того ж таких "неприглядних в реальному стані реформування". Як психолог, я звичайно ж розумію, яку непереборну психотравму він отримав під час проходження служби в "генеральському штабі" - немов на підвалі у сепарів побував, не інакше, саме тому, навіть готовий проконсультувати його, аби допомогти та всіляко сприяти психоадаптативними та медитативними практиками безболісно повернутись до вже ставшого незвичним і чудним йому нормального цивільного життя де віднайти себе, як повноцінного члена великої української громади, аби не спитись та не почати бомжувати.
Далі маю звернути увагу на логіку, як спосіб судження. Цікаво, що епіграфом до статті Віктор вибрав цитату Піфагора: "Що б про тебе не думали, роби те, що вважає
Все що автор написав - це вже все прописано, визначено й ПОТИХЕНЬКУ ! виконується !
Що до озброєння НГУ, то вона вже має і танки, гармати, гелікоптери та авіацію. Поздоровляю
ще оду світлу голову й стратега !
Образование Национальная академия обороны
Магистр управления, Киев
Высшее, с 09.2001 по 06.2003 (1 год 9 месяцев)
Окончил Санкт - Петербургское ВОКУ в 1993 году, специальность - инженер по обслуживанию автотракторной техники;..................................