Крок у правильному напрямку: Як новий закон спростить виробництво компонентів для дронів

На початку грудня Верховна Рада ухвалила в цілому два законопроєкти №14169 та №14170, що передбачають зміни до Податкового та Митного кодексів України, а саме їхніх частин, які відповідають за пільги для товарів оборонного призначення. Сьогодні їх підписав президент.

У медіа найбільш висвітленими положеннями цих законопроєктів стало запровадження пільг для симуляторів бойових дій, уточнення правил списання знищених чи забракованих деталей та включення модернізації до переліку цільових використань.

Ці зміни важливі, проте один із найбільших ефектів насправді матиме інша норма, передбачена законопроєктом №14169, – зміни до останнього абзацу пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо коригування податкового кредиту при реалізації оборонної продукції поза межами державних контрактів.

Ця зміна є актуальною в умовах переходу до децентралізованих закупівель оборонної продукції, вона покращить постачання виробів підприємствами благодійним фондам, а головне – матиме суттєвий позитивний ефект для українських виробників компонентів до безпілотних систем і безпосередньо сприятиме локалізації.

Локалізація виробництва дронів є важливою стратегічною ціллю українського оборонного комплексу.

Виробництво компонентів для безпілотних систем в Україні дозволяє значно менше залежати від закордонних ланцюгів постачання, які здебільшого ведуть до Китаю, держави з високим стратегічними ризиком для України, а також швидше адаптувати та кастомізувати компоненти під потреби фронту.

Український ринок компонентів уже представлений різними їх типами, які активно використовуються у вітчизняних дронах.

Проте, як показує дослідження Snake Island Institute спільно з кластером IRON, виробничі спроможності українських підприємств перевищують обсяги замовлень від виробників дронів, найчастіше – через вищу ціну українських компонентів порівняно з китайськими.

Згідно з дослідженням, основною перешкодою для цінової конкурентоспроможності є нерівномірне податкове та митне регулювання: чинні пільги стимулюють виробників дронів імпортувати компоненти, тоді як українські аналоги через відсутність таких пільг мають значно вищу собівартість.

До набуття чинності закону України, передбаченого законопроєктом №14169, ситуація є такою: виробник дронів при імпорті компонентів не сплачує ані мита, ані ПДВ завдяки наявним пільгам.

Натомість виробник компонентів при імпорті мікрокомпонентів і сировини сплачує мито й ПДВ, оскільки не підпадає під пільги як виробник кінцевих систем.

Після цього продаж вироблених компонентів підприємствам із виробництва дронів підпадає під пільгу відповідно до підпункту 5 пункту 32 і звільняється від оподаткування.

Однак через те, що виробники компонентів поставляють продукцію саме виробникам дронів, а не безпосередньо Силам оборони за державними контрактами, останній абзац пункту 32 передбачає анулювання податкового кредиту, набутого під час виробництва.

Таким чином, виробник компонентів сплачує ПДВ при імпорті фактично безповоротно. Зрештою витрати на мікрокомпоненти та сировину зростають на 32% (10% мита та 20% ПДВ від митної вартості).

Законопроєкт №14169 передбачає видалення фрагмента "(в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель)" з останнього абзацу пункту 32.

Відтак, виробники компонентів, які поставляють їх виробникам дронів, а не за державними контрактами, сплачуватимуть мито та ПДВ при імпорті, проте це ПДВ залишатиметься в їхньому податковому кредиті після реалізації продукції. Відповідно, його можна буде використати для покриття інших податкових зобов'язань або отримати відшкодування.

Це піднімає питання про бюрократизованість та складність процесу відшкодування податкового кредиту.

Зміна також не усуває нерівність у сплаті мита та проблему касових розривів на етапі імпорту, що потребує більших обігових коштів.

Проте це безперечно крок у правильному напрямку, який полегшить ситуацію для українських виробників компонентів і сприятиме їхньому розвитку, а відповідно – і локалізації виробничого комплексу безпілотних систем.

Наступним логічним кроком має стати розширення списку компонентів у пункті 32, щоб він охоплював усі критично важливі частини безпілотних систем, адже зараз перелік є доволі обмеженим і включає лише окремі коди УКТЗЕД, що не покривають усю номенклатуру.