Нардеп-регионал Ландык натравил на ГАИшника своего охранника: "Пойди въ…би его"
Луганские инспекторы ГАИ винят охранника нардепа от Партии регионов Владимира Ландика в том, что тот на выходных зверски избил их коллегу Алексея Косякова, а нардеп утверждает, что гаишные начальники вовсе распоясались, приказав брать деньги на дорогах даже с парламентариев.
Как рассказал изданию "Сегодня" информированный источник в МВД, охранник Ландика избил инспектора на выходных в Луганске. «Инспектор остановил «Мерседес», который мчался на скорости 91 км/ч вместо разрешенных 60-ти в пределах населенного пункта, потребовал предъявить документы, на что услышал от водителя слова: «Что мы вам должны?». Он снова потребовал документы, после чего открывается еще одно окно и инспектор слышит в свой адрес отборный мат. Спустя мгновение инспектор увидел на заднем сиденье нардепа Владимира Ландика. После этого Ландик обратился к впереди сидящему парню со словами: «Пойди въ…би его». Тот вышел и избил инспектора, после «Мерседес» уехал. Инспектор получил сотрясение мозга и ушиб грудной клетки».
Смотрите также: Гаишник, который остановил Януковича. "Так тяжело мне 200 гривен еще никогда не доставалось". ВИДЕО.
Медики отделения неврологии горбольницы №2 подтвердили наличие пациента Алексея Косякова. «У него травмы средней тяжести. Сколько пролежит у нас — сказать трудно», — сообщила нам медсестра отделения Любовь Коршунова. В Луганском облуправлении МВД ситуацию прокомментировали кратко. «Один из наших инспекторов сейчас лежит в больнице с сотрясением мозга. Обстоятельства мы проверяем», — сообщила начальник пресс-службы Луганской облмилиции Татьяна Погукай.
Сам Владимир Ландик отметает обвинения в избиении. «Я только что отдал в прокуратуру видео, на котором двое веселых красномордых гаишников 20 минут не пропускали меня, народного депутата, на дороге. Они задержали меня и требовали денег! Я пожаловался начальнику УВД, ГАИ города и прокурору — никто не приехал, — рассказал Ландик. — Когда гаишники узнали во мне депутата — побежали в куче кирпича прятать деньги, которые у них с собой были. После этого вечером мне позвонил начальник ГАИ города и сказал, что я избил его сотрудника. Те травмы, которые он получил, наверное, нанес сам себе, никто его не бил! Распоясались начальники ГАИ, которые заставляют инспекторов снимать деньги с народных депутатов!».
Читайте также: На Кировоградщине водитель избил гаишника ногами и угрожал ножомНапомним, после неприличного жеста, который кортежу тогдашнего спикера Верховной Рады Арсения Яценюка показал заместитель командира спецподразделения ГАИ " Кобра " Алексей Кожа отряд "Кобра" был расформирован.
....и ладно что еще только по мордам надавали, вон Лозинский тот сразу стрелял
А то шо у них морды красные, так постоял бы Ландык на свежем воздухе, тоже бы был красным...а то шо они деньги прятали в кирпич..так куда ж им их еще прятать. Они там для того и поставлены на асфальте шоб деньги с асфальта собирать
Отучайся говорить за всех. К примеру мне избитый гай ОЧЕНЬ нравится.
Читай черным по русски написанное : "К примеру мне избитый гай ОЧЕНЬ нравится."
Подчеркнутое видишь? Я говорю ТОЛЬКО от своего имени. А ты пытаешься всех преплести, цитирую: "народ в данном конкретном случае категорически против"
Отучайся говорить за весь народ, говори от своего имени, "а вот саша из киева категорически против"
а по сути, если взятку просили - может оно и по заслугам, а если нет - то я (как один из народа) против такого хамства
органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і
державного кордону або військовослужбовця
Вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного
органу чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником
службових обов'язків, а також члена громадського формування з охорони
громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх
діяльністю щодо охорони громадського порядку -
караються позбавленням волі на строк вїд дев'яти до п'ятнадцяти
років або довічним позбавленням воді.
1. Основний безпосередній об'єкт злочину - нормальна
службова діяльність працівників правоохоронних органів, авторитет цих органів,
а також встановлений порядок охорони громадського порядку. Додатковим
обов'язковим об'єктом злочину є життя зазначених у диспозиції ст. 348 осіб.
2. Потерпілими від злочину можуть бути працівник
правоохоронного органу, його близький родич, член громадського формування з
охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовець (про
їх поняття див. коментар до ст. ст. 342).
Норма, передбачена ст. 348, є спеціальною стосовно норми,
передбаченої п. 8 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство особи чи її близького родича у
зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку). У разі
вбивства або замаху на вбивство працівника правоохоронного органу, його
близького родича, члена громадського формування з охорони громадського порядку
і державного кордону або військовослужбовця за умов, описаних у ст. 348, Дії
винного повністю охоплюються цією статтею.
Посягання на життя державного чи громадського діяча, вчинене
У зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю, слід кваліфікувати за ст.
112.
3. З об'єктивної сторони злочин виражається у посяганні на
життя відповідної особи, а саме у: 1) вбивстві; 2) замаху на вбивство.
Про поняття вбивства див. коментар до ст. 115, а про поняття
замаху - коментар до ст. 15.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного злочину є
те, що посягання на життя потерпілого причинне обумовлене виконанням службових
обов'язків потерпілого або його діяльністю щодо охорони громадського порядку
(про ці поняття див. коментар до
ст. 342).
Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена
громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або
військовослужбовця, вчинене в процесі опору потерпілому під час виконання ним
службових обов'язків або обов'язків щодо охорони громадського порядку,
охоплюється ст. 348 і додаткової кваліфікації за ст. 342 не потребує.
Злочин визнається закінченим з моменту настання смерті
потерпілого або вчинення діяння, яке утворює замах на вбивство. В останньому
випадку ст. 15 не застосовується. Готування до цього злочину слід кваліфікувати
за ст, ст. 14 і 348.
4. Суб'єкт злочину - осудна особа, яка досягла 14-річного
віку. 6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. При цьому зміст
умислу включає усвідомлення винним специфічних ознак потерпілого та зв'язку
посягання з його певною службовою
чи громадською діяльністю.
Замах на вбивство може бути вчинений лише з прямим умислом
(див. ч. 1 ст. 13).
Якщо працівникові правоохоронного органу у зв'язку з
виконанням службових обов'язків або його близькому родичеві заподіяно тілесне
ушкодження, однак винна особа не мала прямого умислу на позбавлення потерпілого
життя, й дії потрібно кваліфікувати
за відповідною частиною ст. 345.
Мотивами злочину можуть бути: 1) прагнення перешкодити
потерпілому у момент посягання або в майбутньому виконувати свої службові
обов'язки або здійснювати діяльність щодо охорони громадського порядку; 2)
помста за виконання цих обов'язків або таку діяльність у минулому. Таким чином,
посягання на життя потерпілого за часом може не співпадати із службовою
діяльністю або діяльністю щодо охорони громадського порядку, яка зумовила
посягання.
Якщо особу, вказану у ст. 348, вбито не у зв'язку з її
службовою діяльністю чи діяльністю щодо охорони громадського порядку, а з інших
мотивів (особиста неприязнь, ревнощі, *********** спонукання, помста на
побутовому ґрунті тощо), відповідальність за ст, 348 виключається. Дії винного
потрібно розцінювати як злочин проти
життя особи (ст. 115).
Посягання на життя працівника правоохоронного органу,
викликане не бажанням перешкодити його службовій діяльності або помститись за
неї, а прагненням заволодіти службовою зброєю, слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2
ст. 115 як вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину (із посиланням у
разі необхідності на ст. 15) і за ч. З ст. 262 як розбій з метою викрадення
вогнепальної зброї.
Постанова ПВС №8 від 26 червня 1992р. "Про застосування
судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя,
здоров'я, гідністі. та власність суддів і працівників правоохоронних
органів"
працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з
охорони громадського порядку і державного кордону або
військовослужбовцеві
1. Опір представникові влади під час виконання ним службових обов'язків —
карається штрафом до сімдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до
шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Опір працівникові правоохоронного
органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського
формування з охорони громадського порядку і державного кордону або
військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них
обов'язків щодо охорони громадського порядку —
карається штрафом від п'ятдесяти до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до
шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або
позбавленням волі на строк до двох років.
3. Дії, передбачені частинами першою
або другою цієї статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом
насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно
незаконних дій, —
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
1. Об'єктом злочину є суспільні
відносини, що забезпечують нормальну законну діяльність органів
державної влади і об'єднань громадян, особисту недоторканність та
здоров'я їх представників.
2. Потерпілими від злочину можуть бути
представники влади (ч. 1 ст. 342 КК), працівники правоохоронних органів,
члени громадських формувань з охорони громадського порядку і
державного кордону та військовослужбовці (ч. 2 ст. 342 КК).
Про загальне поняття представника влади
див. коментар до ст. 364 КК. Відповідно до ч. 1 ст. 342 КК потерпілими є
представники влади, які не є працівниками правоохоронних органів,
членів громадського формування з охорони громадського порядку і
державного кордону або військовослужбовцями, наділені правом у межах
своєї компетенції пред'являти вимоги, а також приймати рішення,
обов'язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від
їх відомчої належності чи підлеглості. До них, зокрема, належать
депутати рад усіх рівнів, керівники місцевих державних адміністрацій
України, військові коменданти, начальники гарнізонів тощо.
Працівники правоохоронних органів — це
працівники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки,
військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митних
органів, органів охорони державного кордону, державної податкової
служби, органів і установ виконання покарань, органів державної
контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони,
інших органів, що здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
До працівників правоохоронних органів належать також працівники
Антимонопольного комітету України, якщо вони безпосередньо виконують
зазначені функції (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист
працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. №
3781-XII (ВВР. — 1994. — № 11. — Ст. 50); Закон України «Про внесення
змін до деяких законодавчих актів України» від 15 травня 2003 р. №
743-ГУ (Урядовий кур'єр. — 2003. — № 102. — 5 червня).
Спільними ознаками, що характеризують
працівників правоохоронних органів є такі: 1) вони перебувають у
трудових чи службових відносинах з названими правоохоронними органами;
2) за характером посади, яку обіймають, виконують правоохоронні чи
правозастосовні функції.
Протидія виконанню цих функцій є неприпустимою.
Не можуть визнаватися потерпілими від
розглядуваного злочину технічні працівники зазначених вище органів,
наприклад, працівники митних органів, які не здійснюють митну справу,
експерти і спеціалісти, яких залучають для проведення експертиз
товарів, інших предметів, та інші особи, які не мають відношення до
безпосереднього здійснення митної справи.
Громадське формування з охорони
громадського порядку і державного кордону — це об'єднання, загін,
дружина або інша організація людей, створені для підтримання
громадського порядку і охорони державного кордону, що мають статут і
зареєстровані у встановленому порядку в органах місцевого
самоврядування.
До членів громадського формування з
охорони громадського порядку і державного кордону належать члени
зведених загонів громадських формувань, спеціалізованих загонів (груп)
сприяння міліції та Державній прикордонній службі України, асоціацій
громадських формувань тощо, створених для участі в охороні громадського
порядку і державного кордону. Їх завданням є сприяння органам місцевого
самоврядування, правоохоронним органам, Прикордонним військам України та
органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та
припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та
здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних
посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та
інших надзвичайних обставин, що мають своє положення (статут),
зареєстроване в органах місцевого самоврядування (статті 1, 2 та 6
Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і
державного кордону» від 22 червня 2000 р. № 1835-Ш (ВВР. - 2000. -№ 40. —
Ст. 238); «Типовий статут громадського формування з охорони
громадського порядку», затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від 20 грудня 2000 р. № 1872 (ОВУ. - 2000. - № 52. - Ст. 225).
Член громадського формування з охорони
громадського порядку і державного кордону — громадянин України, що
досяг повноліття входить до складу одного із зазначених формувань,
наділений під час здійснення такої охорони спеціальними владними
повноваженнями, має відповідні відмітні знаки члена громадського
формування (нарукавну пов'язку, значок, жетон тощо).
Військовослужбовці — особи офіцерського
складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової і надстрокової
служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України,
Державної прикордонної служби України, Служби національної безпеки
України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань,
які створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування,
які дислокуються на території України, військовослужбовці-жінки,
курсанти військових навчальних закладів (ст. З Закону України «Про
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
від 20 грудня 1991 р. № 2011-ХП (ВВР. - 1992. -№ 15. — Ст. 190) із
змінами, внесеними Законом України від 3 квітня 2003 р. № 662-ГУ (ОВУ. -
2003. - № 17. - Ст. 741), які проходять військову службу (Закон
України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25
березня 1992 р. в редакції Закону від 18 червня 1999 р. № 766-ХІУ {ВВР. -
1999. - № 33. - Ст. 270).
Такими, що проходять військову службу,
треба визнавати і військовозобов'язаних, які під час навчальних (або
перевірних) та спеціальних зборів користуються всіма правами і
обов'язками, встановленими Законом, та носять військову форму одягу з
відзнаками відповідно до військових звань і роду військ (служби) (статті
7, 29 Закону зі змінами, внесеними Законом України від 15 травня 2003
р. № 744-ГУ (ОВУ. - 2003. - № 23. -Ст. 1016).
3. З об'єктивної сторони злочин,
передбачений ч. 1 ст. 342 КК, полягає В опорі представнику влади під час
виконання ним службових обов'язків, Ч. 2 — в опорі працівнику
правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену
громадського формування з охорони громадського порядку і державного
кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами
покладених на них обов'язків по охороні громадського порядку.
Опір — це активна фізична протидія
здійсненню названими особами покладених на них службових обов'язків або
обов'язків з охорони громадського порядку. При цьому дії того, хто
чинить опір, можуть бути спрямовані безпосередньо проти особи,
наприклад, представника влади (винний перешкоджає слідчому пройти в
одну з кімнат квартири для огляду місця події або обшуку) або проти
предметів, необхідних для виконання цими особами своїх обов'язків
(винний знищує документ, який прокурор намагався вилучити).
Опір характеризується такими ознаками: 1) він полягає в активних діях;
2) дії винного спрямовані на організм
потерпілого, полягають у застосуванні фізичної сили до нього або проти
предметів, необхідних для виконання обов'язків цими особами; 3) дії
винного перешкоджають (протидіють) виконанню потерпілим своїх функцій,
реалізації повноважень; 4) дії винного вчинені в момент виконання
потерпілим покладених на нього обов'язків.
Для об'єктивної сторони необхідно, щоб
опір виявлявся при виконанні зазначеними працівниками службових
обов'язків або обов'язків з охорони громадського порядку. Як зазначив
Пленум Верховного Суду України, працівники правоохоронних органів та
військовослужбовці можуть визнаватися потерпілими не тільки тоді, коли
вони виконували свої службові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на
службі, та коли здійснювали заходи щодо охорони правопорядку у
відповідності до своїх службових обов'язків, за наказом чи
розпорядженням, а й тоді, коли вони вжили зазначених заходів в межах
своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, перепиняли
правопорушення у неробочий час) (абз. 2 п. 5 постанови ПВСУ «Про
застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за
посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників
правоохоронних органів» від 26 червня 1992 р. № 8 (Постанови
(1963-2000)... - С. 208).
Опір слід відрізняти від злісної
непокори. Злісною непокорою, відповідальність за яку передбачено ст. 185
КпАП, є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених
законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним
службових обов'язків, члена громадського формування з охорони
громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в
охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що
свідчить про явну неповагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Відмінність опору від злісної непокори полягає в тому, що опір — це
активна фізична протидія законній діяльності потерпілих, а злісна
непокора — це пасивна поведінка.
4. Склад аналізованого злочину відсутній
у випадках вчинення опору представникові влади, працівникові
правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони
громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві при
здійсненні ними явно незаконних дій. Правова оцінка такої ситуації має
здійснюватися за правилами необхідної оборони.
5. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення опору.
6. Суб'єктивна сторона злочину
характеризується виною у формі прямого умислу. Винний усвідомлює, що
чинить опір саме представникові влади, працівникові правоохоронного
органу під час виконання службових обов'язків, або члену громадського
формування з охорони громадського порядку і державного кордону або
військовослужбовцю — під час охорони громадського порядку, і бажає тим
самим перешкодити виконанню ними своїх обов'язків. Якщо особа не
усвідомлювала, що чинить опір названим особам, склад даного злочину
відсутній. Такі дії можуть бути кваліфіковані, за наявності необхідних
ознак, як злочин проти життя та здоров'я особи або проти власності.
7. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка
досягла 16-ти років. Ним може бути не тільки особа, щодо якої
потерпілий здійснював певні законні дії, а й особа, яка чинить опір
здійсненню таких дій щодо інших громадян.
8. У частині 3 ст. 342 КК встановлена
відповідальність за опір, поєднаний з примушенням цих осіб шляхом
насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно
незаконних дій.
Явно незаконні дії — це будь-які дії, що
суперечать інтересам служби, призводять до невиконання або неналежного
виконання службових чи громадських обов'язків.
Примушення — це фізичний або психічний
вплив з метою примусити потерпілого виконати всупереч його бажанню явно
незаконні дії (наприклад, застосування насильства з метою звільнення
затриманого правопорушника).
Під фізичним насильством розуміють
незаконне позбавлення волі, зв'язування, заподіяння зазначеним особам
ударів, побоїв, тілесних ушкоджень, інші насильницькі дії. Заподіяння
потерпілому при вчиненні опору легких, середньої тяжкості тілесних
ушкоджень охоплюється ч. З ст. 342 КК і додаткової кваліфікації не
вимагає. Опір, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або
смерті кваліфікується з урахуванням особи потерпілого за сукупністю
злочинів відповідно за частинами 3 або 4 ст. 345, ст. 348 чи п. 8 ч. 2
ст. 115, ст. 119, ч. З ст. 350 КК.
Погроза застосування насильства — це дії
або висловлювання, що виражають намір винного застосувати фізичне
насильство щодо цих самих осіб.
Полный гаишный беспредел! Даже с парламентариев!
))
Хе-хе, а я за этого мужика буду голосовать опять
естественно, в качестве самозащиты,
на одного урода из 450 стало бы меньше
Мы можем физически жить в любой стране, но духовно, мы всегда живём отдельно.
Работать – значит производить, и высшая форма работы – это творчество. Вы всегда работаете ради плодов своего труда, это приносит вам удовлетворение. Мы никогда не будем работать на пользу другому, но только, чтобы достать. Мы используем эту особенность гоев для своего процветания.
Вы будете работать ради радости видеть плоды своего труда, и даже не будете спрашивать об оплате. Мы же используем вашу производительность всего лишь за минимальную подачку, и превращаем это в баснословные состояния.
До недавнего времени в обществе гордость своим мастерством превосходила всеобщую погоню за деньгами. Однако мы оказались способными поработить общество своей властью, которая есть – деньги.
Мы заставили всех бегать за деньгами, то есть, мы фактически обратили людей в свою религию. То есть, мы привили людям свою философию доставания и приобретания, таким образом, что они никогда не будут удовлетворены. А неудовлетворённые люди – это пешки в нашей шахматной игре покорения мира. Таким образом, они всегда ищут и никогда не могут достигнуть удовлетворения. В тот самый момент, когда они начинают искать счастья вне, а не внутри самих себя – они пропали, и становятся нашими послушными слугами.
Ваши люди никогда не были способны понять, что мы предлагаем им только бесполезные мыльные пузыри, которые никогда не могут принести удовлетворения. Они начинают доставать этот предмет, достают его, но никогда не насыщаются. Затем мы выставляем им ещё один предмет для доставания. Мы можем предоставлять эти предметы вожделения для не-евреев бесконечным образом. Вы привыкаете к нашему наркотику, и уже не можете жить без ваших хозяев.
Наша первая и фундаментальная ложь, будто мы не нация, а религия. Все другие виды лжи, последовательно основаны на этой. Наш главный страх, что эта ложь будет раскрыта; потому что мы осознаём, что нас растопчут сразу в тот момент, когда публика узнает о нас правду, её тогда ничего не остановит, чтобы растерзать нас.
Поэтому отлично, что за это получили в рыло от своих хозяев.
Все по плану. А как должно быть по-другому? Только так. Сценарий один - Янек всем своим дает в морду( у проффесора слов не хватает, привычка). вот и его шакалы так же поступают.
опять наверное началась предвыборка! мы еще столько г***а о них прочитаем
Кстати,два кореша,Лозинский раньше в ПР был.
Хорошо хоть гайца не убил,так,отметил чуть=чуть и все!
Действительно наглость какая. Депутат в населенном пункте под сотню катается.
Имеет право! Его народ выбрал и кататься разрешил.
Господа! Это не депутат скотина и урод!
Это вы скоты и уроды,кто за них голосовал!
Вынул бы ПМ и шмальнул бы в голову дебилу охраннику как самозащита.
Попробовал бы Ландык со своими охранниками нахрен послать инспектора в Германии или США, тем более избить на посту инспектора.
Ей, друзья избитого инспектора, вы завтра будете на месте своего избитого товарища.
Может будете выполнять честно свою работу?
Может и уважение найдете не только у народа а и у его слуг.
Его бы долго менты мутузили или пристрелили бы!
эти можно все.
Менты в свое время приложили все силы чтобы избрать Ландыков депутатами.
Тепэрь Йшты хоть повылазьте.