Що буде з банківською таємницею в Україні

Автор: Владислав Недашківський

Позбутися банківської таємниці намагається вже не одне покоління українських чиновників і можновладців. Нинішнє – не виняток. Міністр фінансів Сергій Марченко нещодавно заявив, що "банківська таємниця захищає злодіїв і злочинців". "Максимальна прозорість і відкритість у сплаті податків – це наше майбутнє. І ми не маємо боятися розкривати банківську таємницю, яка, як ми вважаємо, від чогось нас захищає", – сказав він.

Голова НБУ Андрій Пишний та міністр фінансів Сергій Марченко 

А почалося все на початку 2000-х з Миколи Азарова, який якраз головував у тоді ще Податковій адміністрації. Він мріяв отримувати дані про рахунки українців ледь не в режимі реального часу, тому активно лобіював таку можливість у Володимира Стельмаха – очільника Нацбанку того періоду. Був навіть підготовлений відповідний проєкт постанови НБУ, але в останній момент від ідеї відмовилися.

До питання розкриття банківської таємниці поверталися й пізніше. Утім, утілити ці прагнення не вийшло навіть за головування в Нацбанку ставлеників Януковича – Сергія Арбузова й Ігоря Соркіна протягом 2010-2014 років.

Тим часом у Національний стратегії доходів до 2030 року, яку нинішній уряд погодив 27 грудня 2023-го, прописані пункти про розкриття даних, що містять банківську таємницю, перед податковими органами. Але для цього Державна податкова служба насамперед має бути реформована зокрема в частині захисту даних та обміну інформацією.

І ось на початку березня 2025 року Національний банк України, який, до речі, систематично виступає проти посягань на банківську таємницю, надіслав банкам лист № 25-0009/16834, у якому міститься рекомендація додати до умов договору банківського обслуговування згоду клієнта на розкриття банківської таємниці іншому банку, зокрема щодо відомостей про рух коштів за рахунками клієнта.

Читайте також: НБУ проти безконтрольного доступу податківців до банківської таємниці, але готовий обговорювати деталі, – Пишний

Насамперед це стосується бізнес-клієнтів, але така практика може застосовуватися й до фізичних осіб.

"Відповідно до пункту 8 частини першої статті 62 Закону про банки інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками іншим банкам на їхні запити у випадках, передбачених цим Законом та Законом "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (ПВК/ФТ), – нагадує регулятор у своєму листі.

Бізнес Цензор розбирався, що буде з банківською таємницею в Україні.

У чому суть рекомендацій НБУ

У своєму листі регулятор звертає увагу, що під час здійснення нагляду за банками у сфері ПВК/ФТ виявив факти подання фіктивних документів, які надаються

клієнтами на запит з метою здійснення належної перевірки у межах фінансового моніторингу.

"Є непоодинокі випадки надання клієнтами до банку підроблених виписок за рахунками, відкритими в інших банках (зазвичай такі, що сформовані клієнтом дистанційно з використанням сервісу Online Banking), фінансової звітності, а також підроблених платіжних інструкцій, які нібито підтверджують здійснення клієнтами господарської діяльності, сплати обов’язкових платежів, платежів за оренду приміщень, транспортних послуг тощо. Здебільшого з’ясування факту надання клієнтом підроблених документів візуально встановити складно.

Клієнти, щодо яких встановлені випадки надання до банку підроблених документів, надалі здійснювали фінансові операції з купівлі валютних коштів у значних обсягах та переказу їх за кордон, водночас у подальшому поставка товару не відбулася", – пояснюють у Нацбанку.

Окрім того, декотрі клієнти надавали на запит належної перевірки господарські договори з ознаками підробки. Зокрема в документах були зазначені реквізити рахунків, відкритих після укладання договору, їх підписували особи, що не мали таких повноважень на момент укладання, окремі положення договорів містили суперечливу інформацію тощо.

Іншими словами, НБУ виявив схему з виводу валюти за кордон через компанії-оболонки. За словами директорки департаменту фінансового моніторингу НБУ Анни Липської, ідеться про три компанії, що обслуговувалися в двох банках. За кордон вони змогли вивести еквівалент 1,5 млрд грн.

Компанія-оболонка – це юридична особа чи траст, яка створюється для участі в схемах відмивання коштів, ухилення від сплати податків, приховування корупційних та інших злочинів. Фактично це компанія, яка веде діяльність тільки на папері. Строк "життя" більшості таких компаній – до року.

Тобто зараз Нацбанк хоче, щоб учасники ринку могли запитувати в інших гравців необхідну інформацію, щоби перевірити, що їхні клієнти дійсно займаються бізнесом, а не є оболонками. Причому чинне законодавство передбачає право банків обмінюватися між собою інформацією про клієнтів, що становить банківську таємницю.

Проте регулятор радить вносити в договір обслуговування добровільну згоду клієнта на розкриття банківської таємниці іншому банку, зокрема відомостей щодо руху коштів за рахунками. Або ж оформлювати щодо цього окремий договір з клієнтом.

Окрім того, НБУ рекомендує особливу увагу приділяти клієнтам та наданим ними документам чи інформації, за наявності таких ознак:

• клієнту притаманні критерії ризику компанії-оболонки;
• період діяльності юридичної особи з дати державної реєстрації менший ніж пів року;
• нещодавно відбулася зміна кінцевого бенефіціарного власника та/або керівника клієнта;
• перед початком активної діяльності за рахунком клієнта тривалий час не здійснювалися фінансові операції;
• відповідно до звітності в клієнта є незначний статутний капітал чи незначні активи.

І хоча регулятор у своєму листі акцентується саме на юридичних особах, підробка документів можлива й серед інших клієнтів. Тому банки можуть брати аналогічну згоду у фізичних осіб, хоча ті не зобов’язані її надавати.

Нотаріуси отримають доступ до банківської таємниці

10 січня 2025 року набув чинності закон 4174-IX, який стосується окремих питань розкриття банківської таємниці та заходів для встановлення опіки над майном фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

У межах цього закону були внесені зміни до закону "Про банки і банківську діяльність", яким нотаріусам надана можливість отримувати доступ до інформації, що становить банківську таємницю, до банківських рахунків зниклої особи, але тільки з метою встановлення опіки.

Через цей закон Національний банк на початку березня оприлюднив для обговорення проєкт змін до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. З результатами обговорення можна ознайомитися на сайті НБУ.

Українські банки та FATCA

Один із клієнтів ПриватБанку нещодавно розповів на порталі Мінфін, що банк вимагає від нього надати дозвіл на розкриття даних і банківської таємниці в США, з можливістю передавати ці дані іншим особам. Причому, як наголошує дописувач, він не має жодного зв’язку зі Сполученими Штатами.

Це вже стандартна вимога в усіх українських банках. Річ у тім, що в лютому 2017 року уряди України та США підписали угоду для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень американського закону "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (Foreign Account Tax Compliance Act, FAТСА).

Закон був ухвалений у США 2010 року (набув чинності у 2014-му) для виявлення, запобігання та припинення ухилення вiд сплати податкiв громадянами та юридичними особами, що є податковими резидентами США, здійсненого шляхом прямого або опосередкованого розміщення коштів за межами юрисдикції США через неамериканські фінансові установи.

Мета угоди між країнами – забезпечення автоматичного обміну інформацією між Україною та США, необхідної для виконання вимог FATCA. Україна навіть вносила відповідні зміни до Податкового кодексу.

У 2021 році в американському законодавстві про боротьбу з відмиванням коштів були ухвалені зміни. Так, Міністерство фінансів або Прокуратура США можуть вимагати від будь-якого неамериканського банку надати будь-яку інформацію, пов’язану з рахунком будь-якого з його клієнтів, якщо такий банк має кореспондентський рахунок у США, а це, по-суті, будь-який великий банк.

Причому органи США не зобов’язані вказувати деталі в запиті або доводити обґрунтованість своїх підозр щодо власника рахунку. Банк може оскаржити запит в американському суді.

Підставою для такого запиту може бути будь-яке розслідування щодо порушення американського кримінального законодавства, законодавства про документи/звіти щодо грошових транзакцій, розслідування, пов’язані з підозрами Міністерства фінансів США щодо відмивання коштів.

Банку, що отримав запит, забороняється повідомляти про нього (прямо чи опосередковано) власнику рахунку або будь-якій особі, зазначеній у запиті. Невиконання запиту тягне за собою щоденний штраф в розмірі до 50 тис. доларів США за кожен день прострочення.

У разі якщо особа є податковим резидентом Сполучених Штатів, Банк зобов’язаний включити інформацію про неї до щорічного звіту, що передається податковим органам України та США.

Але якщо розкриття банківської таємниці вимагає закон, для чого банкам згода клієнта? Якщо не брати до уваги вимоги FATCA, банківська таємниця розкривається або на підставі статті 62 закону "Про банки і банківську діяльність", яка містить чіткий перелік випадків, або на запит чи з письмового дозволу відповідної юридичної/фізичної особи.

Тобто якщо банк матиме згоду клієнта, він без перешкод зможе розкривати банківську таємницю й у тих випадках, коли закон цього не вимагає. Але тільки у тих межах, на які погодився клієнт, і тим особам, яким клієнт надав згоду розкривати свою банківську таємницю. Такими особами можуть бути інші банки в межах вітчизняної банківської системи. І для фінмоніторингу така згода клієнта є вкрай необхідною.

Автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки

У березні 2023 року Верховна Рада ухвалила закон 2970-IX щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки. Ідеться про стандарт Common Reporting Standard (CRS).

CRS передбачає щорічний автоматичний обмін інформацією про визначені види фінансових рахунків між державами, які приєднались до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки.

Податкові органи щорічно отримують масив даних щодо тих іноземних рахунків, які належать їх податковим резидентам, або які належать організаціям, що перебувають під контролем таких резидентів. У відповідь юрисдикції надають аналогічну інформацію податковим органам держав-партнерів щодо рахунків їх податкових резидентів.

Станом на кінець 2024 року близько 110 юрисдикцій є учасниками міжнародного багатостороннього автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки, включно з усіма державами-членами Європейського Союзу.

У Національній стратегії доходів зазначено, що участь у міжнародній системі автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки сприяє створенню більш прозорого податкового середовища та підвищенню іміджу України як надійного та рівноправного партнера в міжнародних інформаційних податкових відносинах.

Перший міжнародний автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки Україна здійснила в жовтні 2024 року.

Одне із завдань Національної стратегії доходів – збільшення податкових надходжень до держбюджету України. Для цього має зокрема відбутися реформа Державної податкової служби. Відповідно до стратегії, ДПС має отримати доступ до банківської таємниці протягом 2025-2027 років після удосконалення систем захисту інформації.

До чого призведе ліквідація банківської таємниці

Національний банк виступає проти безконтрольного доступу податківців до банківської таємниці.

"НБУ готовий обговорювати процедуру, регламенти, але не може погодитися з безконтрольним та необмеженим позасудовим доступом до банківської таємниці для будь-якого органу", – наголошує голова Нацбанку Андрій Пишний.

Він додав, що в ЄС, куди прагне вступити Україна, є власні правила боротьби з ухиленням від сплати податків, але жодне з них не дає необмеженого доступу до банківської таємниці.

"Банківська таємниця – це те, що визначає банківський сектор як окремий, можна сказати, пласт у соціальній взаємодії та одного із суб'єктів захисту демократії. Без банківської таємниці неможливо уявити ані ефективної банківської діяльності, ані довіри суспільства до легальної фінансової системи", – пояснює Пишний.

Банківська таємниця виникла в 1407 році, коли в Генуї постав один із перших комерційних банків у Європі – Банк Святого Георгія. Вважається, що перша письмова згадка про банківську таємницю міститься в установчих документах Банку Святого Амвросія, який був заснований у Мілані 1593 року. Прусський король Фрідріх II у XVIII столітті видав спеціальний лист, за яким особи, які вели банківські операції, були зобов’язані довічно зберігати таємницю про них.

"Банківська таємниця – один зі стовпів західної цивілізації. Це невіддільна частина privacy, тобто особистого простору людини. Банківська таємниця – обов’язкова умова реалізації прав і свобод людини. Вона така ж священна і недоторканна, як недоторканність житла, свобода совісті/релігії, свобода слова тощо", – каже економіст Ярослав Романчук.

Історія формування правового інституту банківської таємниці в

Україні є порівняно короткою і, по суті, розпочинає свій відлік від ухвалення першої редакції закону "Про банки і банківську

діяльність" у 1991 році.

На думку Романчука, ліквідація банківської таємниці в Україні призведе до:

• відпливу капіталу з банківської системи, різкого зростання грошового обороту сірої економіки;
• поглиблення інвестиційної посухи, перетворення країни на інвестиційну пустелю;
• зростання злочинності, здирництва і пограбувань;
• зростання корупції (торгівля даними);
• ерозії довіри до держави, що під час війни рівнозначно завдаванню деморалізованої поразки;
• відпливу підлітків, молоді за кордон через повну втрату надії на створення в Україні умов вільного ринку й підприємництва;
• зниження підприємницької активності українців, переходу їх у юрисдикції, де є банківська таємниця, якісний захист прав власності та економічна свобода;
• зниження податкових надходжень до державного бюджету, ослаблення матеріальної бази для ЗСУ.