Повстання в Фергюсоні: чому одні життя важать більше за інші?

Цієї ночі в містечку Фергюсон штату Міссурі стало зрозуміло, що не варто очікувати "справедливого" вироку від системи правосуддя, яка себе дискредитувала і для багато кого стала тою самою повсякденною несправедливістю. Для тих, хто вийшов сьогодні на вулиці Фергюсона та багатьох інших міст Америки очевидно, що доброї волі Барака Обами чи навіть зміни кількох законів не досить, аби система, яка історично базована на нерівності, стала для усіх основою рівності.

Вчорашні (власне, сьогоднішні за українським часом) протести почалися після того, як велике жюрі присяжних (grand jury, яке вирішує, чи є підстави висувати обвинувачення і має більший склад, ніж суд присяжних, який виносить вирок) вирішило, що немає підстав вважати винним поліцейського, який застрелив 18-річного неозброєного чорношкірого минулого серпня. Сама ця подія одразу спричинила масові протести в Фергюсоні, які переросли в бої з поліцією, введення надзвичайного стану та комендантської години та врешті Національної гвардії, "щоб захистити мешканців Фергюсона". До вчорашнього вироку великого жюрі готувалися всі, як протестанти, так і влада - як тільки його оголосили, то одразу запалали 25 магазинів та почалися сутички з поліцією. За свідчення очевидців, Фергюсон за кілька хвилин став нагадувати зону війни. Тільки ще більша кількість військових Національної гвардії, які були дислоковані туди заздалегідь і спеціально обмундировані для вуличних атак, змогли до ранку навести так званий "спокій".

Але чи можна навести спокій армією поліції та заспокійливими промовами, на зразок тої, що за кілька хвилин після рішення жюрі виголосив Барак Обама, закликаючи мирно прийняти це судове рішення. Говорячи одночасно і про верховенство права і про недовіру до судової системи, Обама мав безпричинний оптимізм через події в Фергюсоні - голоси невдоволених, які вийшли на мирні протести, будуть почуті, а поліція буде працювати над тим, щоб бути прозорішою і викликати довіру. Але чи можна довіряти тому, хто завжди залишається безкарним? Як може містечко, де дві третини населення афроамериканці, довіряти поліції, де лише 5.6% чорношкірих? Чи це просто випадковість?

Це зовсім не випадковість. В Нью Йорку, де донедавна поліція використовувала практику зупиняти і обшукувати на вулицях будь-кого, хто здається підозрілим, з метою запобігти злочинам, 81% від тих, кого зупиняли, складали чорношкірі та латиноамериканці. Метою цих обшуків було саме приниження і дисциплінування, оскільки лише 12% затримували і забирали до відділків. В центрі міста можна побачити дуже багато переважно білих людей, які на пікніках в парках п"ють вино з принесених келихів не ховаючись, тоді як в Гарлемі я не раз була свідком, як поліція перевіряє, що всередині паперових пакетів, пляшка соку чи пива.

Зараз вже зрозуміло, що вже не знайти абсолютно переконливих доказів, хто саме винен в тому, що 6 куль влучили в чорношкірого хлопця без зброї. У своїх свідчення поліцейський наполягав, що він стріляв, бо був впевнений, бо хлопець становить небезпеку і може його вбити. Версії подій від свідків дуже відрізняються і змінювалися протягом слідства - врешті, головним вважається свідчення, що хлопець напав на поліцейського буквально перед вистрілами, лише одного з свідків, якого визнали "найбільш вартим довіри". Поняття впевненості в небезпеці чи довіри до свідчення стають козирями в системі правосуддя, де жюрі - це випадково вибрані люди, які вірять в те, що і більшість інших, в те, що говорить телебачення і пишуть газети. Хоч багато хто звинувачує самого прокурора, який не вів справу так, аби чітко наштовхувати жюрі на певне рішення (бо його батька вбив чорношкірий), але справа не в недовірі конкретній людині - ті, хто вийшов на вулиці, не довіряють всій системі правосуддя, тисячам поліцейських та прокурорів.

"Система не може підвести тих, кого вона і не має захищати", - цей вислів Вільяма Дюбуа, афроамериканського історика і активіста, сьогодні постійно цитують ті, хто не вірить в "справедливий" вирок від несправедливого правосуддя, яке нездатне оцінити свої основи, свої страхи і ненависті, і відповідно засудити їх. "Чорношкірі життя важать" (#BlackLivesMatter) - пишуть протестанти, але чітко розуміють, що вони важать лише тоді, коли за них готові вийти тисячі людей проти озброєних поліцейських.