Народна нелюбов або чому міліція "просто стоїть"

- Якого фі...а на вулиці стільки міліції? Нащо їх зігнали просто стояти? За що їм гроші платять?, - не один мій знайомий таким чином обурювався в День Незалежності, день виборів та різного кшталту масових акцій.

Такого ж словесного бичування зазнавали навіть спецпатрулі з вівчарками, які стоїчно несуть службу в метро та на вокзалах: "Чого вони просто стоять? Всі працюють, а вони стоять. Гнати треба цих дармоїдів!".

Десь я це вже це чула... тобто читала - у спогадах про 1917 рік й тогочасних газетних замітках. Тоді більшість жандармів була звільнена як "прислужники старого режиму", немало з них були піддані публічному приниженню та викинуті на узбіччя суспільства. Я не люблю проводити аналогії між сьогоденням та подіями 1917-го, бо, як кажуть фахівці, революції давно вже не ті. Але в даному разі порівняння саме напрошується. Тоді "нова влада" на догоду натовпу позбулася багатьох цінних, у більшості своїй аполітичних, кадрів у правоохоронних органах, внаслідок чого розгул криміногенної ситуації набув надреальних масштабів. Створена з добровольців народна міліція не впоратися зі сплеском злочинності. Загрозлива криміногенна ситуація стала добрим ґрунтом для більшовицького перевороту.

Масштабних зачисток серед міліції в нас, на щастя, ще не проведено, та й добровольці сьогоднішні не ликом шиті. Однак агресивна риторика на адресу правоохоронців настрожує.

Міліція сьогодні фактично розгрібає лайно постреволюційного періоду, і наразі справляється з цим порівняно гідно та успішно. Як сказав мені у приватній розмові один з колишніх генпрокурорів, до міліції зараз чи не найменше питань: прагнуть триматися поза політикою, стримують тиск криміналітету і воюють, часто купуючи оснащення за власні кошти.

Під постреволюційним періодом я маю на увазі не такі високопарні категорії, як розбудова суспільства чи проведення докорінних реформ, а речі неприємніші й паскудніші - той самий розгул злочинності й загрозу терористичних актів. За офіційними даними, цьогоріч лише кількість особливо тяжких злочинів збільшилася на 30%. За такою сухою статистикою криється понаднормова і тяжка праця звичайних "слідаків" та "оперів", про роботу яких суспільство широко інформують лише у випадку резонансних справ на кшталт пограбування банку чи ювелірного магазину.

Тому, відповідаючи на заяложене питання, чому "міліція просто стоїть", я говорю: "Щоб вас, дорогенькі, не підірвали серед білого дня на рівному місці!".

Часом доходить до абсурду, коли цілком освіченим та розсудливим людям треба на пальцях пояснювати, що робочий процес правоохоронних органів ПОВИНЕН бути непомітним для нас з вами. І це щастя, якщо він таким є.

Тотальна ненависть до міліції не сьогодні народилася, і далеко не з початком Майдану. Та саме Майдан став відправною точкою для вимоги тотальної люстрації (читай "вигнати їх усіх к бісовій матері") й розправи (читай "не існує чесних ментів"). До слова, за найбільш песимістичними підрахунками, перевертнів у середовищі міліціонерів не більше 30-40%. Решта - адекватні фахівці, яким лиш треба дати нормальні умови для роботи та гідну оплату праці (до болю знайомо для середньостатистичного українця, чи не так?).

Всі правоохоронці, з якими мені доводилося спілкуватися, - різного звання та штибу, - в один голос стверджують, що під час Майдану їх просто підставили. Злість на "Беркут", "Альфу" та решту спецназу тепер поширюють на працівників усіх правоохоронних органів. Чого варті тільки натхненні пости на Фейсбуку про те з якою "гідністю" пасажири виходили з вагону, коли до середини заходив міліціонер, як раділи фото, на якому горить "мєнт" ... Ну і як же без ACAB?

Ви говорите про злочинний наказ, який виконували правоохоронці під час Майдану? Згадуєте масові побиття активістів? Я сама їх до кінця життя згадуватиму із завмерлим серцем. Але закликаю бодай зараз відключити непотрібні емоції.

Злочинний наказ, кажете? Яким був наказ, хто його віддавав, і хто виконував у перспективі має встановити слідство (чи встановить?). Наша справа пам'ятати, що, по-перше, у відверто злочинних діях був задіяний лише певний відсоток правоохоронців і спитати потрібно, у першу чергу, з керівників окремих підрозділів та відділків. По-друге, ще раз закликаю не поширювати ненависть до "беркутівців" на всіх правоохоронців. Щодо "Беркуту" є сенс говорити, що більше половини "пернатих" відверто ностальгують за часами Януковича. Щодо решти правоохоронців - дуже сумнівно.

Збираючи до купи свої враження від спілкування з представниками міліції та бійцями спецназу, можу зробити висновки:

- Вони справді не розуміють, чому їх сьогодні "не люблять", бо ж дійсно працюють до знемоги;

- Вони справді бояться люстрації, та страх цей через те, що можуть звільнити чимало хороших знавців своєї справи, а не через заховані у шафах скелети;

- Вони справді під час Майдану не могли порушити наказ; що робили з тими, хто добровільно здавався у полон майданівцям всі пам'ятаємо;

- Вони справді досі оперують міфами часів Майдану, та це радше захисна реакція; і розвіяти ті міфи - це і наша з вами справа.

Тоді як ЗМІ переважно мусолять гарячу тему про те, як "беркутівці" кров'ю спокутують свої злочини", за кадром лишається служба на Донбасі звичайних правоохоронців з усіх регіонів. Часто вони їдуть добровольцями виконувати свої звичні обов'язки замість місцевих міліціонерів, що дезертирували на бік терористів.

При цьому усвідомлюють, що розгул післяреволюційного буйства ще не досягнув свого піку, маючи на увазі дії бійців сумнозвісних добровольчих батальйонів, таких, як розформований "Шахтарськ" чи створений на його основі "Торнадо", які, схоже, були створені з метою дискредитувати ідею добровольчих загонів як таких.

Тому ідейникам, які пропонують "люструвати" всю міліцію та поголовно замінити її добровольцями, я хочу нагадати: зміна системи і контроль влади - це одне, а виконання рутинної роботи міліціянта - це зовсім інше. Знову перепрошую за некоректне поєднання, та особисто я не хочу повторення не тільки 2005-го, але й 1917 року.

З іншого боку, самим співробітникам міліції варто усвідомити: без визнання факту, що у їхніх рядах є чимала кількість відвертих садистів і продажних шкур, які мають бути покарані, чекати всенародної любові їм не варто.

Ідея "розбавити" міліцію представниками добровольчих батальйонів виглядає перспективною, однак "старі кадри" мають сприйняти її. Інакше виникне небезпека, що міліція дійсно буде "просто стояти", коли новітні мудрагелі спробують, до прикладу, вчинити воєнний переворот.

До слова, нині на сході колишні майданівці та сьогоднішні правоохоронці пліч-о-пліч воюють зі спільним ворогом, разом переживають обстріли, загибель друзів та весь жах війни. Для них це стало не лише випадком, але й свідомим вибором. І наше завдання, зробити це вибором у суспільства.