Хронічний стрес?

Я не політик. Я лікар, лікар- реаніматолог (з тих часів, коли ця спеціальність існувала та вписувалась у трудову книжку). Свого часу я обрав реаніматологію, тому що це - медицина на межі, це медицина останньої надії. Медицина сильних, тих то перемагає смерть. А якщо відкинути епічний стиль, то це медицина чітких, зрозумілих процесів у організмі (через які він невпинно повзе до могили), які потребують чітких зрозумілих дій. Інакше - все… Інакше - смерть…Мені подобалась реаніматологія, бо в ній немає місця емоціям твого пацієнта ("Дохтор, ви мені не подобаєтесь, а цю пігулку я не буду пити, я мабуть спробую народні методи…"), як правило пацієнти знаходяться в термінальному стані (термінал по відправці в кращий світ), їм не до розмов (і не до промов), вони потребують дії.

До чого все це я веду…Вчора з дружиною обговорювали фізіологію стресу- гострого та хронічного, відповідно до теорії Ганса Сельє. Теорії скоро 100 років, а нічого кращого не винайшли (бо вона вірна!). Головна суть: на будь яке ушкодження виникає стресова реакція. Спочатку гостра, проявляється по принципу "Бий або тікай", максимальна мобілізація всіх ресурсів (пластичних, енергетичних), спрямованих на врятування життя організму, навіть шляхом тимчасового пошкодження, виключення другорядних функцій. Тільки так можна врятуватися і перемогти, здолати причину стресу.
У випадку коли стрес розтягується в часі, малими дозами (не критична інтенсивність, але велика тривалість), спочатку відбувається напруження стрес-лімітуючих систем (антистресових заходів), а потім їх виснаженість. Тривала дія некритичного стресу виснажує організм, призводить до розвитку компенсації - це такий стан, коли організм погоджується жити в нових, викликаних цим стресом умовах. Да, хріноватенько… Да, без задоволення.. Да, з певними втратами, але ж живемо… А тим часом втрачаються або критично знижуються імунна функція (звідси - пухлинні процеси у хронічно стресованих осіб, звідси хворобливість, нестійкість до банальних інфекцій), втрачається фертильність - здатність відтворювати собі подібних. Відчуваєте, до чого я веду?
Наша Держава живий організм, серце якого б'ється через биття мільйонів наших сердець, а душа - сплетіння поривів наших душ. І цей організм вже рік перебуває в тяжкому стресі.
Ми пройшли Майдан: сукупність тривалих подразників корупції, злодійства, "беспрєдела і понятій" викликала адекватну фізіологічну реакцію "БИЙ!"

Ми увійшли в АТО - спочатку гострий стрес, який викликав закономірні реакції супротиву - героїзм бійців Іловайська, Аеропорта, Дебальцево. Тут все було зрозуміло: є стресорний фактор - ми йому протистоїмо. І коли окремі клітини організму, окремі органи всіляко намагалися боротися, бити, вищі регуляторні центри казали: будемо існувати в стані хроніки, аби не стріляли. Але таке перемир'я, яке ми маємо сьогодні, ніяк не сприяє відновленню сил, одужанню. Це - хронізація стресу!!!
Далі - абсолютно прогнозована фізіологічна реакція: виснаження захисних механізмів, порушення всіх сфер - психо-емоційної (промоніторте настрої теперішніх мобілізантів, настрої цивільних в зоні АТО), енергетичної (системи фінансового живлення держави), опорно-рухової системи (промисловість). Гниття та розпад….
Що далі? Чи роз'їдять тіло нашої держави пухлинні процеси? Чи настане повна ареактивність (відстність захисних реакцій) організму, коли кожен паскудний мікроб чи вірус зможе розмножуватись, вражаючи наші клітини? В реаніматології все просто… Є біда - потрібна дія!

І коли пацієнт помирає від травматичного шоку, йому клізму не ставлять, і примочки до лоба не кладуть… Його рятують! Хірурічним втручанням, анестезіологічним забезпеченням, да і молитвами. Але ДІЄЮ!!!
Повірте мені, реаніматологу…