Міфи ДУКу. Частина перша. Фронт

Після мукачівських подій інформаційно-репресивна кампанія проти ДУКу і Правого сектора в цілому стрімко набирає обертів. Телефон поступово набуває червоного кольору, а мізки розжарені, як спіралі в електроприладі. Всі потребують відповідей на питання: «чи правда, що…?» Розгрібати завали дезінформації стає все важче і важче.

ДУК і добровольці, що служать у ньому, в уяві споживачів загальнодоступної дези стрімко перетворюються на міфологічне чудовисько, що має по 3-5 судимостей і ґвалтує шестирічних п'ятикласників шоколадками у особливо збочений спосіб.

Щоб не відповідати на питання індивідуально кожному бажаючому, давайте спробуємо узагальнити ті нісенітниці, які приписуються ДУКу «незалежними» ЗМІ.

1. Добровольці Корпусу ніде не воюють, а лишень бігають у тилу зі зброєю.

Відповідаємо. Добровольці Корпусу воюють. Те, що 5 ОБАТ відійшов з позиції «Шахта-Бутовка» аж ніяк не означає, що нас не лишилось на фронті. На території ворога працюють наші ДРГ (диверсійно-розвідувальні групи). Але про їх роботу чомусь простіше дізнатись із істеричних новин днр-лнр, ніж з переможних реляцій наших телерадіоканалів. Час-від-часу соцмережі підривають повідомлення з окупованих територій про вибухи складів боєприпасів, про підриви стратегічно важливих об'єктів, про раптову масову загибель бойовиків у тамтешньому тилу. У нас про це - ані чичирк! Як ви гадаєте, якби подібні операції здійснювались армійцями, ГШ відмовив би собі у задоволенні сповістити про це всю країну? Командування Армії сором'язливо мовчить з приводу того, яка кількість правосєків воює у складі, наприклад, ГУРу (Головного Управління Розвідки), скільки їх у складі ЗСУ. Сором'язливість, либонь, заважає розповісти, що основні розвіддані глибинної розвідки - це робота Правого сектору. Та ж сама вада не дає можливості розкрити дані, який відсоток добровольчих батальйонів різного підпорядкування становлять правосєки.

2. 5 ОБАТ Добровольчого Корпусу відійшов з позицій, тому що злякався.

Відповідаємо. Дивне якесь почуття страху у ДУК ПС. Штурмовики 5 ОБАТу першими зайшли на ці позиції. Армійці 93 Бригади та волонтери не дадуть збрехати, наскільки тоді це було небезпечно - зариватись у землю та будувати укріплення під щільним вогнем ворожої артилерії та прицільними пострілами снайперів. Поряд з нашими позиціями - зеленка. Лісочок, із якого постійно сунули ворожі ДРГ. На побудову міцних укріплень пішло більш, як два тижні. То тут правосєки не боялись? А потім, побудувавши міцні інженерні споруди на передку, раптом злякались? Залізна логіка! Тільки дурна.

Батальйон не залишив позиції відкритими. На місце правосєків стали бійці 93 Бригади - теж вояки не з лякливих. Відхід 5 ОБАТу був здійснений за наказом Командира Корпусу Андрія Стемпіцького. Наказ був відданий, бо у ГШ забажали, аби ПС вийшов з фронту. Навіщо? Оце - гарне питання, яке суспільство задає своєму армійському керівництву. Але задає тихо-тихо… Мабуть, суспільство й саме не дуже задається питанням: чому з фронту виводяться найбільш боєздатні, мотивовані та дисципліновані частини? Чи не тому, що влучно стріляють? Чи не тому, що не мають наміру гинути від ворожих снарядів, бо «перемир'я», бо ОБСЄ, бо «наказ стояти до останнього солдата»? Чи не тому що потихеньку, непомітно правосєки на «Шахті-Бутовка» посунули фронт на кількасот метрів. Не в бік наших тилів, а в сторону Донецька! Ну, не можуть наші тупо топтатись на місці, коли розуміють, що потенціалу вистачає для наступу.

3. Корпус вивели з передової, щоб кинути бійців на Київ.

Відповідаємо. Ні. Поки що. Бійців вивели, бо хотіли вчергове продемонструвати владі, що ПС - керована структура, а не «махновська банда», як про нас раптом почали писати і казати, що готові співпрацювати, розуміючи важливість такої співпраці на фронті.

Ми ж не сліпі, аби не бачити мапу так званого АТО минулого і цього літа. Які б заклики до миру не звучали із владних кабінетів, віддані території - це віддані території, здані міста і села - це таки здані ворогу міста і села, котли - це таки котли, а не вибагливі витвори ума стратегічних монстрів Генштабу. Один погляд на дві мапи дає змогу побачити дійсну мету влади, які солоденькі слова про мир вона б не продукувала на своїх ліпецьких фабриках. Очевидно, що час розкриває друге і третє дно мінських домовленостей все більше і більше. Тому присутність на фронті націоналістів, у яких око заточене бачити зраду національних інтересів за красивими закликами «рєбята, давайтє жить дружно!», комусь вкрай не вигідне.

Крім того, у політиків, що прийшли до влади на крові Майдану, панічний страх нового Майдану ще сильніший, ніж у банди януковича. Так Сталін боявся революції у тисячі разів панічніше, ніж ті, кого змела жовтнева колотнеча. Тому й винищував у першу чергу своїх потенційних конкурентів. І готовність тих конкурентів працювати на благо Батьківщини нікого не зупинила. Боїмось, що не зупинить репресії проти ДУКу і ПС гаряча готовність бійців обстоювати інтереси нації. Гарант, як виявилось, не зупиниться ні перед провокаціями, ні перед фабрикуванням справ, ні перед цинічною брехнею у ЗМІ. Хіба не владне замовлення виконував Г.Москаль, коли розповсюджував неправдиву інформацію про начебто 3-5 судимостей у бійців ПС Закарпаття. У кожного! Це було заявлено наступного ж дня, після оприлюднення на сайті "Сектор правди" думки двох молодих інформаціників ДУК-інфо, що пан Москаль сам є творцем злочинних контрабандних схем у Закарпатті. Відповідати брехнею на правду - це так по-лайфньюзівськи!

Зараз, з хвилини-на-хвилину у Києві розпочнеться віче, ініційоване ПС. Воно покаже, яка кількість суспільства готова до реальних змін. А разом із тим, стане зрозумілим: заклики до ПС прийти й навести лад - то справді попит людей на правду, чи провокація влади, аби виявити і знищити прихильників ПС.

Ми півтора роки воюємо проти підступного і безпринципного ворога. Як ви думаєте, ми здамося без бою?