Несподіванки Закарпаття

Ворожа інформаційна атака нагадує газову. Сморід викидів настільки ядучий, що проникає у щілини мозку і труїть його. Знаєш, що брехня, бо ж сам не раз відчув її зміїний дотик, а все одно труїшся. Пам'ятаю, як вранці після пострілу на блокпосту під час оточення бази, з огидою читала коментар подій в інтерпретації Міністерства Оборони. І як розбирала його на частини, зазначаючи у дужках: брехня… брехня… брехня. І яке ж щастя, що тоді в машині поряд був Костя зі своєю камерою. «Костю, знімай!» - Звучить, буває, ефективніше, ніж постріл з РПГ, а часом і замінює його.

Тепер сиджу і реву. Те, що у хлопців-закарпатців не було з собою оператора, що вони йшли на імовірну смерть (а вони знали, куди йшли!) без бодай найменшої відео підтримки - моя вина і біда. Не навчила. Зараз би, як тоді, можна було би викласти в мережу відео тих подій і заткнути рота ворожій пропаганді. Та - що поробиш! - відео немає. Є розповіді очевидців, телефонний дзвінок друга Коменданта - начштабу 1 ЗБАТу. І реалії з життя Закарпаття, що відносять в історичному сенсі із сьогодення у феодальні часи.

Ми так старанно намагаємось уявити собі життя в Європі, що забуваємо про реальність українського. Ми живемо при суспільному ладі, який інакше, ніж неофеодалізм назвати не можна. І це особливо відчувається тут. Земля неймовірної краси, річки, гори і полонини поділені між олігархічними кланами з очільниками сумнівного походження. Це - колишні партійні бонзи комуністичного розливу, що попривласнювали партійні гроші і людське майно у період приватизації. Це - колишні бандити-рекетири, що грабували набудоване і зароблене, не гребуючи вбивствами.

Для решти України, не знайомої з реаліями Закарпаття, Ланьо - депутат Верховної Ради. Для тутешніх - це бандит, мафіозі, що тримав (сподіваюсь, що тепер уже в минулому) у страху цілі райони, кришував контрабанду, наркотрафік, торгівлю людьми. Судимість за зґвалтування, звинувачення у вбивстві, яке ніхто не схотів доводити, стоси зниклих справ, сотні не оприлюднених злочинів. Люди кажуть, лише гори знають, скільки вивезено, вбито й закопано там незгодних з «політикою» князька Мукачево. Не розслідувані і непокарані злочини породили безліч легенд про криваве мафіозне угрупування Блюка, яке попускало свої щупальця на пів Європи - наркопритони, будинки розпусти, куди постійно підвозили живий товар з України. Хлопці-тризубівці з місцевого ПСу кажуть про томи зібраних фактів, передані за останні п'ять років ними в СБУ. Де ті матеріали, хто з ними працює? Ніхто не знає. Проте, Блюк вибився в депутати, у касту недоторканих. І продовжував царювати тут. Причому царювати - у найгіршому, бандитському розумінні. Ніхто й пікнути не смів проти.

Не можна сказати, що місцеві правосєки дуже так намагались війти у конфронтацію. Але й бачити то все, прийшовши з фронту, й миритись з бандитами не могли. Зробили мінімум - поставили пости на митницях. У роботу митників не втручались, шуму не підіймали. Але - що стояли у камуфляжі - навели трошки «шороху». При правосєках митники боялись брати хабарі за проходження, і люди зітхнули з полегкістю. Триста - триста п'ятдесят євро з машини - то тут немалі гроші. У одних кишенях вони зберігались, а в інші не попадали. При постах дуківців-фронтовиків якось не комільфо було пропускати контрабанду: конрафактні цигарки на ту сторону - макову соломку на цю. «Криша» забила тривогу. Почалися дзвінки з погрозами.

Перша сутичка очі-в-очі відбулась на посту ДАІ в Мукачево. Дайці зупинили машину 1-го ЗБАТу і зажадали на неї документів. Машина, подарована волонтерами, мала лишень закордонний техпаспорт. Ця проблема добробатівських і волонтерських машин, куплених задешево за кордоном, вже давно не дає спокою суспільству. Були навіть спроби міністра Авакова врегулювати проблему за допомогою тимчасових спеціальних номерних знаків, але у МРЕО, куди ми неодноразово звертались, тільки руками розводять: є усна обіцянка, а віз і нині… без номерів. Тому в ДУКу було прийняте рішення самим маркувати свої авто, аби мати облік і тримати під контролем рух своїх автівок. Це добре відомо й дайцям у Мукачево. І була домовленість командирів ЗБАТу з керівництвом обласного ДАІ, що номерні знаки машин не будуть причиною зупинок. Тут не спрацювало, - дайці вкотре зажадали конфіскації. Дійшло до словесної сутички. І тоді працівники ДАІ, замість телефонувати начальству, покликали на допомогу… бойовиків Блюка.

Ця сутичка, та припинення притоку грошей на митницях, та чутки про те, що правосєки збирають факти співпраці банди з сепаратистами Сходу і місцевими підпільними організаціями, які готують переворот та відділення так званої підкарпатської республіки від України, - все це вивело з себе і так неврівноваженого, як тут кажуть, «підірваного на всю голову» Ланьо - Блюка. Хлопцям повідомили, що готуються репресії проти сімей.

- Страшно уявити, - каже керівник ПС Закарпаття Олександр Сачко, - що могло би бути, аби бандити почали винищувати нас по одному. У всіх як не дружини з дітьми, то старенькі батьки. Географія - все Закарпаття. Ми не могли ні проігнорувати те запрошення на зустріч, ні відмовитись. У світі блюків це стало би сигналом нашої слабкості і боягузтва. І нас просто би знищили поодинці. Що ми мали робити? Поїхали…

Я їхала в Ужгород з твердим наміром вивести всіх на чисту воду. Інформація про меркантильні причини зустрічі в «Антаресі» глибоко засіла у моєму мозку.

- Бандитські розборки між двома угрупуваннями у Мукачево! - Сповіщали у новинах телеканали.

- Найняті Балогою бойовики Правого сектора наїхали на банду Ланьо! - Вторили Інтернет-медіа.

- Правий сектор ділить сфери впливу у Закарпатті? - Питання «експертів» звучали як ствердження, а часом, і як звинувачення.

Істерика ширилась країною. Чому мовчить керівництво ПС? Де заяви Яроша? Чому у мирному місті правосєки бігають зі зброєю і лякають (убивають) мирних жителів? Чому одні гинуть на фронті, а інші зі зброєю здобувають собі гроші? Чому ПС не контролює своїх бійців? І чому ті не на Сході?

З'явились «знавці вездесущі», що почали писати, як обурені правосєки-фронтовики поведінкою тилових батальйонів, у яких ніхто не воював…

Отруєна цими випарами, я, й гадки не маючи, що ж там насправді відбулось, уже склала певну, не дуже лояльну думку. За кілька днів моя думка радикально змінилась. Але давайте по порядку.

Побачивши керівника ПС Закарпаття, приязно з ним обійнялась. Ми зустрічались на базі 5 ОБАТу. Саша приймав участь у боях і був поранений у бою за Карлівку.

- Саш, скільки «сонечок» (група закарпатців і на фронті називалась «Сонечко») приймало участь у боях на Сході.

- Комбат знає точну цифру, а я можу сказати тільки приблизно, про тих, з ким особисто воював. Чоловік сорок.

Є! Ось перша відповідь тим, хто кричить, що у тилових ЗБАТах ніхто не воював. ЗБАТи створені у першу чергу для забезпечення ротації на фронті. В кожному тиловому батальйоні є по кілька десятків бійців з передової. І за рахунок ротацій, ця кількість постійно зростає. Фронтовики - з найбільш досвідчених - стають у ЗБАТах інструкторами і готують заміну тим, хто зараз на передовій. У «Сонечку» фронтовики не воювали тільки в ДАПі, всі решта боїв ДУКу - Карлівка, Авдіївка, Степанівка, Курахово, Піски тощо - пройшли і за участю цієї групи, вона ж стала згодом кістяком 1 Запасного Батальйону Закарпаття.

- Ну, що я можу, пані Алло, сказати по своїй спеціальності, - прокоментував ще на базі недолуго порізане відео, засвічене падким на сенсацію Мустафою Найємом, друг Вацлав - один із найпрофесійніших наших інструкторів, - по моєму профілю претензій до бійців немає. Діють грамотно, злагоджено. Бачите, як чітко координують дії, як тримають сектор обстрілу? Молодці, можу пишатись!

Вацлав трошки перевернув мої збурені думки, перенаправив їх у іншу площину. Якщо хлопці їхали на «розборки», то чому ж не «розібрались»? Бойовий досвід - на «п'ятірку» у одного з найкращих інструкторів, психологічний бар'єр - убити ворога - перейдено на фронті. І всього одна жертва? І той (хоч на відео Найєма виглядає мертвим) - поранений, що, було, в лікарні пішов на поправку, але чомусь раптово помер. Чому? А хто лікарям задавав таке питання? Точно, що не Мустафа Найєм.

Включаємо логіку. Якби наші бійці їхали нищити банду Блюка (наприклад, на замовлення Балоги), втрати ворога були би значно - ой, значно! - більшими, ніж один поранений, що перебував, як потім з'ясувалось, у активній переписці з керівником російської диверсійної групи «Рязань» і мав при собі мапу із загадковими позначками, - чи то місцями саперних «закладок», чи то скупченням місць певного толку бойовиків, про яких трохи згодом. Отже, не нападали. Це - факт. Як факт і те, що подальші бойові дії були спровоковані не нашими, а міліцією на блокпостах по обидва боки Мукачева.

- Так перші ж три постріли були з боку мєнтів! - простодушно відповів на наше питання «хто стріляв?» один із очевидців втечі хлопців у ліс. На щастя, камера з нами у той час була, свідчення зняте на відео.

Є, знаєте, різниця - напад на працівника міліції при виконанні тим службових обов'язків і захист власного життя при перевищенні міліцією своїх повноважень. Суттєва різниця!

- Саш, кажуть, що ви з Блюком території впливу ділили!

- Мерсі, канєшно, за комплєман, - не дуже весело жартує керівник ПС, - але наші сили ні в яке порівняння не йдуть з кількістю бандитів і можливостями Ланьо. Ми не могли ніяк ділити території, дуже нерівними були сили.

- А Балога?

- А що Балога? Навіть якщо припустити, що він би нам заплатив, або щось пообіцяв, - то сил би більше у нас не стало. Людей би не прибавилось. І зброї…

- До речі, про зброю…

- Там хлопці сильно обурюються, що ми свою зброю на фронті їм не лишили? Зброя наша, зареєстрована. Кілька штук трофейних, - то то ще до наказу Яроша ми привезли. Ви там скажіть, що тут теж без зброї - ніяк.

- Хлопці зовсім не обурюються! Навпаки, багато кого стримувати довелось, щоб вам на допомогу не рвонули згаряча.

- Справді? - У голосі Олександра чути явну полегкість. І я розумію, якими відірваними від решти рядового складу ДУКу вони себе почувають під зливою бруду, вилитого на ЗБАТ за останній тиждень.

- Саш, звідки твоє псевдо - «Прут»? - Питаю щось, аби відволікти його від тривожних і сумних думок.

- То - дідове псевдо.

І Саща розповідає мені про свій родовід бойовиків УПА, про власну освіту і роботу військового історика. А я слухаю і внутрішньо закипаю. Це ж треба додуматись, оцих людей - з діда-прадіда бійців за волю України, освічених, інтелігентних, вдумливих - назвати бандитами з 3-5 судимостями! По собі, либонь, судили…

Ну, зрозуміло, що сили були не рівні. Очевидно, що 1 ЗБАТ не був кишеньковою армією пана Балоги. Логічно, що не територію впливу з Блюком ділили. Навіщо ж їхали при повному бойовому?

- Та, яке там повне бойове, пані Алло! - Сашко посміхається гірко, - ви на відео броніки на хлопцях бачили?

Ні. Я не бачила. Бо їх, виявляється, не одягали! Як залишили на складі бази й каски. Одягались як на парад: наколінники, розгрузи, налокітники. Зброю брали власну, зареєстровану. Лише кулемет, трофейний, часів перших донбасівських сутичок ДУКу, встановлений на авто, виглядав страхітливо. І кілька трофейних ще фронтових «мух».

- Одягались так, - пояснює Саша все з тією ж іронічно-гіркуватою посмішкою, - щоб з-під поли елегантно звисала кулеметна стрічка. Їхали настільки демонстративно, щоб хоч хтось зателефонував у міліцію. Молились, аби спинили.

- Саш, - не вірю своїм вухам, - хлопці їхали так, аби їх спинили? Тоді у бандюків не було би претензій, що ви злякались? Я правильно розумію?

- Так!

Його коротке «так» вганяє мене у ступор. Як я поясню це всезнаючій публіці, що вже тиждень тролить будь-яке висловлювання на захист «Сонечка»? Де знайду бодай 10 відсотків віруючих, які приймуть на віру таке пояснення? Вони їхали не застосовувати силу. Вони її демонстрували! І молились всі ті десятки кілометрів від бази до Мукачево, аби їх спинили!

Їх ніхто не спинив. Більше того, в «Антаресі» на них чекала сотня озброєних бойовиків Блюка навпіл з міліціонерами. Потім на виїзді в бік Франківська сходу обстріляв блокпост, який дивним чином за лічені хвилини виріс поперек дороги. Хлопці зрозуміли, що не прорвуться через таку силу і повернули назад. Не знаю, чи зможу передати це відчуття загнаності, яке виникло від спокійно-роздумливої розповіді Сашка. На зворотній - у бік Ужгорода - дорозі правосєків також чекала засада. І то була не міліція. Як мінімум - не геть міліція. Бо, за розповідями очевидців, у броньованому передку машини, яка першою підлетіла до блокпосту, були діри розміром з кулак. Не знаю достеменно, яке озброєння є у мукачівських міліціонерів, але більш ніж упевнена, що не бронебійне… Машин наших, коли ми приїздили до вузької дороги, якою хлопці відходили в гору і в ліс, вже не було. Де вони, наразі не відомо. Жаль, що ми навряд чи зможемо визначити, яку зброю застосовували «рядові міліціонери».

Зрозумівши, що потрапили у пастку, хлопці з «мух» розстріляли машини, що перегороджували дорогу і відійшли у ліс. Пуха, застреленого в спину, залишили, бо зрозуміли, що вже нічим йому не зарадять.

Де зараз хлопці - не відомо. Двох, котрі у лікарні, охороняють, як у камері посиленого режиму. Дівчатка, серед яких і юна дружина одного з поранених, кажуть, що навіть цукерки розгортають а тістечка розламують навпіл. Навколо бази машини, чиї номери починаються з двох нулів - споглядачі. Сім'ї «сонечок» тероризують обшуками, постійно викликають на допити. СБУ, кажуть, допитує більш спокійно. Новий губернатор у ЗМІ називає правосєків бандитами і «шиє» їм по 3-5 термінів. Ситуація залишається напруженою. База в Ужгороді у стані постійної тривоги.

Нам вдалось зібрати місцеві ЗМІ на прес-конференцію. Відгуки були в цілому позитивними. Але нашої логіки не зрозумів (чи не озвучив?) ніхто.

А логіка така.

Ні в кого з місцевого ПС не виникає сумнівів, що їх викликали, щоб знищити. І раптова поява двох блокпостів на шляху і подальше заведення шаленої кількості важкої зброї і живої сили - тільки наша розвідка нарахувала 31 одиницю техніки і близько 5000 нацгвардійців (чи хто вони там були, бо є свідчення про техніку без номерів і бійців без шевронів) - все це на мирний лад не налаштовує. Як не свідчить про мирні наміри негайна і потужна хвиля інформаційної атаки проти ПС по всіх ЗМІ країни. Одна історія з хлопчиком чого тільки варта! До речі, ми домовились з капеланом 1 ЗБАТу отцем Василем, що сім'ю хлопчика (якщо він і справді був) розшукають і допоможуть людям, якщо там така бідося, що за 200 гривен ладні дитину підставити. Похвилинний аналіз історії, зроблений журналістами сайту «Сектор правди», дає багато тем для роздумів. Питання, які ми хочемо поставити зараз: з якого джерела довідався про хлопчика Президент? І чому Святослав Цеголко озвучив стурбованість гаранта у Фейсбуці ще до того, як цю стурбованість озвучили ЗМІ? Бо у нас, як у інформаційників, складається враження як мінімум «газетної утки», а як максимум - наперед спланованої акції. Якби хлопці з ПС загинули, ця атака спрацювала би. Тепер - ні. Не дивлячись на потуги влади і ЗМІ зробити з бійців Закарпатського ПС бандитів, на Закарпатті відбуваються дивні речі. Наприклад, поважна жіночка, що принесла їжу на базу ПС, каже що вночі тихенько прибігають сусідки і приносять свіженькі сметанку та сир для правосєків. Бабця питає у діда, що йде по гриби. Навіщо він бере стільки сала й хліба, й чує: «А раптом правосєків зустріну!» Літня пані пише родичці, що послала чоловіка в ліс, бо там десь блукають хлопчики, либонь голодні і перевдягнутись їм ні в що. Той три дні блукав - шукав хлопців, та, не знайшовши, порозвішував пакети з їжею, трусами та шкарпетками на видних гілках дерев та кущах. Поважна професорова жартує у соцмережі:

- У Закарпатті зараз нова розвлікаловка: багато сопереживающих громадян, сочуствующих Правому сектору, ну, бандерівцям, одним словом, тепер з дому беруть труси, шкарпетки, їжу, майки, ну, і всяке таке, що може «бандитським правосєкам» пригодиться. І ходять по лісу, щоб було у що їм перевдягнутися, і їжу у різних місцях лишають. Одним словом гра «Поможи правосєкам схоронитись і вижити та в чистеньке перевдягнутись» набуває національно-районного масштабу… ПС. В общім, як побачите кульочок з трусєлями десь в кущах або на дереві, то не забирайте, то їх не загубили, а залишили!

Такі речі вселяють віру в наш народ. В його здорову, веселу мудрість. А значить, правосєки виживуть. Хоч на це не розраховував ніхто з ворогів. Кілька разів сам Блюк повторив у своїх коментарях: «Якщо комбат виживе…» А потім, зрештою, змушений був рвонути за кордон. До нього невдовзі приєднався і помічник з сім'єю. Кажуть, Блюком незадоволений дуже грізний карлик з однієї держави-загарбника. Подейкують, бандит провалив важливу операцію.

Яким тут боком карлик, спитаєте? О! То цікава тема. Справа в тому, що хлопці з ПС не тільки призупинили побори на митницях. Вони ще кілька років збирали інформацію про сепаратистські рухи на Закарпатті. Хто, скільки, де, ким фінансуються? Навіть кураторів керівників численних ГО та спортклубів у ФСБ знали. І давно вже намагались звернути увагу на своєрідну «вишкільну» діяльність дуже специфічних на вигляд монахів у сутанах і берцях зі скитів, розташованих акурат вздовж кордону Закарпатської області з рештою України. А також на міжнародні конференції за участю високопосадовців агресора, що вхожі у владні кабінети карлика. А ще на своєрідні проповіді священиків МП. І на спортивні клуби специфічного спрямування. Нічого не нагадує?

- У Донецьку і Луганську, - каже друг Прут, - теж спочатку було захоплено лише кілька будівель. І зброю для цього знайшли де? Правильно! Роззброїли ментів і частину СБУшників. Якби тоді знайшовся невеличкий загін сміливців, який просто розстріляв би тих «повстанців», у нас би, мабуть, не було війни. І хлопці наші лишились би живі. А Ви питаєте, чого наші туди поїхали. Йшли тільки добровольці. Вони попрощались з нами у дворі бази, - знали, що можуть не повернутись.

Паралель з Донбасом видалась досить жорсткою. Аж мороз по шкірі пішов. Що вартує бойовикам зі скитів роззброїти нацгвардійців? Таке враження, що їм туди доправили озброєння буквально на тарілочці з блакитною кайомочкою. А що? Війна на Сході всіх раптом «утомила». Захід не хоче вірити, що вона є загрозою не тільки цілісності України. Потрібен новий поштовх для траншів. Для цього було б непогано, якби чергова АТО вибухнула десь поближче до кордонів ситої Європи.

Мультинаціональне Закарпаття - якраз підходить. Ні?