СПРУТ

Мабуть, пам"ятаєте той італійський серіал з славним капітаном Катані?

Повірте, я не відчуває себе героєм серіалу, ні. Я тепер відчуваю, що таке СПРУТ.

Отже, дещо про "місцевий колоріт", про "місцеву владу", про "децентралізацію", про "вільні вибори", про політичні партії і т.і.

Почну з того, що два тижні тому, майже одразу після призначення, люди, яким я довіряю, запропонували мені розглянути кандідатуру досить молодої людини з іншого регіону, як кандидата на певну керівну посаду в Луганській області. Розглянули. Вирішили: аби не припустити помилки, запропонувати їй посаду першого заступника Голови ОДА в одному з районів: побачимо, як він себе проявить. Призначив. Затвердив.

Район дуже красивий: багато лісів (дуб, сосна), десятки озер. Холми та пагорби. Дуже красива місцевість! Практично повністю сільськогосподарській край.

Несподіванки почались миттєво, ще на етапі призначення. Раптом, діючий Голова ОДА, який вже написав заяву на звільнення в зв"язку з тим, що іде на іншу роботу, відмовився підписувати погодження про призначення свого першого заступника. Здавалось би, ну яка тобі різниця? Ти вже допрацьовуєш останні дні. Іди собі с миром. Ан-ні, якась не зовсім зрозуміла активність: а що? а як? а навіщо? а чому? В решті-решт, підписав-таки.

Людина, яку я призначив (назвемо її умовно Іван), одразу ж включилась в роботу. Буквально через три дні я почав отримувати першу інформацію про ту систему безладу, яка коїться в місті і в районі.

З перших кроків Іван відчув глухий супротив: чужак! Почалась нелегка кадрова чистка. Довелось не просто "ломати через коліна". Довелось проходити крізь сльози-прокльони, істерики-інфаркти... Полетіли перші місцеві "Сфінкси": легенди району, яки обіймали свої посади біля 20 років! "Піраміди", які пристосовувались до будь-якої влади, до будь-якого режиму, до будь-якого Президента. БЕССМЕРТНЫЕ!

І тут, здавалось би, непохитна і залізобетонна система кругової поруки, замішана на круговій поруці та на кум-сват-брат, почала давати перші збої! Захиталось, затремтіло, стислось і злякалось! Полетіли перші ластівки! Покищо не на нари... Тимчасово. Отже.

Земля. Край, як я казав, красивий та мальовничий! Край, в якому просто відсутній земельний кадастр... Край, в якому ніхто не здатен впевнено назвати кількість ораних земель. Край, в якому ніхто не здатен назвати реальну цифру зібраного вражаю. Край, в якому править бал такий собі "благодійний фонд", який "вирішує" будь-яки питання: від отримання дозволу на земельну ділянку, до виділення місця на ринку. Такий собі локальний сірий "благодійник", який опікується... переселенцями. І так трапляється, що тими з них, які працюють саме чиновниками в державних установах. Ну, скажіть мені, як можна пройти повз співробітника прокуратури, якому конче потрібен холодильник? Або повз суддю, який не може жити без кондиціонера? Я ж кажу, місця дуже мальовничі!

Славиться цей край не лише своєю землею. Він ще дуже багатий на ліси. Тут і дуб, і сосна... Останнім часом, подорожуючі по області, я звернув увагу на те, що, як тільки починає сутеніти, на дорогах з"являються завантажені лісовози. І везуть вони не дрова, не горілий ліс для спорудження укріплень. Везуть вони, здебільшого, дуже пристойні колоди довжиною по 4-6 метрів. Куди вони їдуть на ніч глядячи? Крізь суцільне бездоріжжя, крізь блок-пости... І отримав я відповідь (попередню) на свої запитання. А хдуть ці "нічні мандрівники" в напрямок славного міста на півдні України, де вони ретельно збираються до купиі і відпливають в далекі краї... І "тримає руку на пульсі" цього чудового процесу один місцевий дядечко, який, чудово зарекомендувавши себе в Луганській області, пішов "боротися за інтереси держави" в київські високі кабінети...

А ще цей чудовий край відомий десятками своїх мальовничих озер. От тільки шкода, що доступу до більшості з них немає - рибку там розводять. Дядьки-фермери, "порішавши вопроси" з благодійним фондіком, отримують мовчазне блгословєніє і "ловись рыбка большая и маленькая". А документи про оренду? А податки??? Тю... А, це що таке? А, навіщо таке? А, кому таке потрібно??? І лежить у мене на столі чудовий договір. Договір аренди. Аренди лісової ділянки на 10 років. Правда, якось забули зазначити, що на цій чудовій лісовій галявині розташований ще й чималий мальовничий ставок. Ну, то таке - склєроз. І збудув арендар навколо ділянки (разом з озерцем) чудовий малоьвничий майданчик для відпочинку. Власного. І оточив він все це мальовничим парканчиком. І сплачує цей дядечко арендну платню. Кияни, сядьте!!! Аж 253 гривні. За все! От тільки з тексту Угоди не зрозуміло: чи то 253 гривні за всі 10 років, чи - щорічно. А хто ж є у нас арендарем такого малоьвничого куточку? Ба! Так той самий "роботник пилы и топора", який зараз "пилит лес" в Київських кабінетах!!! Ну, то таке... випадковість.

Щодо вражаю. За мовчазною згодою фахівців, обсяги необлікованих земель в області становлять біля 30%. Ну, це за мовчазною. Без тиску. А, якщо трошки притиснути? А, якщо взяти маленький коптер і політати над лісами, над ланами? І візьмемо. І політаємо. І покажемо. І в СБУ покажемо, і в Прокуратурі покажемо, і в міліції. Покажемо і запитаємо: любі друзі, а ви, часом, не сліпі?.. І побачино наслідки т.з. "санітарної вирубки", після якої від дубів лише пні стирчать. І теж запитаємо...

І виміряємо реальні обсяги ремонтних робіт по відновленню шкіл напередодні нового навчального року. І запитаємо: а чому саме, вартість метало-пластикових вікон відрізняється в два з половиною рази? А навіщо вам, шановні, запорна арматура в кількості, яка вдвічі перевищує кількість систем опалення? І з якого-такого переляку ви двічі сплачуєте за доставку: спочатку - в вартості вікон, а потім - ще й окремими платежами?

І на цьому оптимістичному фоні лунає хор "правозахисників" на чолі з "недобитками Майдану": "Даешь местные выборы! Даешь права человека!". Звісна річь: коли на місцях ще й досі бал правлять "ригоАнали" разом з місцевими "Підрахуями" та непокараними "колорадами", то треба волати "ДАЕШЬ МЕСТНЫЕ ВЫБОРЫ!"

Конечно, дадим. Не много почистим, и дадим! Почистим от продажных судей, от "слепых" прокуроров, от директоров школ, агитировавших "путинприди", от мрази, бросавшей украинские флаги под ноги, от подонков, убивших Володю Рыбака лишь за то, что он пытался помешать надругательству над знаменем нашей Родины!!! Мы со всех спросим...

Ми запитаємо. Ми обов"язково запитаємо! А знаєте чому? Бо, в перші дні "місцевої революції" ніхто в районі не вірив в те, що ми це зробимо! Після того, як Іван зняв "першого Сфінкса", до нього на вулицях, тихенько (аби не побачили) почали підходити селяни і, швидко потиснувши руку, відходили. Після того, як він "завалив другого Мамонта" - вже почали підходити і дякувати молоді чиновники нижчої та середньої ланки. Після того, як впав третій "вічний", депутати одностайно прийняли постанову про визнання Росії країною-окупантом і звернулись з проханням не проводити місцеві вибори. І зараз, місцеві мешканці, більшість з яких - про-українські громадяни, підвелись: "Та невже?! А, давай-но йому допоможемо!" ЛЮДИ ПОВІРИЛИ!!!

Важко передати почуття, коли ти своїми діями надаєш людям найголовніше - віру! Віру в себе, в свої сили! Віру в Державу! Віру в ПРАВДУ та в СПРАВЕДЛИВІСТЬ! Віру в те, що зі славнозвісним спрутом МОЖНА ы потрібно боротись! Це ще не перемога, ні. Це - лише перший раунд багато-раундового важкого поєдинку! Спрут отримав лише невеличкий нок-даун. І він досить швидко оговтається. В цьому немає жодних сумнівів. Він буде протидіяти всіма способами: від компрометації до фізичного впливу.

Я сьогодні ліг о 1-й і встав о 5-й. Встав з однією думкою: я знайшов відповідь на запитання "що ви зробили за три тижні свого перебування на посаді?".

Я почав повертати людям віру!

І, навіть якщо я завтра піду з посади, я залишу за собою кілька сотень вільних людей. Людей, які на власні очі побачили, що можна долати "вічних" і "недоторканих"! Можно долати "непереможних" і "владних"!

Можно і потрібно вірити в себе і в свої власні сили!!! Так і тільки так!

p.s. Даже, если меня завтра "собьют" (фигурально или реально), я уверен - я не зря принял это предложение. Мой главный призыв "СТЫДНО БЫТЬ РАБАМИ" уже услышан!