Помилка президента, або "Залишитись повинен тільки один"

19 вересня українські медіа поширили новину: віце-президент США Джо Байден зробив жорстке і конкретне попередження президенту України Петру Порошенку та прем'єр-міністру Арсенію Яценюку: підтримка Києва Вашингтоном опиниться під загрозою, якщо ситуація із корупцією в країні не зміниться.

І хоча наступного дня спікер віце-президента США Стівен Спектор на прохання української сторони підсолодив пігулку, заявивши, що не було жодних заяв щодо будь-яких конкретних осіб, запитань залишилося більше, ніж отриманих відповідей.

На прохання автора прояснити ситуацію, високопоставлений у недалекому минулому чиновник Державного департаменту США, а нині відомий політичний експерт відповів дипломатично, хоча й цілком прозоро: "На мою думку справжній зміст послання віце-президента міститься посередині між тим, що обнародувано у першому випадку, а потім прокоментовано прес-секретарем у другому. Уряду необхідно діяти набагато рішучіше у боротьбі із корупцією".

Доконаним фактом є те, що у більш, ніж 30 телефонних розмовах протягом минулого і поточного року віце-президента Байдена із керівництвом України, тема неналежної боротьби з корупцією була присутньою постійно.

І підстав для висловлення такої стурбованості у американських та європейських партнерів України залишається більше, ніж достатньо.

Висновок, який уже можна зробити через 1.5 роки після президентських виборів, невтішний: президент Порошенко не зміг піднятися над міжолігархічною боротьбою, а став її безпосереднім учасником. Схоже на те, що він намагається послідовно реалізувати слоган культового сіквела "Highlander": "залишитись повинен тільки один". І таким єдиним олігархом в Україні бачить себе. Ця стратегічна помилка у недалекому майбутньому може не лише дорого обійтися президенту Порошенку, але й створити нові серйозні ризики для української держави.

Все це виглядає особливо печально на фоні оголошеної президентом і схвально сприйнятої суспільством кампанії по деолігархізації та боротьбі з корупцією, які, за згаданих обставин, позбавляються шансів на успіх.

Після Революції гідності на Майдані навіть олігархам стало очевидно, що часи їхнього безконтрольного владарювання в Україні закінчуються. Однак практика наступних 1.5 років показала, міняються радше дійові особи, але не принципи.

Показовим у цьому відношенні є коментар одного із найвпливовіших українських олігархів головному редактору тижневика "Дзеркало тижня" Юлії Мостовій: "У ньому [Порошенкові]немає державної цілісності. Він мав зробити дві речі: відлучити всіх, я підкреслюю - всіх, від держбюджету і від прийняття державних рішень. Він мав нас примусити працювати на країну, а примушує - на себе. Це - велика різниця!".

Як наслідок такого стану речей, двоє найзаможніших українських олігархів і непримиренних конкурентів у минулому Ахметов і Коломойський уклали антипрезидентський альянс. Головним інструментом захисту своїх активів від перерозподілу в інтересах президента вони, схоже на те, вважають посилення політичних позицій у Верховній Раді через організацію дострокових парламентських виборів. Можливий термін проведення - травень-червень 2016 року. Призначені на 25 жовтня 2015 вибори до місцевих органів влади українські "господарі життя" розглядають, як проміжний тренувальний етап, інвестуючи у підконтрольні або дружні політичні структури серйозні кошти та надаючи інформаційну підтримку через свої медіаімперії.

Додаткову інтригу у цю ситуацію привносить той факт, що і Ахметов і Коломойський мають давні і приязні ділові стосунки із прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком.

На фоні, оголошеної президентом боротьби з корупцією, країну струшують гучні корупційні скандали, де фігурують або найближчі соратники Порошенка і Яценюка, або самі очільники держави.

Так, днями газета Kyiv Post опублікувала відповідь прокуратури Швейцарії на запит щодо розслідування корупційної справи стосовно одного з найближчих соратників Яценюка - народного депутата Миколи Мартиненка. Мартиненко вмотивовано підозрюється в отриманні 30 млн. $ хабара від чеської компанії Skoda JC. Згадана сума заблокована на рахунку у швейцарському банку Hottinger. У той же час, за повідомленням поінформованих джерел, запит швейцарської прокуратури про правову допомогу Генпрокуратура України "поклала під сукно".

Гучний скандал розгортається навколо компанії "Нафтогазвидобування" - найбільшої приватної газовидобувної компанії в Україні. 10 років тому Петро Порошенко був співвласником цієї структури, але потім втратив свою частку через конфлікт із бізнес-партнером. Зараз, за повідомленнями ЗМІ, президент Порошенко вирішив, що настав час "відновити справедливість". Декілька разів Генеральна прокуратура повністю блокувала роботу компанії, підштовхуючи нових власників до більш "зговірливої позиції".

Усі вищевикладені події відбуваються в Україні на фоні трьох посилюючих суспільну напругу факторів:

• соціологи констатують зростання радикальних настроїв, як реакцію громадян на прояви кричущої несправедливості під патронатом держави;
• суттєве падіння життєвого рівня в країні в умовах анексії Криму Росією і організованої нею війни на Донбасі.
• втрата державою монополії на застосування насильства і знаходження на руках у громадян мільйонів одиниць незареєстрованої зброї.

Схоже на те, що лише небажання підіграти експансіоністським планам Путіна та наявність масштабної (понад 50%) тіньової економіки, як амортизуючої економічної прокладки, утримують радикалізоване суспільство від третього Майдану в умовах неефективного державного менеджменту.

Давньогрецькому філософу Платону належить вислів: "Народи будуть щасливими, коли справжні філософи будуть царями, або коли царі будуть справжніми філософами".

Важко передбачити, коли така ідилія настане в Україні, але якщо українські очільники держави не перестануть розглядати державну владу, як інструмент задоволення своїх бізнесових інтересів, то дуже швидко повторять долю своїх недолугих попередників.