Світ на порозі перевороту

Давно замислювався про те, що сучасна модель світу має ось-ось змінитись. Рабовласництво - феодалізм - буржуазія - (лібералізм, комунізм) - ??? Всі ці етапи історії рано чи пізно припинялись і відбувалось це різко, наче величезна кількість держав домовлялась між собою: «Друзі, а давайте все змінемо?!»

На сучасний світ занадто сильно вплинули технології. Інтернет, комп'ютер, мобільний зв'язок, робототехніка. Людина стала швидкою, і щодня встигає зробити набагато більше справ, ніж його попередники сто років тому. Колись почув цифру - 32 рази, саме у 32 рази більше справ протягом дня встигає зробити людина. А значить, наше суспільство за один рік проходить розвиток, на який раніше потрібно було 32 роки.

Все це впливає і на державу, і на порядок управління таким швидким народом. Тож і сталось багато подій, які вказували, що звична нам демократична форма управління з діленням влади на законодавчу, виконавчу і судову скоро має зникнути. Та питання було лише в тому, а що ж її витісне? Що з'явиться на її місці?

Років десять тому я вперше почув слово «Лібертаріанство». Але аналіз цієї форми показував, що на роль нової моделі світу воно не тягне, і взагалі, навряд реалізується, а скоріше є утопією. Влада корпорацій замість держави? Ну, по-перше, навіщо такій владі народ? Зараз він голосує, платить податки, тож, навіть таким ідіотам, як нашим, доводиться з ним рахуватись. А якщо держави немає, і у владі корпорації? Податки їм не платять, бо вони самоокупаємі, за них ніхто не голосує, бо вони самі своєї влади досягли. Конкуренція? Протримається недовго, бо найактивніші швидко знищать і викуплять дрібних. Ну, такий собі принцип «переможе сильніший, але один». Культура? Так вона протримається максимум одне покоління, а потім прийдуть їх діти і задумаються над питаннями: навіщо нам народ? І навіщо взагалі платити зарплатні працівникам, давайте звичайний принцип: хто працює, той має їжу, а кого звільнили, просто вмирає з голоду, не шкода. Корпорації потребують координації та регуляції діяльності, якщо їм цього не надати, вони швидко руйнуються або перетворюються на звичайні ОПГ. Ідея про те, що вони самоврегульовані, виходить від людей, які ніколи не бачили середини роботи цих структур у деталях. Без держави вони не зможуть її замінити. Тож, ще тоді «лібертаріанство», як кандидата на посаду нового ладу, я відкинув.

Після того періодично виникали нові ідеалогії і погляди, які також не проходили і примітивної критики, не викликаючи потреби вже у детальній.

Та сьогодні, випадково, ми обговорювали один із нових, але набираючих послідовників, рухів - технократії. І тут, в якийсь момент, мене почало осяювати висновок за висновком, що саме ця ідеологія має всі підстави перевернути світ у новий етап розвитку. Чесно, раніше я не сприймав технократію як ідеологію, а скоріше як метод державного управління і політичної діяльності. Та його розвиток показав, що я помилявся, і це врешті ідеологія, причому правильна і сильна.

Сутність технократії в тому, щоб перетворити державний процес на калькулятор, де кожна дія ретельно прораховується з залученням професіоналів і застосуванням чітких алгоритмів дій. Технократія примудрилась поєднати непоєднане - право і математику. Де юристи при складанні законопроектів використовують математичні алгоритми, щоб прорахувати проект закону до найменшої дрібниці, щоби він ефективно працював. Головним словом технократів є системність. Систему вони шукають і створюють у всьому. За їх переконанням держава є системою систем і має працювати як годинник, а для формування такої системи потрібне залучення вузькопрофільних спеціалістів, які здатні її побудувати.

Технократи з'явились за вимогою часу. В складних умовах швидкого суспільства закон став складним. Ще сто років тому багато успішних держав спокійно існували з десятьма-двацятьма законами. П'ятдесят років тому законів вже були сотні, але писати їх було неважко: що хочеш врегулювати, про те і пиши, так і буде. Двадцять років тому вже стало складніше і почала виникати потреба у консультаціях зі спеціалістами - професійними юристами, які вичитували закони і зазначали їх важливі елементи. А зараз консультацій недостатньо, тепер навіть для того, щоб зрозуміти, як само вреголювати правовідносини, потрібно когось наймати, щоб провести дослідження і отримати відповідь: в які акти треба вносити які зміни, аби досягнути поставленої мети. Процес став вкрай важким і більшість держав почали гальмувати, відстоючи в розвитку від власного суспільства. І тут їм на допомогу і прийшли технократи. Вони почали з того, що робили складний аналіз проблеми, розділяючи її на процеси, які відбуваються в суспільстві, накладали ці процеси на правові норми і формували законодавчі зміни. Їх, технократів, навіть зараз небагато, але їх діяльність стала справжнім порятунком для держав, хоч і значно ускладнила політичне життя. Ну уявіть собі, коли доля політики стала залежати від складних математичних і правових формул, як це пояснити виборцю? Коли 80 парламенту не можуть розібратись в тому, як працює ця модель, спостерігаючи лише за тим, що вона єдина дає результат, а тут ти маєш вийти не до спеціалістів, не до навіть державних діячів, а до простих людей і якось їм пояснити, що тепер неправильна кома в законі може зруйнувати цілу галузь економіки, тому є спєци, які роблять … фіг його знає, що вони там роблять, але їх закони реально працюють, а я, депутат, якого ви маєте обрати, тепер вам реально непотрібний, бо уяви не маю, як писати закони в нинішніх умовах. Ну реально, як вести виборчі компанії?

Правда, це питання не до наших обранців, вони взагалі ні до кого не звертаються, а у всіх провальних законах у них винні або попєрєднікі, або вороги. Та у іноземних парламентарів то таки проблемою стало. І якщо років п'ять-десять тому вони хоча б усвідомлювали свою роль, як тих, хто саме і ставить технократам завдання на реформи, а, отже, представляє волю народу, то в останні роки вони дійшли до того, що навіть, щоб усвідомити, що саме треба змінювати, їм і тут потрібна допомога технократів. Ну ось, як мій улюблений приклад зі спробою визнання неоформлених добровольців у нас. Прийшли добровольці, кажуть: «Дайте нам УБД», а родини загиблих кажуть: «Дайте статус родини загиблого». Ну, наші депутати і кинулись писати, як народ і сказав. Закон прийняли, а народ незадоволений. Добровольці кажуть, нам по УБД землі не дають, в АТОшну чергу на житло не ставлять, а родини загиблих виплати не отримують, пенсії їм не дають. І ось виникни така ситуація на заході, їх депутат звернувся би до технократів, і ті, після досліджень сказали б: «Добровольцям потрібний статус військовослужбовця, а родинам загиблих добровольців статус загиблого при виконанні обов'язків військової служби. Вони вам того не сказали, бо не є спеціалістами в цих галузях і не змогли правильно сформулювати свої потреби. Вони просто хочуть мати ті ж пільги, що і всі військовослужбовці». Тож, у депутата починає пухнути голова і він тепер не розуміє, як йому працювати, коли законодавство стало настільки складне, що він навіть не може зрозуміти, що люди в нього просять, бо навіть для прохання вже треба бути спеціалістом, щоб його сформулювати. При цьому, цей же народ буде вимагати потрібного йому результату, і заявляти, що йому відверто байдуже, звідки і як цей результат береться. Тобі ж як депутату байдуже, звідки я, народ, беру гроші, щоб сплатити податки для утримання твого парламенту. Тож і ти не навантажуй мене своїми проблемами, а просто дай результат.

Отже, технократів почали запрошувати до виконавчої влади - до Уряду. Останніми роками стало навіть модно називатись технократом, хоча багато людей навіть не усвідомлюють, що це таке. Тільки сьогодні одна людина під цим словом мала на увазі топ-менеджерів, довелось пояснити, що в Україні особисто я з топ-менеджерів знаю лише одного технократа. Інші думають, що це консалитингові компанії. Але з них теж мало тих, хто застосовують ці методи, хоча стало з'являтись багато власників таких компаній, які теж вважають себе технократами, бо займаються консалтингом. Вони ображаються, коли починаєш запитувати у них технократичні методи, які вони використовують, бо тоді перед самим собою їм доводиться визнавати, що три аудитори це ще не консалтингова компанія, і що не кожна компанія є технократичною. А багато і взагалі вимушені зізнаватись, що уяви не мають, що таке технократія.

Та, врешті, технократи почали активно заходити і впливати на політичні процеси. Та сьогодні мене осяїло, що за формою технократія - це чиста аристократія (не плутати з монархією) як влада інтелектуальних еліт. Це ж форма правління, де політики мають володіти високим інтелектуальним рівнем і здібностями настільки складними, що вони фактично розуміють лише один одного, а для того, щоб зрозуміти, як управляється держава, треба піднятись до їх рівня у знаннях, і тільки тоді стане ясно, як функціонує держава!

По дорозі до дому одне осмислення приходило за іншим. Я згадав, що бувши ще студентом, читаючи багатьох мислителів, завжди сприймав їх погляди як розумні, але, врешті, суб'єктивні думки, перевіряючи ці погляди історичними подіями, які відбулись після їх смерті. Одну з найвищих сходинок в рейтингу мислителів, які виявились праві, здобув Макіавелі, історична перевірка поглядів якого показала, що він не помилився майже у жодній строчці. Та ще тоді високий бал отримали погляди Арістотеля на спираль зміни форм правління. Античні філософи взагалі любили цю теорію, що всі форми правління змінюють одна одну в жорсткій послідовності. Та саме послідовність Арістотеля тоді виявилась найправильнішою. Однак я її не пам'ятав. Тож, коли врешті доїхав додому - Гугл в допомогу, і ось вона - демократія, політія, аристократія, олігархія, монархія і тиранія. Тож, на думку Аристотеля, світ змінює форми правління саме в такій послідовності, а після тиранії знову наступає демократія і нове коло.

Отже, наші найближчі форми перші три: демократія, політія і аристократія? Ну, в принципі, підходить. Епоха демократії прийшла у світ, замінивши монархію після французької буржуазної революції. Вона передбачала розділення влади на законодавчу, виконавчу і судову та всенародну виборність керівного складу держави. Політія? Арістотель описував цю форму, як владу середнього класу з незначними домішками олігархії. Її характеризували вплив середнього бізнесу на економіку, розвинуте місцеве самоврядування, висока роль торгівлі та конкуренція між середнім та крупним капіталом. В принципі, саме цим шляхом світ розвивався протягом двадцятого сторіччя. А ось аристократією він вважав форму, де державою правлять інтелектуальні еліти. І саме до такої форми може призвести розвиток технократії.

Якщо допустити, що врешті світ таки піде цим шляхом, на сьогодні важко уявити, наскільки це змінить існуючий державний лад. Наприклад, якби ви за двадцять років до французької рефолюції сказали б комусь, що скоро у них буде обраний парламент замість короля, то вас би порахували як безглуздого. За феодальної монархії жив їх дід, і батько, і він так народився, якщо грамонтий, то хіба що знає, що колись і було рабовласництво, та на його думку світ змінився, але не настільки. Та ось пройшло двадцять років, і футуристична фантастика стала реальністю. В той же час, якщо порівнювати аристотельське Демократію і Політію, то вони пройшли в одній формі. За соціальним розвитком була вже політія, а форма реалізації - демократична. Тож, куди заведе технократія, поки що сказати складно, але її роль збільшується щодня, так само, як і щодня вона зменшує роль ефективності демократичних принципів, коли і вибори і сам парламентаризм, як форма представництва народа, поступово починають відходити на задній план. В той же час технократія не передбачає аж настільки різких поворотів, як заміна держави на корпорації в ідеях лібертаріанства. Тут залишається все: і податки, і залежність між державою і народом, і суспільний договір. Змінюється лише система відносин.

Сказати, що я правий, неможливо, як і заперечити, бо в цій статті мова про майбутні перспективи, а вони, як і все майбутнє, завжди закриті. Та спостерігати і самому цікаво. А особливо, з часом повертатись до своїх поглядів опубікованих за декілька років, і порівювати - був правий, чи помилився, бо тільки усвідомлення помилок дозволяє їх уникати в майбутньому. І цю статтю, теж через пару років прочту.