Дамби знищують осетрів

Лише за останні 30 років, світові вилови осетрів та веслоносів - давніх видів мігруючих риб, який століттями був комерційно важливим, впали більш ніж на 99%, що свідчить про надзвичайне зменшення популяцій. Це зазначає новой звіт від WWF «Saving Sturgeons», що був опублікований напередодні 21 травня 2016 - Всесвітнього дня міграції риби.

Хоча остери змогли пережити динозаврів, згідно з даними Міжнародного Союзу Охорони Природи (МСОП) зараз 23 із усіх 27 видів осетрів і веслоносів знаходяться на межі глобального вимирання. МСОП вважає, що ця группа видів знаходиться під найбільшою загрозою вимирання на Землі. Існує ймовірність, що 4 види вже вимерли.

Основні причини, що призводять до вимирання осетрових видів - це надмірний вилов, що триває і досі не зважаючи на діючу заборону у основних місцях осетрового промислу, а також зміна русла річок людиною. Фізичні бар'єри, такі як дамби, блокують міграцію і порушують природну течію річок, що є критичним для нересту мігруючих видів. А спрямлення русла, створення каналів та навігація строрюють додаткових тиск для цих риб.

У новому звіті WWF закликає до злагоджених, глобальних дій, щоб допомогти осетрам та веслоносам не перетнути межу вимирання. «Саме зараз як ніколи час вдатися до негайних заходів, щоб зупинити цю тенденцію. Узгоджені та міжнародні зусилля зі збереження зможуть допомогти цим древнім велетам залишитись джерелом гордості для майбутніх поколінь», - каже Деон Нел, директор зі збереження навколишнього середовища WWF.

Донедавна Болгарія та Румунія були серед 10 найбільших експортерів чорної ікри у світі. Але популяція осетрів різко впала після спорудження Залізних Воріт у 1980-х - найбільшої дамби на Дунаї. Це обмежило міграцію осетрів до 863 км Нижнього Дунаю і відрізало важливі місця нересту у середніх течіях річки.

«Раніше дунайські осетри пливли від Чорного моря аж до Відня, а потім і до Німеччини, долаючи відстань у 2000 км! Але зараз такі міграції вже давно не можливі», - каже Ютта Ярл, експерт по видам у WWF. «Серед 6 видів осетрів Дунаю один вважається вимерлим, підозрюють, що ще один вид теж не вижив, а три знаходяться у під загрозою вимирання», - каже Ярл.

Проте, ситуація з осетрами найбільш гнітюча у Каспійському морі і у річках, що впадаютьу нього. Спорудження дамби на найдовшій річці Європи - Волзі, особливо на її нижніх течіях, у 1950-х перетворило річку в мережу басейнів з повільною течією води, повної синьо-зелених водоростей, що завдало смертельного удару більшості біологічних видів річки. Але більше за інших постраждали осетри.

Історично ця місцевість забезпечувала 90% продукції з осетрини по всьому світу і з 1976 до 1991 середній щорічний дохід становив - 21 млн євро для Ірану, і 17 млн євро для СРСР. Проте сьогодні усі 11 Понто-каспійських видів осетрів на межі вимирання.

«У регіонах, де водяться осетри: Азербайджан, Болгарія, Іран, Румунія, Росія, Сербія, Україна та Китай, громади віками процвітали завдяки ловлі осетрів. Зменшення популяції зробило це неможливим і зараз критично важливо відкрити серця та розум людей, а також можновладців, щоб показати нагальну потребу захистити ці види», - сказала Ірен Люсіус, координатор з питань збереження довкілля у Дунайсько-карпатській програмі WWF.

Проблема зменшення популяцій стосується не лише серед осетрів. Більшість місцевих (комерційних або любительських) запасів риби знаходяться під загрозою або швидко зменшуються по всьому світі. Такі види як лосось, оселедець пузанок, вугор мігрують від моря до річок, щоб продовжити свій життєвий цикл і вони залежні від річок з вільною течією.

Все ж осетри є особливими через їхню незвичайну культурну, комерційну та екологічну цінність. Цей вид бере свій початок 250 мільйонів років тому, в ті часи, коли ще Землею блукали динозаври. Їхні зображення можна знайти у єгипетських храмах, про них писав у своїх поемах Овідій та Лонгфелло, іх зустрічали під звуки сурм на бенкетах, щоб ознаменувати історичні битви. Можливо саме вони стали натхненням для деяких історій про Лохнеське чудовисько.