Реформи неможливі!!!!

Реформи неможливі!!!!

Реформа - це зміна частини системи, але в умовах, коли система зруйнована вся, жодна реформа не дасть результату!

Держава - це система систем. Правоохорона, судова, медична, військова - все це галузі, які поділяються на ще дрібніші галузі і всі вони зв'язані одна з одною. Тож, коли реформується одна галузь, в ній залишаються старі кадри, які одразу намагаються хоча б на рівні практики відновити звичну їм систему роботи, руйнуючи всі задуми законодавця, а також ця галузь залишається залежною від інших, нереформованих систем, які не дають їй розвиватись.

25 років Україна стрибає по одним й тим самим граблям - робить реформи, які не працюють і все ніяк не може визнати того, що в умовах старої системи вони і не запрацюють, єдиний шлях - повна зміна системи держави!

Та наші чиновники і навіть західні дипломати вважають це радикалізмом. І продовжують шукати виправдання провалу попередніх реформ. Найпопулярнішою з відповідей є - проблема кадрів, або неправильний менталітет у народу.

З приводу кадрів, нещодавно зустрів знайомого відставного воєнкома, той почав розповідати як страшну помилку, що зараз масово звільняють старих воєнкомів і замість них набирають АТОшників. Так ось, на його думку, проблемність цієї ідеї в тому, що АТОшні офіцери ніколи раніше не працювали в системі і не знають її.

І дійсно, система занадто складна і 25 років розбудовувалась так, що тепер зорієнтуватись в ній можуть лише «свої», а чужі довго не затримуються, намагаються добитись від неї якихось результатів та, врешті, уходять, опустивши руки. Прям як в біблійній притчі: «Не наливають молодого вина в міхи вітхі, інакше порвуться міхи і вино витече, а наливають в нові, тоді збережуть і те і інше …». Міхи - це система держави, а молоде вино - то молоді чиновники. Так ось, поки їх намагаються садити в стару систему, вона буде їх викидати. Спочатку змінюється система, а потім в неї садять нових чиновників.

Можна оскаржити і ідеї про неправильну ментальність. Все нормально у нас з ментальністю! Те, що зараз відбувається з народом, називається соціальним станом, а не ментальністю. Нещодавно один чиновник так пояснив проблему тяжіння українців до зарплат в конвертах - не хочуть працювати, це ментальність! Та він якось не звернув увагу на те, що середня зарплатня в Україні нижче реального мінімуму і українцям її просто не вистачає на життя, тому вони припинили думати навіть про пенсію, оскільки пенсія - це «завтра», а на їжу їм не вистачає вже сьогодні, «завтра» у них зникло. В розумінні чиновника з зарплатнею у 12 тис. грн., який приїхав на РенджРовері, зарплатня у 4 тис. грн. - це хороші гроші і українці, які мають таку зарплатню, мають дякувати владі. Хотілося би попросити його прожити за такі гроші, та стаття не про соціальну справедливість, тож це упустимо. Питання в тому, що відмова українців від податків та сплати соціального внеску - це не ментальна жадібність, а тимчасовий стан виживання. Поставте, при нинішніх цінах, середню зарплатню в розмірі 12-15 тис. грн. і ви побачете, як вже за півроку почнуть збільшуватись податкові відрахування, бо у такого народу з'явиться «завтра».

Та все одно, шукаючи відповіді на проблемні питання України, не тільки українські чиновники, але і європейські наголошують, що повна зміна системи - це радикалізм, і потрібно робити реформи. І так 25 років підряд, постійно змінюючи виправдання провалу цих реформ, вони ніяк не можуть визнати правду. Європейці розгублюються, коли їм нагадуєш, що всі їх держави також виникли внаслідок повної зміни системи, з єдиною відмінністтю - ця зміна відбувалась в умовах повної руйнації попередніх держав. Так, нещодавно я нагадав представникам однієї з країн Балтії, що, коли їх країна, яка була республікою в складі СРСР зникла і з'явилась нова, вони створили під неї абсолютно нову державну модель - змінили систему повністю. Так само зробили країни Варшавського договору, так само відбулось і з країнами Західної Європи після 2-ї світової війни. І тільки так і робиться, де спочатку створюється повністю нова система. Але вона є лише ідеєю, де, як би ретельно ви, на рівні ідеї, її не прорахували, практика все одно робить свою справу і деякі елементи системи виявляються не життєздантими. Ось для таких елементів, які не пройшли випробування практикою, і робляться реформи, які змінюють окремі галузі нової системи, а не копишаться в старій і зруйнованій, як у нас.

Наша ж проблема виявилась в тому, що в 1991-му політики побоялись змінити державну модель, розроблену в 70-х роках для республіки в складі імперії, в якій навіть не існувало багатьох елементів, необхідних для незалежної держави. Відповідно, кинута в умови ринкової економіки, демократії, відкритості, абсолютно не передбачена для таких процесів державна модель почала тріщати по швах. З усіх боків на всіх її рівнях почали вилазити проблеми. І тут наші політики роблять другу помилку. Замість того, щоб визнати провал системи, вони починають збільшувати штат чиновників для вирішення цих постійно наростаючих проблем. За роки незалежності штат чиновників збільшується в шість разів. Такий державний апарат починає проїдати шалену кількість бюджетних коштів і стає абсолютно некерованим, бо жодна модель менеджменту не знає можливостей управляти такою кількістю людей. В цих умовах з'являється і корупція, коли через некерованість руйнується система контролю і відповідальності. Корупція пролазить у всі рівні - нижче звено, середня ланка, вища політика, вона розбивається на вертикальні і горизонтальні схеми, і, врешті, розростається так, що шансів виявити і подолати її більше не стає.

Тож, зміна системи - єдиний можливий варіант виправлення ситуації в Україні! І без нього всі реформи є звичайним замилюванням очей. У світовій історії зміна системи відбувається у двох формах - внаслідок руйнації попередньої держави, як то було після війни або після розпаду СРСР, або внаслідок революцій. Причому, під «революцією» тут мається на увазі не формати силового повалення влади, революція може відбутись і в демократичний спосіб, а саме рішення політичних еліт до зміни всієї державної моделі.

Ця зміна має бути тотальною - на все. Змінитись мають система держорганів, посади, повноваження, люди на них, назви, адреси, кордони регіонів і їх назви. В державі немає залишитись абсолютно нічого, що хоч якось нагадувало би стару модель, і це правило є вкрай важливим. Бо три старих чиновника в новій системі вже зроблять спробу відновити корупційну схему, а один незмінений елемент державного органу буде залишати недовіру людей до нього, яка буде триматись на старих спогадах про неефективність механізму в минулій моделі держави. Подивіться на нову Поліцію, їх зараз звинувачують у низькій професійності, але про них не складають анекдотів про корупцію, ніхто не пред'являє їм претензію про участь в розстрілі Майдану. Вони нові, і до них нове ставлення, на відміну від старих міліціонерів. Так само при зміні системи змінюється ставлення народу до держави, довіра повертається і народ різко змінюється. Якщо зміни швидкі і відчутні, народ вступає у процес спільної побудови держави, починає формувати культуру цінностей, щоб не допустити появи старих проблем. Корупція ж зникає повністю, і тепер перед новою державою залишається лише одне завдання - не допустити її в майбутньому.

Тож, для нас зміна системи - то єдиний шлях, а всі інші є хибними і такими, що вже довели свою безрезультативність!