Садити суддів за фактом посади

Садити суддів за фактом посади

Просипаєтесь ви зранку і дізнаєтесь, що вночі були заарештовані всі судді, прокурори та міліціонери вищої і середньої ланки, в їх квартирах і кабінетах знайшли три бюджета України, а головне - все легально, законно і демократично. Про все по порядку далі ….

Зараз всі чекають нового закону про статус суддів, та я спираюсь на досвід - риба гниє з голови, а голова у нас вже прогнила, то ж або закон не приймуть, або приймуть, але очікуваного результату не настане (провалять, не зможуть виконати, не захочуть виконувати).

Про судову і правоохоронну системи, варто усвідомлювати декілька речей: 1. Судді, прокурори та вищі і середні чини МВС - юристи, і найкращі юристи в галузі розуміння існуючої державної системи; 2. Вони дуже корпоративні (об'єднані); 3. Всі корупційні схеми у них давно горизонтальні (тримаються на рівні окремих судів і прокуратур, а не прив'язані до високих начальників в Києві); 4 У них на руках найбільша маса валютної готівки в Україні.

Враховуючи ці ознаки, ми усвідомлюємо причини провалу всіх спроб реформувати цю галузь - навіть якщо «вони» матимуть в розпорядженні один день, то будуть швидко формувати правовий механізм ухилення від реформи і швидко повідомлять його один одному. У випадку, якщо ви просто покажете їм, що будете тиснути рішучіше (попередите), вони швидко залишать Україну з усім своїм майном - одночасно із держави упливе стільки готівки, що долар буде коштувати за тисячу гривень, а може і більше. Для знищення корупції у вас немає єдиного центру, єдиної або маленької групи чиновників, яких можна посадити і припинити корупційні схеми. Всі схеми побудовані внизу, а на верх йде лише незначна частина, яка легко може і не йти. А якщо ви вирішете не робити різких змін і будете діяти поступово, то кожен ваш новий (суддя, прокурор, поліцейський) буде одразу поставлений колективом перед вибором - пряник або палиця, де у формі пряника будуть надприбутки і жодного ризику покарання, а у формі палиці - тюрма, звільнення, тиск з боку колектива, бізнеса, криміналу. І корупціонери будуть безкарні, а за чесність покарання наступатиме. В таких умовах лише одиниці оберуть палицю, а більшість, навіть нових, обиратимуть пряник.

Тож, як виправити ситуацію?!

По-перше, це має бути законний, легальний метод. Для цього, Рада в закритому режимі, має прийняти Закон про порушення кримінальної справи та обов'язковий обшук за фактом посади - судді, прокурора, помічника прокурора, верхівки і середньої ланки МВС. Цей закон має набути чинності негайно. По-друге, самі обшуки і затримання мають відбутись також негайно і одночасно у всіх, щоб вони не попередили один одного і не встигли переказати кошти на свої офшори. До кожного одночасно мають зайти спеціально уповноважені, тимчасово створені правоохоронці, або це можуть буте вже діючі силові структури, наприклад, військові, які затримують чиновника та починають обшук в його оселі та у робочому приміщенні. І повірте, тут набереться на три бюджети України за одну ніч. По-третє, в законі мають бути прописані також близькі родичі і майно, навіть бізнес. За фактом затримання по судді (прокурору, інше) складається акт майна його родини. До акту вписуються не тільки наявні готівкові кошти та матеріальні цінності, але і нерухомість, бізнес членів родини та документи про існування іноземних рахунків. По-четверте, за фактом описаного майна проводиться розслідування на предмет законності його набуття та джерела отримання стартового капіталу, вкладеного в бізнес.

Однак, такий механізм не має бути «народною помстою», або ленінською експропріацією. Конфіскації має підлягати виключно те майно, легальність набуття якого, суддя не може пояснити. Або те, яке придбане з прибутків власного бізнесу членів родини, але ті не можуть пояснити, де взяли гроші на започаткування бізнесу.

Майно, яке відповідає легальним прибуткам членів родини, конфіскації не підлягає.

А далі все просто - хто пройшов перевірку і довів чесність і законність діяльності - той на підвищення, а хто не пройшов, тим вибір - повертаєш все награбоване державі, включно з іноземною нерухомістю і рахунками - залишаєшься на свободі, а як ні, то суд із конфіскацією та ризиком пожиттєвого ув'язнення, де цим майном вже не скористаєшься. При чому важливо, щоб навіть за умови повернення всього вкраденого майна, все одно наступало покарання у вигляді заборони голосувати і бути обраним, роботи на державній службі та посадовою особою у компаніях із річним оббігом більше 20 млн. грн. - не дати можливостей впливати на державу з міркувань помсти та заради реваншу, бо тут не забуваємо, що вони добре об'єднані. В деяких випадках, якщо здасть корупційні схеми та кримінальні групи, можливо, як спосіб стимуляції, залишити частину майна, наприклад, для започаткування власного бізнесу.

Таким чином, за одну ніч Україна отримує три-п'ять своїх бюджетів та ефективно позбавляється від всієї корупційної вертикалі судової та правоохоронної систем, не допустивши їх реваншу та витіку готівки зі шкодою для економіки.

Та, врешті, тимчасово паралізується вся правоохоронна система. В перший тиждень після «нічного арешту» головним завданням буде тільки підтримання правопорядку на вулицях міст. Та сім днів - це максимум, функції судів і прокуратури хтось має виконувати. На формування постійних нових структур знадобиться не менше, ніж три місяці. Тож, в строк від 3-х до 7-ми днів з моменту «нічного арешту» Рада має легалізувати державні структури, які тимчасово будуть виконувати ці функції. Це можуть бути колегії цивільних юристів або військові структури, структури спецслужб, варіантів багато, та почати працювати вони мають не піздніше 7-го дня після затримання всіх «попєрєдників». В цей же термін Рада має ухвалити нову судову і правоохоронну системи, які мають за три місяця наповнитись кадрами і запрацювати.

Поліція. За три місяці можна навчити людину правовим нормам, необхідним їй в роботі, але неможливо підготувати фізично та дати достатній рівень сміливості і рішучості. Тож в поліції, в залежності від посад, в першу чергу мають найматись достатньо фізично сильні і рішучі люди, яким в скороченому курсі буде надано мінімально необхідні знання, а більш широка теорія вже буде надаватись в порядку підвищення кваліфікації вже під час роботи. Також, поліцію важливо децентралізувати і прив'язати її до конкретного населеного пункту, а не центрального міністерства, як зараз. Є сенс запровадити виборність керівника поліції населеного пункту, де з тих «копів», хто пройшов навчання, мешканці міста зможуть обрати того, кому за моральними і професійними якостями довіряють найбільше, а він вже сформує кадровий склад міського департаменту поліції і нестиме відповідальність перед мешканцями за роботу структури. Тоді поліція буде більш незалежною від мера міста, і більш залежною від населення, яке утримує її своїми податками, ще й обирає керівника.

Прокуратура, на відміну від поліції і судів, не може бути виборною. Прокуратура завжди централізована, бо це «Цербер», через якого держава наглядає над всіма органами, в першу чергу - правоохоронними. І якщо обраний керівник поліції щось «порішає» з мером міста, то саме прокуратура від імені всієї держави має зупинити їх обох. Тож, для прокуратури стануть важливими такі якості, як юридичний професіоналізм і моральна стійкість. Юристів в Україні вистачає, але серед них порібно буде обирати людей за рівнем знань, правового аналізу та морально-психологічними характеристиками. В процесі ж підготовки, враховуючи короткі строки, потрібно буде робити акцент на методах прокурорських дій. Сама система зміниться не дуже сильно і пройде скоріше по штатному складу, тереторіальності та посадових інструкціях. Чиновників стане менше, але робота структури стане ефективнішою.

Суди. В їх реформі головним стане здатність до правового мислення. Саме юридична аналітика є критерієм відбору. Кожен юрист зможе здати іспит і тести на посаду судді і отримати сертифікат. Серед тих, хто має сертифікат, мешканці міст будуть обирати голову міського суду. Обраний голова, із людей з сертифікатами, призначатиме голів палат - кримінальної, цивільної, господарської та адміністративної, а керівники палат найматимуть собі на роботу суддів із числа юристів, які отримали сертифікат. Така модель має одразу декілька переваг: 1. Зараз голова суду не може звільнити суддю, якщо він звільниться сам, то голова не впливає на призначення нового. В моделі ж з сертифікатами кожен суддя знатиме, що йому є заміна і, якщо він погано працюватиме, то його легко можуть звільнити і найняти нового, більше того, голова палати матиме вибір, з кого обирати; 2. Виборність зробить суд залежним від мешканців міст, що в рази обмежуватиме бажання голови суду до протиправних дій, які можуть вийти на публіку; 3. Система палат в одному суді спростить підсудність справ для громадян. Голови палат місцевих судів разом з обраним головою суду обиратимуть, за критеріями професіоналізму, голову апеляційного суду та керівників палат регіону, а останні так само обиратимуть керівництво Верховного суду. У держави залишиться лише одна функція - контролювати процес виборів, щоб він виходив виключно з критерію професіоналізму, і не допускати монопольних та корупційних змов. Цим займатиметься окремо створена державою установа. В іншому, ніяких недоторканостей, окрім як за прийняте рішення, у судді немає.

Коли ж нова поліція, прокуратура та суди запрацюють і тимчасово створені органи припинять свою діяльність, держава має започаткувати моніторинг роботи системи. На певному етапі почнуть з'являтись різні прогалини, де теорія створення системи не буде проходити випробування практикою. Моніторинг має виявляти ці прогалини, виявляти справжні причини та готувати рекомендації, щодо реформування елементу системи.

Тут ми починаємо бачити, чим насправді є реформа - це певне вдосконалення ефективної системи в окремій її дрібниці. Але коли вся система неефектвна, реформа не допоможе, а є єдиний шлях - повна зміна системи.

Тут варто звернути увагу на ще один нюанс - виявлення причин прогалин роботи системи. Прогалина виявляється там, де припиняє досягатись результат, який автори закону замислювали. І тут потрібний дуже уважний аналіз причин. Бо якщо помилитись із причиною провалу, то не тільки провалиш спробу запустити роботу системи, але і, вирішивши іншу причину, можна створити додаткові проблеми. Останні 25 років в Україні детально причини провалів не досліджувались. Частіше за все причиною називали перше, що прийде в голову, і те, що подобалось керівництву. Вирішуючи не ті причини, часто робили ще гірше, створюючи нові проблеми, які не визнавали. Зараз, серед чиновників, модно взагалі не бачити проблем системи. Тож проблем багато, їх не вирішують взагалі, від чого проблеми стають більшими і спричиняють нові. Для недопущення такого ставлення в майбутньому, окрема державна установа має коремо моніторити роботу кожного державного апарату, виявляючи не тільки місця, де він працює неефективно, але і знаходячі причини таких прогалин.

Тож, на мою думку, така модель вирішення проблем, які накопичились в чинній правоохоронній і судовій системі, є єдино можливою. І в нову систему юристи підуть, підуть, бо вона буде нова, бо не нестиме відповідальності за стару, все - корупція, тиск, кругова порука - це все залишиться за старою системою, а нова буде, як чистий лист паперу, якій психологічно цих звинувачень не пред'являть, а, отже, саме в такій системі професіонали відчують свою роль в можливостях будівництва нової держави.