Чому профі відмовляються йти в ДержОргани

Кожен юрист знає правило: «У державних службовців немає прав і обов'язків, у них є виключно повноваження». Що таке право всі знають: хочеш - користуйся правом, хочеш - ні. Що таке обов'язок, теж всі розуміють - маєш поступити виключно ось так! А що таке повноваження? Це коли тобі до дрібниць написано, як ти маєш діяти в яких ситуаціях, куди можеш втручатись і в якій формі, куди не можеш. Крок вліво, крок вправо - і ти вийшов за межі повноважень, отримуй покарання.

Кожен чиновник в Україні - це такий собі робот, який виконує комп'ютерну програму, прописану в законах і підзаконних актах. Інколи в самому тексті програми бувають збої (неправильно прописані норми або колізії), для чиновників це має такі ж наслідки, як і для комп'ютера - система зависає. Права на творчість немає, на ініціативу теж, взагалі права немає, а є виключно повноваження.

І ось приходить професійний топ-менеджер на дрежслужбу. Його кликали, переконували, що у влади не вистачає професіоналів, тиснули на патріотизм і необхідність щось змінити. Погодився. Одразу звертає увагу - штат роздутий, куча зайвих посад, потрібних немає. Ну, тут, в залежності від його посади, щось ще можна зробити, але одразу попереджують - ти маєш скласти новий штат, потім погодити його там, а ще там, а потім ось там, а потім ті його затверджують … Він: «Оу, друзі, в мене часу з пару тижднів, а ви процедуру на місяці намалювали». Ті: «Ну, так тільки затвердження нового штатного розкладу відбувається місяцями». Починає він той шлях, як вилізають чиновники-совки: «Всі знають (вони всі це знають), що чим більше людей, тим більше результативність, а що це ви нам мало людей намалювали і намагаєтесь нам довести, що це буде ефективно працювати, ви якийсь непрофесійний». Топ-менеджер психує: «Я підняв дві великі корпорації, останню за три роки вивів в рейтингу з другої сотні в першу десятку, а ти все життя просидів в одному кабінеті і мене звинувачуєш у непрофесійності?» Але ж той чиновник вищий за посадою, тож одразу кляузу на топ-менеджера - «емоційно нестійкий».

Далі одного зі своїх підлеглих ловить на корупції і віддає його прокуратурі. Той з прокуратурою ділиться, і прокуратура каже топ-менеджеру: «Ваш невинний, хай далі працює». Топ-менеджер психує і просто його звільняє, а той швидко відновлюється через суд, після чого взагалі починає брати хабарі відкрито, навіть його не соромлячись. А що, топ-менеджер же вже переконався, що немає інструментів заборонити підлеглому брати хабарі.

Далі топ-менеджер врешті вибиває новий штатний розклад, намагається скоротити штат і тут дізнається, що того не можна скорочувати, бо він вже другий рік у відпустці, тієї не можна, бо в же втретє вагітна, того не можна тому-то … тому-то … тому-то, врешті вивляється, що тих, кого не можна скорочувати більше, ніж є місць в штатному розкладі. Причому під скорочення потрапляють всі ті, кого він ще збирався залишити.

Викликає юриста: «Нам потрібно провести реорганізацію державних підприємств шляхом злиття …». Дивиться на округлені очі юриста: «Ви хоч колись робили реорганізацію?». Юрист нервово негативно хиляє головою. Друге питання: «Маєте досвід у корпоративному праві?». Юрист намагається згадати, що таке корпоративне право. Врешті топ-менеджер усвідомлює, що юрист з зарплатнею в 3000 грн. став майстром формулювання відписок і пару раз писав зауваження на законопроекти, але нічого не знає про консалтинг (це слово топ-менеджер вже вирішив не застосовувати, аби хлопець не втік) і тим більше про комерційні практики. Можна було б покликати юриста з його попередньої корпорації, але в того зарплатня 3000 доларів і свобода правової позиції, тож той точно не погодиться піти на 3000 гривень і бути обмежаним повноваженнями, тим більше в умовах, коли над головою твого шефа сидять тупоголові совки з переконаннями у власному професіоналізмі, ідеальності системи, і тим, що твій шеф топ-менеджер - новачок, а вони - реальні профі державної діяльності. Та неочікувано колега погоджується. Топ-менеджер хапається за можливість хоча би юриста нормального посадити на посаду, а йому у відповідь кажуть - ніхт!!! Бо ваш юрист - не професіонал. Топ-менеджер офігіває, а йому пояснюють - той, кого ви хочете звільнити, державний службовець шостого рангу, бо вже сім років працює на державній службі, а той, кого хочете найняти, ще не працював на державній службі, тож отримає 12-й ранг, а, значить, не має права займати посаду начальника юридичного відділу. Юрист топ-менеджера послухав та й передумав допамагати бувшому шефу.

Врешті, топ-менеджер намагається щось зробити навіть з такими співробітниками, та його тут же починають бити по руках - сюди не лізь, це тема МВС, а тут інтереси мінекології, а це - партійний деребан. Врешті йому дають лише пару тем із вкрай обмеженими повноваженнями. Але і тут він примудряється з дебілами в кадровому складі, з обмеженими можливостями, досягнути якогось результату, чим переходить дорогу якомусь недоолігарху, який довго качав бабло з цього напрямку. Недоолігарх починає обливати топ-менеджера лайном, де обурені громадські активісти, доярки і трудові колективи пишуть поважним начальникам топ-менеджера листи на тему: «Як ви, поважні професіонали, терпите такого нездару, у якого дебіли в кадровому складі, він нічого не зробив, ще й примудрився змінити таку ідеальну тему, на якій заробляв поважний бізнесмен - творець національного ВВП».

Від наглості подання інформації і реакції «поважних совків» над головою топ-менеджер псіхує і нафіг звільняється. Але виявляється, що набутий роками авторитет за цей рік на державній службі вбитий вщент, і тепер йому навіть у комерційні структури важко повертатись, та, врешті, хтось та бере, але ж за його потугами змінити державу спостерігали його колеги. І тут вже до них приходять чинуши і кричать: «Патріотизм! Всі на держслужбу! Нам не вистачає професіоналів!» А ті топ-менеджери їм у відповідь: «Пішли нах…. , панове «патріоти»!

Чиновники йдуть до Президента і повідомляють: «Професіоналів немає! Українці не хочуть працювати!»

А потім разом з Президентом вони вздихають із мовчазним висновком: «Одні ми залишились на стражі державної системи!»

P.S. Нещодавно у нас попросили рекомендувати АТОшників з юридичною освітою на посади в прокуратурі. Я запитав тих, хто одразу після війни цікавились, але всі відмовились навіть давати свої резюме на розгляд. Відповідь проста: "Наші колеги спробували, і потім ледве втікли з того бардаку". Хочете, щоб вони пішли - повністю змініть систему держорганів, в нинішню вже не підуть.