Петро Порошенко. Президент тліючої війни
Петро Порошенко - президент миру, чи війни? Судячи з його дій, він хоче тліючої, з мінімальними втратами і без серйозних загострень війни. Бо це допомагає тримати владу.
Чого хоче народ? Більшість людей просто хочуть нормально жити, заробляти, будувати плани на майбутнє, розуміючи, що воно у них є. Народ хоче миру - хтось шляхом повної перемоги над ворогом, а хтось - шляхом дипломатії. Є й зрадники, які готові хоч завтра здатися «старшому брату», але це одиниці і зараз не про них. Суть в тому, що майже ніхто не хоче жити в постійному страху і невизначеності.
Ніхто, окрім Петра Порошенка. Бо поки стріляють, доти він може списувати на війну усе, починаючи від курсу гривні, закінчуючи відсутністю тепла в дитячому садку. Під прикриттям війни легше боротися з політичними опонентами. Від воюючого Президента ніхто не очікує дива.
Тому за два роки влада не дала відповідь на питання: ми оголошуємо загальну мобілізацію, розриваємо дипломатичні та економічні зв'язки і воюємо, чи виносимо на референдум питання окупованих територій і шукаємо прийнятний для себе сценарій співіснування з таким сусідом. І ця невизначеність щодня вбиває не лише українських військових, але й руйнує основи держави - її економіку, політичну стабільність і віру людей у завтрашній день. Але така невизначеність дозволяє владі посилювати свій режим, що було б неможливо в спокійний час.
Якби влада дала відповіді, на які натякає автор, то наслідком було б, зокрема, і те, що Віктор Балога, головний контрабандист Закарпаття, сидів би зараз не в Раді, а за гратами.
Хоча, ще не вечір...