Формалізм і справедливість у Києві - місія неможлива?

Ця історія тягнеться вже рік. Історія проста. Цифри скромні. Але щось не те з нашою чиновною системою у місцевого самоврядуванні у місті Києві.
Юра Артюх - боєць 12 батальйону. Загинув 2 вересня 2014 року у Луганську. Згорів в результаті прямого попадання при артобстрілі в автомобіль, який виводив з зони обстрілу у кварталі Червоний Яр. Загинув, ледве йому виповнилося 34 роки. Планував одружитися.

Віра Дмитрівна Артюх та Іван Іванович Артюх - мама і тато загиблого Юри. Отримали від держави право поліпшити житлові умови, отримати квартиру. Уряд перерахував місту Києву на це гроші. Місту залишилося підібрати і купити в інтересах родин загиблих квартири.
Після загибелі Юри в однокімнатній квартирі Артюхів залишилося двоє мешканців. І на двох батьків Юри вийшло 4 метри квадратних більше, ніж положено за успадкованими від СРСР стандартами.

Чиновники міськдержаміністрації та Дарницької районної держадміністрації вимагають, щоб якщо родина Артюхів хоче отримати нову квартиру на 5 м кв житлової площі більшу у районі Феофанії, то має віддати місту свою скромну квартиру з 13 м кв на Харківському масиві. Батьки Юри хотіли б зберегти стару квартиру. У цьому домі морально непросто жити, але з ним їх багато що пов'язує.

Мамине улюблене фото Юри у теперішній квартирі на Харківському шосе.

І от вже майже рік триває епопея Віри Дмитрівни з квартирою. Поки вона не відмовиться від її власної старої квартири, не зможе отримати нову.
Цікаво, що родина Артюхів готова доплатити за "зайві" 4 кв метри, тільки б зберегти квартиру! Але у міській та районній владі такий, здавалося б, логічний і такий, що не суперечить законодавству варіант не припускають.

Я ходив у Департамент будівництва та житлового забезпечення КМДА, окремо - у відповідний відділ, і Віра Дмитрівна ходила. Писала звернення. писала Олександру Третьякову, Голові Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю. Третьяков надсилав листа на голову КМДА В.Кличка. Відповідь надійшла від директора департаменту систем життєзабезпечення і житлової політики міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України. у відповіді - набір посилань на законодавство, традиційне "і разом з тим"... і - толком нічого не зрозуміти.

Віра Дмитрівна втомилася від митарств і приходила до чотирьох приватних нотаріусів щоб вже написати відмову від своєї квартири на користь міста. Жоден з них не взявся за цю справу, не бачачи у цих умовах законних підстав для повернення приватизованого житла місту. Сьогодні Віра Дмитрівна ходила вже до державного нотаріуса. Бо ця історія їй таки добряче набридла.

Запитання до друзів і компетентних чиновників київської міської влади: хіба нема способу розв'язати цю ситуацію відповідно до законодавства і, вибачте за слово, по справделивості?

Володимир Кухар, офіцер резерву ЗСУ, 12 батальйон, голова ГО «Українська альтернатива»