23 лютого: ніколи знову!
Останніми роками було викрито, розвінчано, знешкоджено стільки брехливих міфів, що, здається, одним більше, одним менше - різниці немає.
Може, і відзначали б ми довіку «свято чоловіків» 23-го лютого, якби не грянула війна.
Але московія почала відвертий наступ на Україну і сталося так, що «свято українських чоловіків» співпало з професійним святом армії агресора.
Тобто на початку 2015 року з «легкої» руки колишнього Президента України Кучми, який у свій час підписав указ про святкування «дня захисника» 23 лютого, між російськими агресорами і нашими захисниками стояв знак рівності.
На сьогодні написано чимало авторитетних досліджень про те, що дата 23 лютого не має жодного відношення ні до України, ні до «героїчних перемог» майбутньої красної армії під Нарвою та Псковом, про які нам втовкмачували в школі.
По-перше, 22 січня 1918 року Україна була проголошена незалежною державою, мала купу свого клопоту і жодним чином не приймала участі у творенні «непобедимой и легендарной».
По-друге, на той час з перемогами і здобутками у армії більшовиків було геть туго. Насправді, саме в ті дні російське військо зазнало ганебної капітуляції перед кайзерівською Німеччиною.
Які пекельні казкарі згодом фальсифікували, брехали, перекручували, притягували несумісні події за вуха - питання до істориків.
А в Україні вдруге поспіль буде відзначатися свято, яке має і правдиве історичне підгрунтя, і актуальне сприйняття. Декілька років тому в цей день, 14 жовтня, ми відзначали християнське свято Покрови Богородиці і, одночасно, День українського козацтва.
Наші героїчні пращури, запорізькі козаки, шанували Пресвяту Богородицю, як свою заступницю і покровительку. Вони просили покрити їх святим покровом та захистити від усякого зла, яке може трапитися на війні.
Крім того, сучасні українські реалії такі, що під визначення «захисник Вітчизни» підпадає велика кількість люду. Це всі чоловіки, які в будь-який спосіб долучилися до захисту держави від московського агресора, аби була «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля…»
Найщиріші вітання усім, хто сьогодні віддає свої сили, мужність, звитягу, професіоналізм і знання для збереження нашої країни. Багатьом, на жаль, довелося пожертвувати задля цього своїм здоров'ям. Низький уклін вам і довічна шана!
Світла пам'ять нашим полеглим Героям! Їхній героїзм, жертовний подвиг, найвища міра любові до своєї країни стануть справжнім, правдивим прикладом для виховання усіх прийдешніх поколінь українців.
Отож, дорогі наші захисники, з прийдешнім святом вас!
Саме вам ми зобов'язані мирним небом, мирним життям, мирною працею.
Бажаємо міцного здоров'я, якнайшвидшої перемоги над агресором, миру в країні, злагоди в родині, гарного святкового настрою!
Слава Україні!
Вам, героям нашим, слава!
Не было на Сечи женщин в войске
А запорожці ніколи, підкреслюю - ніколи за правду не били, якою б гіркою чи огидною вона б для них не була і як би їх не лютила - плюнуть у землю з роздрату але погодяться на правду
Всеж таки кубанці - нащадки запоріжців - це факт , поведінка запорізька в них - слава украіні