Вдалий обмін: 450 трутнів на українських полонених.

Декілька днів поспіль не вщухають пристрасті щодо підвищення нашими «слугами» народу самим собі зарплати до небаченого у злиденній країні рівня.

Здається, навіть наш звиклий до депутатського «безпрєдєла» народ отетерів попервах від такого цинізму. Це в той час, коли навіть здорові, повносправні, працюючі люди, як мінімум, з тривогою заглядають в комунальні платіжки, бо не впевнені, що зможуть проплатити своє животіння у власному помешканні.

Доречно згадати війну, якій ні кінця, ні краю, страшне зубожіння народу, шокуючу інфляцію, шалену корупцію на всіх рівнях, жахливий рівень смертності серед маленьких діток…

І при таких справах 230 трутнів тихенько, підленько тицяють на кнопку, а потім ховають писок, пробігаючи повз журналістів, або - небачена аморальність - доводять, що праця депутата варта такої зарплати!

Чесне слово, це якась шизофренічна жадібність!

Цей діагноз спадає на думку, коли читаєш прізвища тих, хто проголосував «за». Перелік «бідаків» у відкритому доступі: там і досвідчені акули, і новітня «молодая команда» борців з корупцією.

Згадується, як ми писали звернення до деяких підписантів з проханням про будь-яку допомогу в лікуванні та реабілітації важкопоранених, просили посприяти у відкритті реабілітаційного центру для скалічених бійців.

Передивляючись цей ганебний список, виникає бажання поміняти «реформаторів» на наших полонених хлопців, які у ворожих катівнях божеволіють від знущань. Всіх і відразу, оптом. І забути там довіку. Хай їх навчать там «родіну любіть».

Бо Батьківщини в них немає!