Небо, прострілене наскрізь

Висота 200. Висота 800. Висота 1500. Під крилами українські пейзажі, під крилами степи та ліси, під крилами стигла пшениця та блакитні вени річок. Крізь хмари, крізь білі краплі туману у криштально - бірюзовій глибині неба.

Він дуже хотів стати льотчиком та бути за штурвалом бойової машини, на хвості якої красувався б український герб.

Сергій Олександрович Аліфіренко народився 30.06.1992 року у селі Моначинівка Куп'янського району Харківської області.

У 2010 році закінчив вище професійне училище №34 за фахом "повар - кондитер".

Далі був призваний на строкову службу, яку проходив у 40-ій бригаді тактичної авіації, служив на аеродромі у взводі охорони. Певно, що там він і полюбив цю справу всією душею, прикипів до могутніх та витончених металевих красенів, які розрізають повітря.

Цього року підписав контракт та навесні прибув у розташування свого бойового підрозділу.

Молодший сержант, старшина 5-ї роти 2-го мехбату 92-ї окремої механізованої бригади.

Дуже чемна та вихована людина, стриманий та виважений боєць та командир, відносився з повагою до своїх підлеглих та старших за віком чоловіків. Кожного дня знаходив вільну мить, щоб порозмовляти телефоном зі своїм паралізованим татом, якого дуже поважав та любив.

Сергій бачив продовження свого життєвого шляху тільки через військову кар'єру, навчався у Харківському університеті повітряних сил імені Івана Кожедуба.

Все б так і трапилось, якби не війна.

Загинув 26 жовтня приблизно о 21.00 в районі міста Мар'їнка Донецької області внаслідок осколкового ураження під час обстрілу наших позицій з АГС. Помер у дорозі до лікарні.

Поховають воїна завтра, 29 жовтня, у Куп'янську.

Цей хлопець уособлював у собі світлий образ українського воїна. Добрий, щирий, розумний, з великим серцем та чистими очима.

Йому дуже пасував би позивний "Сокіл" через його марення небом, яке врешті-решт узяло його назавжди.