Кому насправді вигідне протистояння навколо НБУ

Вже кілька днів поспіль давні прихильники Росії в Україні - маю на увазі сімейство Мураєва-Рабіновича - під брендом "За життя" влаштовують мітинги навпроти Нацбанку. Головна вимога мітингувальників: "Гонтареву - у відставку!". "Проплачені мітинги" вже давно стали прикрою дійсністю української політики. Втім мені здалося, що серед присутніх було чимало людей, які дійсно втратили свої кошти і в такій спосіб намагаються достукатись до держави, яка робить вигляд, що їх не існує. І цей відчай успішно використовують політики та шахраї всіх мастей. Вони цинічно використовують ошуканих людей як "живий щит" в своїх інтересах.

Як на мене, невдоволених роботою НБУ можна поділити на кілька груп.

Перша група - ошукані вкладники, що за різних причин зараз не можуть повернути свої кошти, які вони колись довірили українськім банкам. І це - пряма відповідальність НБУ. Хоча і тут не все просто. Наприклад, вкладники банку "Михайлівській", як з'ясувалось, насправді укладали угоди не з самим банком, а з якимось фінансовим товариством, але свою регуляторну функцію НБУ не виконав. Була реалізована шахрайська схема. І тепер 11 тисяч вкладників не потрапляють під дії програми повернення коштів з Фонду гарантування вкладів. Люди ошукані. І нагальна справа керівництва Нацбанку - знайти механізм вирішення цієї проблеми. І знайти якомога швидше. Адже одна з ключових завдань Гонтаревої - повернути довіру громадян до вітчизняної банківської системи.

Ще одна група - власники банків. Не є великою таємницею, що в нашій державі процес рефінансування - один з найшвидших способів отримати великі кошти з держбюджету для свого бізнесу. Для великого бізнесу. Цей механізм був запроваджений ще за Ющенка. Проте особливого масштабу він набув за прем'єрства Тимошенко та президентства Януковича.

Схема проста. Банк залучає певну кількість коштів населення на депозити. Найчастіше за невиправдано високими відсотками. "Дельта Банк", "Надра", "Родовід", той самий "Михайлівський". Список відкритий. Далі власники банків через політичні сили, яких спонсорують, отримують домовленності "у верхах" про надання банку фіндомопоги. Підстави вельми соціальні - аби прості люди не втратили свої кошти. Тільки, зазвичай, люди цих коштів не отримують. Не отримує їх і держава, адже вони виводяться на офшори.

За публічними даними, власники тільки декількох збанкрутілих банків "Фінансова ініціатива", V AB, "Фінанси і кредит","Імекс" (Олег Бахматюк, Костянтин Жеваго, Леонід Клімов) нанесли державі збитків на суму 47,5 млрд грн (сума заборгованості за рефінансуванням НБУ та сума депозитів, які підлягають компенсації за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).

Якщо спробувати порахувати весь рефінанс, виданий державою за останні 10 років, то ця цифра перевищить 250 млрд гривень. Зрозуміло, що такі схеми не могли б реалізуватись без згоди прем'єрів та президентів, та без участі самого ж НБУ. Можливо, участь вищих керівників держави надавала шахраям надію на недоторканість цих справ.

І тепер, коли, як я розумію, нове керівництво НБУ почало проводити перевірки та ініціювало судові справи, банкіри-олігархи намагаються затягнути час та надати питанню політичного забарвлення аби уникнути відповідальності.

Також є зрозумілим, чому до цієї справи долучилась екс-прем'єр-міністр, без згоди якої навряд чи були б виділені значні суми на рефінансування. При цьому ряд банків, яким давалась допомога, вже не існує, наприклад "Родовід-банк" або "Київ", а гроші простих людей, про долю яких так переймається головна опозиціонерка країни, зникли без сліду. Проте розслідування триває...

Я маю до НБУ ряд суттєвих претензій з багатьох питань. Політика НБУ наразі не є прозорою. Керівництво Нацбанку не роз'яснює суспільству свої дії, свою стратегію. Проте те, що відбувається зараз навколо НБУ, більше нагадує "цирк" ніж реальне намагання вирішити проблему та розібратись з ситуацією. А ляльководи всі ті ж самі - ті, хто останні роки Незалежності збільшує свої статки завдяки державним преференціям та корупції. А ошуканих людей вкотре використовують.