За яких умов в Україні запрацює інститут лобіювання?

Днями в Комітеті з питань правової політики і правосуддя відбувся круглий стіл на тему "Становлення інституту професійного лобіювання в Україні: перспективи та ризики". Предметом обговорення було два законопроекти, які на сьогоднішній день зареєстровані у Верховній Раді України - «Про лобізм» №5144 та «Про лобіювання» за №5144-1.

Насправді, спроби узаконити лобіювання в Україні робилися вже неодноразово. Можна згадати, що протягом 1999-2003 років було підготовлено 4 проекти законів, три з яких були внесені до Верховної Ради: «Про лобіювання в Україні», «Про правовий статус груп, об'єднаних спільними інтересами (лобістських) груп у Верховній Раді України», «Про діяльність лобістів у Верховній Раді України» та «Про регулювання лобістської діяльності в органах державної влади». Проте жодна з ініціатив не була прийнята.

Також 22 квітня 2009 року Кабмін прийняв розпорядження № 448-р "Про схвалення Концепції проекту Закону України "Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів", у пункті 2 якого передбачено Мін'юсту разом з Мінекономіки і Мінфіном розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, і подати до 1 листопада 2009 р. Кабінетові Міністрів України проект Закону України "Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів".

Якими б термінами ми не називали це явище - лобізм, лобіювання (для мене саме цей термін найзручніший у використанні і, напевно, він найзрозуміліший широкому загалу), адвокасі, публічне представництво тощо, ми повинні чітко розуміти дві речі:

- лобіювання є природнім явищем і тому намагатися його завуалювати чи приховати є неприпустимим;

- якщо інститут лобіювання не вивести в межі закону, він і далі буде існувати в тіні, з усім тим негативом, який існує довкола цієї теми сьогодні.

Саме тому хочу зупинитися на тих аргументах, які чітко вказують чому інститут лобіювання має бути визначений на рівні закону?

- Поява інституту лобіювання призведе до чіткому розподілу приватного і публічного, а бізнес почне прозору комунікацію з владою.

- Лобіювання - це не тільки представництво інтересів бізнесу, це представництво інтересів всіх зацікавлених сторін, громадських організацій, бізнес-асоціацій тощо.

- Формування іституту лобіювання в Україні та прийняття відповідного закону є вимогою ЄС, зокрема статті 444 угоди "Про асоціацію з ЄС", та зазначено в держпрограмі з реалізації антикорупційної стратегії на 2015-2017 роки.

Якщо розглядати подані законопроекти, звісно їх треба доопрацбовувати. Бо наше завдання сьогодні сформувати інститут лобіювання на рівні усіх органів влади: законодавчої - виконавчої, центральної - місцевої. Також ми не можемо створювати штучні обмеження суб'єктам лобіювання за територіальною прив'язкою (реєстрацією місця проживання) і відмовляти в такому праві громадянам східних областей чи Криму. Коли ми говоримо про закон - в ньому мають бути збережені усі Конституційні права і обов'язки, а далі визначаються механізми функціонування в пейній сфері.

На закон про лобіювання сьогодні покладається чимало сподівань, тому в доопрацьованому вигляді він може бути проголосований. Адже саме прийняття відповідного закону дозволить:

- змінити якість української політики (не кількість законопроектів матиме значення, а якість і переговорні процедури);

- знизити рівень корупції та прямого вирішення питань в інтересах вузької групи осіб таємним шляхом;

- отримати доступ до публічної політики тим компаніям, які не представлені олігархами чи великим капіталом, але представляють інтереси певної сфери чи групи осіб;

- перейти до публічного діалогу зацікавлених сторін без кулуарного продавлювання інтересів;

- легалізувати роботу лобістів (яка зараз знаходиться в тіні), та здійснювати контроль за її проведенням.