Використання зброї: дозволити не можна заборонити!
Коли питають чи варто громадянам надавати право на цивільне використання зброї, маю кілька аргументів "за":
1) зброя - це засіб захисту. Тому треба врегулювати статтю 36 Кримінального кодексу і забрати суб'єктивно-оціночний фактор для слідчих при визначенні меж необхідної оборони;
2) треба чітко прописати умови володіння, зберігання і використання короткоствольної вогнепальної зброї в спеціальному законі;
3) законне використання зброї означає, що вона зареєстрована, а отже власник кожного короткоствола відомий. Це підвищує відповідальність кожного громадянина за використання зброї;
4) бандюк завжди має зброю і знайде, де її взяти. Для звичайних людей це право на даний момент обмежене. Тобто не застосовується норма Конституції, яка гарантує кожному право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Конституційні права ми відстоювали на Майдані, тому вони мають бути забезпечені.
На сьогодні в Україні дозволено використання травматичної зброї, довгоствольної мисливської зброї для використання на полюванні, короткоствольної вогнепальної зброї, але для дуже вузької категорії населення. Це обмежує конституційне право усіх громадян на захист.
НАСТАВ ЧАС ВИЗНАЧИТИСЬ, ДЕ ПОСТАВИТИ КОМУ В ПИТАННІ ЦИВІЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗБРОЇ - "дозволити не можна заборонити".
А то как бы есть право у одной касты, а у низшей касты - нету права.
Я би взагалі заборонив травмати, бо толку з них ледь, а зате вони знижують планку умов застосування зброї, привчають до поганої манери використання справжньої зброї.
Короткоствольна зброя має бути безумовно дозволена, от тільки значно важливішим ніж цей формальний дозвіл є прийняття чіткого і виключаючого двозначні трактування Закону про самозахист, який би чітко унормував правила носіння і застосування зброї. Тобто, питання ж далеко не лише у дозволі зброї, головне питання у нормуванні питань порядку її застосування. І ці норми не повинні ні фактично забороняючими застосування при формальному дозволі зброї (як нинішній закон про межі самооборони), ні зробити його занадто неунормованим і переданим на розсуд кожної окремої особи.
Найкраще - не видумувати велосипед і списати такий закон з закону країни де традиції застосування зброї давні і відточені. На мою думку норми Ізраїля були би гарні для нашої країни.