Герої не вмирають! Вічна пам’ять моєму земляку, уманчанину Андрію Кизило!

«Україна моя у огні оповита, Топче землю Вкраїнську москаль, Кров патріотів, вже була пролита, Та це не змінило нічого, нажаль... Нажаль, і далі іде боротьба... І кров юнаків встелює землю... Зовсім невинних війна забира, У той світ паралельний... У якому не буде вже мами, І батько руки вже не подасть... Кохана не зустріне словами... І поцілунку більше не дасть... Когось не зустрінуть вже діти, А хтось, не побачить дитину свою... Покинули герої цю землю навіки... Загинули за волю і честь у бою... Заради нас , заради України, Щоб землю рідну не топтав москаль, Залишили батьків й свої родини... І назавжди пішли у інший край...»

Назар Гузій

29 січня 2017 року в зоні АТО під час бою в районі промзони міста Авдіївка Донецької області, виконуючи бойове завдання загинув випускник факультету бойового застосування військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного випуску 2014 року капітан Андрій Кизило.
Андрій (позивний Орел) народився 02.05.1993 року та виріс в Умані в сім'ї військових, тож шлях служити у війську хлопець обрав свідомо, закінчивши 9 класів в міській гімназії - вступив спершу до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, а після його закінчення - до Академії сухопутних військ. Під час навчання в Національній академії, Андрій вирізнявся сміливістю і позитивним сприйняттям світу, був упевнений у собі та в своїх знаннях, він блискавично приймав рішення, які були професійними та виваженими.
У 2014 році, коли на сході України вже тривала Антитерористична операція, Андрій Кизило не міг дочекатись випуску. Залишаючи стіни академії Андрій говорив: «Ми переможемо! Ми обов'язково переможемо!» І до своєї мети крокував з усією серйозністю та наполегливістю. Став командиром роти в 21 рік (у 2015 році був визнаний кращим ротним у секторі "М"). З липня 2014-го він перебував на фронті. Пройшов багато пекельних місць Донбасу, брав участь у боях поблизу Петровського та Нової Ласпи, півтора роки тримав оборону у полях біля Волновахи, потім ротація на Яворівський полігон і останній шлях назустріч смерті - до Авдіївки. Наполегливо займався спортом, особливо Гонкою Націй (вражаючі забіги з перешкодами, які спрямовані на фізичне та духовне вдосконалення людини), мріяв вибороти усі нагороди у цьому виді спорту.

Друзі характеризують Андрія, як молодого, але в той самий час, дуже дорослого чоловіка, що був дуже веселим, добрим, із величезним почуттям справедливості. Завжди досягав поставлених цілей, у навчанні був завжди кращим із кращих, його дуже поважали військові побратими, цінували його, пишалися ним, навіть 40-50 річні чоловіки, які знаходились під його командуванням, завжди його слухали, його думка мала неабиякий авторитет. «Андрій Олександрович просто був дуже гарним командиром і цим сказане все.»

1 лютого об 11.00 з капітаном попрощалися на Майдані у Києві, а поховають його 2 лютого у рідній Умані. Початок відспівування об 11.00 у Православній церкві Київського патріархату, що неподалік колишнього маслозаводу. У нього залишились дружина та 8-місячний син.

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ УКРАЇНИ АНДРІЮ КИЗИЛО!