Виявляється ми не воювали, а наносили шкоду - судова практика

Сьогодні прочитав статтю в LB.UA "Печерський суд присудив 6 мільйонів за зруйнований в АТО будинок" і не зміг стриматись від нецензурної оцінки. Аналізуючи цей матеріал не тільки як АТОшник, але і як адвокат, приходять невтішні висновки - ми всі тепер ще винні державі конкретні гроші!

В статті говориться про те, що існує судова практика, за якою мешканці Донбасу, чиї будинки були зруновані внаслідок АТО, отримують компенсацію з бюджету України. Особливу увагу привернула цитата: "За словами Михайла Тарахкала, наразі судова практика розділилася і пішла двома шляхами: перший каже про те, що будь-яка шкода, заподіяна в ході АТО, має компенсуватися з Державного бюджету України; друга припускає можливість компенсації лише тієї шкоди, яка завдана безпосередньо військовослужбовцями української армії". Тож, судова практика - це конкретні рішення суддів, які набули чинності. Виявляється, такі вже є. Виявляється, в якихось судах доведено, що шкода заподіяна саме " ... безпосередньо військовослужбовцями української армії". Ага, тож військовослужбовці там не Батьківщину захищали, а шкоди завдавали. Причому, як адвокат я усвідомлюю, що для такого рішення суду має бути повна доказова база - прізвища і звання військовослужбовців, події, що доводять нанесення шкоди. Цікаво, чи в курсі самі хлопці про існування таких рішень судів.

Та головне тут інше. Якщо вже йти сухо, по українському закону, то є у нас така штука, як регрес. Це форма позову, яка передбачає наступну річ: якщо державний службовець порушив права громадянина, то компенсацію платить держава. АЛЕ ... за регресним позовом держава потім може вимагати сплачені гроші від самого службовця. Пояснюю: там, де суд присудить з держави мільйон за будинок, зруйнований " ... безпосередньо військовослужбовцями української армії", держава потім пред'явить цю суму самим військовослужбовцям. Звичайно, це право держави, а не обов'язок, але воно винекне.

Тож перспективи такої практики вкрай вибухонебезпечні.

Щодо цієї статті ще багато чого можна було б згадати, але все інше йде виключно через нецензурні вирази і ніяк не вкладається в літературну мову, як тільки не намагався. Поки що можу сказати, що тут ветеранським організаціям потрібно докласти багато зусиль, щоб зупинити це ганебне явище. Інакше ... (вибачте, знову нецензурщина, але ви зрозуміли).