Прості найголовніші слова

Я їду.

Цими двома словами він коротко та ясно відповів на попередження, що там, куди він може потрапити, гинуть люди, що там війна кожен день, що бригада не просто відбуває термін в армії, і нічого страшного, якщо він відмовиться йти саме до них, а обере більш безпечне місцеперебування.

Юрій Андрійович Рева народився 26.03.1961 року у Запоріжжі.

1982 року звільнився з армії, з посади стрільця.У цивільному житті працював майстром з водіння.

Призваний за контрактом 30.09.2016 Хортицьким РВК.

Солдат, гранатометник 1-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 2 лютого в районі Світлодарської дуги внаслідок осколкового пораненя від 120-мм міни, яке виявилось несумісним з життям.

Коли по рації передали: "1-200, 1-300", то пораненого витягли, а тіло воїна вдалося забрати лише під вечір, коли стемніло, бо обстріли не давали можливості наблизитись.

Поховали Юрія Андрійовича сьогодні, 5 лютого, у Запоріжжі. У Героя залишились дружина, брат, дочка та син.

Короткий пост. Як і ті два слова, в які він вклав усю свою мужність, волю та рішучість перед відправленям на передову.

Короткий пост для довгої, вічної пам'яті про ще одного солдата, який вже побачив кінець війни.