Реалії української політики

Доки українці заслухатимуться Тимошенко та іншими глянцевими політиками на Свободі слова, які будуть їм вішати лапшу на вуха, я спробую окреслити загалом ситуацію, щоб українці які читають фейсбук розуміли до чого цей мейнстрім.

В часи, коли потрібно відбудовувати місточки з Адміністрацією Трампа та хоч якось гуртувати ЄС навколо українского питання,

Кремлю критично важливо розгойдати українського політичного човна. Щоб по дипломатичним та медійним каналам звідси йшов фон політичного хаосу, демонстрації глибокої кризи. Щоб для США ми виглядали складними, незрілими, такими, що не вдались як держава. Щоб ми виглядали баластом.

Також Кремлю критично важливо дотиснути до дочасних виборів, де "електоральні вершки" знімуть прокремлівські сили, які до слова зможуть порозумітись і з Вашингтоном і з Москвою, скинувши баласт відповідальності з першого та успішно перейшовши в орбіту впливу другої. Недарма останніми місяцями з Вашингтону не вилазять регіонали. Ну і Тимошенко зуміла пройти кастинг.

Але не зумівши кинути країну у вир перевиборів осінню шляхом лобової атаки, поточні чемпіони рейтингів вирішили піти "в обхід". Їхніми депутатські, аналітичні та медійні "проксі" бомбардують питаннями коаліції, провокують через товарну блокаду, розганяють питання особиливих стасусів (сьогоднішній виступ Москаленка). Одним словом арсенал дуже багатий. Ще ж є Савченки, Шуфричі і т.д. Це буде феєрія нон-стоп.

Водночас відбувається інша дуже небезпечна тенденція. Фактичний параліч справжніх реформ та ризик їх же згортання. Якщо останні два роки Україні вдавалось протиснути справжні системні зміни через чудову згуртованість МВФ, ЄС та США, внутрішніх сил громадянського суспільства, то сьогодні ситуація в цій сфері критична. Меморандум з МВФ активно блокується популістами - сьогодні Ляшко вже навіть "приплів" зняття мораторію на експорт деревини як вимогу МВФ - театр абсурду, який водночас блокує будь-який прогрес по важливим питанням. Від США та ЄС теж годі сподіватись серйозної підтримки. Громадянське суспільство включно з РПР - без союзників надто слабкі. Акції прямої дії - фактично узурповані політиками. Одним словом я не бачу тут шансів.

Власне є ризик опинитись в болоті, коли на кожній погоджувальній раді, на кожному ефірі всі політичні сили будуть себе бити в груди за виборче законодавство, зняття недоторканості, антикорупційні суди, прослуховування для НАБУ, Рахункову палату, зміну складу ЦВК, спецконфіскацію, енергетичні закони, децентралізацію, а на ділі приймати лише "косметичні" закони, імітуючи бурхливу політичну діяльність та тягнучи час.

Натомість все це створює фантастичні умови для корупціонерів. В кожного в коаліції зараз золота акція. За кожне голосування в залі по важливих питаннях будуть торги з депутатськими групами та фракціями. Корупційні звинувачення та скандали матимуть неодмінно політичне забарвлення.

Все це позначиться також на роботі Уряду. Окрім децентралізації висять питання енергетики та енергоефективності (ринок електроенергії, фонд енергоефективності та ін.), в скорому часі підійдуть питання реформи медицини. Справжнім заручником політичного союзу з корупціонерами стала податкова реформа.

Як же бути? Як це не банально звучить, але в даній ситуації критично важливе лідерство. Як давно ми бачили Петра Олексійовича як лідера, який серйозно займається внутрішньою політикою та реформами, "нарізає" реальні завдання та досягає реальних результатів? Адже маючи на стільки потужний інструментарій, Банковій слід почати його використовувати за призначенням, проявивши лідерство та волю, аби зняти зашморг політичних вимагачів-корупціонерів, включити нарешті в правильному руслі інструментарій СБУ та ГПУ по реальній посадці хабарників. Звучить як фантастика? Але які ж ще варіанти вберегти країну? Адже прихід прокремлівських сил через дочасні вибори однозначно стане фатальним.

Законсервуватись усім в поточній динаміці теж не вийде. Українські громадяни не дозволять. Нещодавно відстояти реформи вдалось румунам, Бухарест 2017 використав досвід Києва 2014, на що вчасно відреагували румунські еліти. Бухарест в свою чергу може надихнути українців.