Пенсія-2020: як не допустити краху ПФУ

Звіт Пенсійного фонду України за 2016 рік виглядає доволі сухо, а місцями навіть оптимістично. «Вперше за останні 9 років Фонд не залучав державних позик.. економія видатків.. перевиконання плану із власних надходжень…» - всі ці псевдозадовільні моменти прописані в документі. Те, що дефіцит бюджету Фонду досяг кризового показника в 141 мільярд гривень, згадується побіжно. Тим часом, реалії стану українського пенсійного забезпечення - шокують. Сьогодні реформування галузі вимагає вже навіть не МВФ, а сама система, що зазнала повного краху.

Сьогодні 10 працюючих людей забезпечують 12 пенсіонерів. За підрахунками Інституту Демографії до 2025 року на 1 працюючу людину буде покладено фінансове навантаження з 2 пенсіонерів, до 2050 року - з 3-х. Дефіцит Пенсійного фондуУкраїни (ПФУ) в поточному році дорівнює 141 мільярду гривень. В 2025 він буде в рази більшим. Зрозуміло, що солідарний принцип пенсійного забезпечення вичерпав себе.

Загальний бюджет ПФУ цього року складає 283 мільярди гривень. 136 мільярдів сплатить працююче населення у вигляді ЄСВ, ще 6 мільярдів надійдуть з інших джерел. Таким чином, реальна прибуткова частина ПФУ сьогодні складає 142 млрд. Інші 141 млрд Уряд візьме з загального бюджету країни.

І тут вже не стоїть питання про вимоги МВФ реформувати пенсійне забезпечення держави. Чітко зрозуміло: якщо це не зробити, країна отримає 13 мільйонів жебраків, яких сьогодні ми називаємо пенсіонерами, адже із купівельною спроможністю у тисячу гривень жодна людина не зможе оплатити комунальні послуги, купити їжу та навіть необхідні ліки. До 2020 року чверть України офіційно буде жебракувати. Проте підвищення пенсійного віку та інші «косметичні» реформи, які наразі пропонуються владою, лише відтерміновують колапс. Без радикальних реформ солідарної системи вирішити проблему Пенсійного фонду неможливо.

Потрібна якнайшвидша верифікація пенсіонерів та формування єдиного реєстру, за яким будуть сплачуватись пенсії за віком (питання спецпенсій та надбавок взагалі треба розглядати окремо). У такий спосіб ми зможемо боротись із "пенсійним туризмом" та "мертвими душами", а також зробити виплати пенсій прозорими. В Україні не на повну силу, але працює третій рівень пенсійного забезпечення, що являє собою накопичувальну систему. Він має хороші перспективи, але для того, щоб він ефективно функціонував, треба повноцінно запустити другий рівень. Та скільки б не було рівнів, якщо ми не стабілізуємо ситуацію з солідарною системою, ми приречені на економічний колапс.

З Пенсійного фонду треба зняти зайві витрати. Треба розуміти, що ПФУ виплачує пенсії не тільки людям, які працювали та досягли пенсійного віку. Він також сплачує гроші людям, які офіційно не працювали та не сплачували податки до ПФУ свого часу. Також він обтяжений "спецпенсіями". Ще з радянських часів певним групам громадян держава виплачує так звані підвищені пенсії, які можуть суттєво відрізнятись від реальних. Наприклад, сьогодні спецпенсії багатьох суддів складають 10 000 грн, а найбільша спецпенсія країни - 50 000 грн. Тобто це не пенсія як така, а, скоріше, соціальна надбавка до пенсії, яку заробила людина. За вислугу років, за суттєвий внесок в розвиток країни, за втрачене здоров'я тощо. Просто в Україні її отримують саме у вигляді пенсії. І порахувати та виділити ці надбавки з загального фонду ПФУ - задача не для ледачих. Офіційно ця сума не визначена. Проте експерти порахували, що загалом такі "надбавки" в 2017 році складатимуть близько 62 млрд. Загальна сума, що піде на виплату пенсій за віком, складатиме 218 млрд, ще 3 мільярди - це адміністративні витрати Пенсійного фонду. Якби був присутній єдиний прозорий реєстр виплат, ми б могли краще оперувати цифрами, адже сума в 62 мільярди - це показники, зазначені в бюджеті ПФУ на поточний рік, а скільки надбавок приховано сьогодні в інші статті - сказати важко, і це викликає обурення! Видаткові статті бюджету взагалі викликають багато питань.

Тож, якщо брати за основу цифру у 62 млрд, зазначену в бюджеті, то цю суму треба перевести з ПФУ до спеціальної статті загального бюджету країни. Тоді реальний дефіцит ПФУ складатиме не більше 80 мільярдів гривень.

Наступним кроком має стати перехід на другий рівень пенсійного забезпечення, що буде стимулювати збільшення користувачів третього рівня. Основний їх принцип полягає в накопиченнях, що робить працююча людина для забезпечення нинішніх пенсіонерів та свого майбутнього. Сьогодні все виглядає так: скільки ми заробили - стільки ж і витратили, чого не вистачило - додали з бюджету, а у програмі пенсійних накопичень, передбачених другим та третім рівнем пенсійного забезпечення, бере участь всього 800 000 осіб.

Тим часом система ефективна і проста: окрім сплати встановленого ЄСВ, потрібного для забезпечення існуючих пенсіонерів, працююча людина певний відсоток своєї заробітної платні перераховує на свій особистий рахунок в державному або приватному Пенсійному фонді. Цей відсоток не просто зберігається на рахунку Фонду, а інвестується в реальний сектор економіки та приносить прибуток. Якщо кошти будуть просто лежати незадіяними, їх швидко з'їсть інфляція, і такі накопичення не матимуть сенсу.

Зараз важливо обрати модель переходу до накопичувальної системи. За найскромнішими підрахунками процес може зайняти від 10 до 25 років. В залежності від шокового характеру реформи. Та якщо не почати впровадження вже зараз, ПФУ утворить в Україні глобальну економічну кризу вже в найближчому майбутньому.

Довгостроковість процесу є головною перепоною у провадженні пенсійної реформи. Зміни будуть болючими, а влучного моменту не буде ніколи. Для такої реформи потрібна політична воля! Чи є вона у влади - питання риторичне.

Подібні масштабні зміни можна впроваджувати або в авторитарному режимі, або за громадським запитом. Щоб відбувся цей громадський запит, ми повинні роз'яснити людям масштаб проблеми, логіку переходу на нову систему, всі її тонкощі та нюанси. Це - велика робота. І вона необхідна. Адже нерозв'язана за багато років проблема Пенсійного фонду - це граната без чеки. Її перекидають від каденції до каденції, сподіваючись, що вона вибухне не в їхніх руках. Але той вибух все одно станеться, якщо зараз нічого не зробити.