Експорт з України - реальні історії

Завтра, 19 квітня, в Комітеті закордонних справ будемо обговорювати поточні напрацювання по експортній стратегії України. Очікую, що буде інформативно та насичено.

З цього приводу розповім дві, на мою думку, повчальні історії з власного минулого. Власне, це практичний досвід з міжнародної конкуренції, з конкретними висновками.

Історія перша

Десь в 2010 році я вирішив привезти в Україну партію оздоблювальної вагонки з африканської деревини, на яку був хороший попит для будівництва фінських саун.

В мене було декілька варіантів:

а) виробник в Італії, який завозив напівфабрикат або кругляк з Африки, в себе переробляв та виготовляв готову вагонку. Мінуси - висока ціна. Плюси - вчасно, якісно, надійно та відносно близько - до Італії недовго їхати.

б) приваблива пропозиція від виробника з Камеруну вже готової вагонки. Плюси - вища на 10% ціна. Мінуси - погана репутація країни, місцевих постачальників, чутки про високий рівень браку, постійних затримок з відправкою, ризики довгих затримок вантажів в місцевих портах, довгий транзитний час.

Я обрав перший варіант. Італію. Хоч і дорожче, але я не хотів брати ризик втратити гроші, можливості та час. Я отримав якісний товар вчасно від італійського постачальника. І хоча на другій партії італієць мене «нагрів» по якості, вдалось погодити відшкодування по рекламації. Репутація європейської країни, давніх традицій деревообробки виграла над сумнівними вигодами прямих поставок. І я собі можу уявити, як десь в далекому Камеруні сидять економічні патріоти, представники місцевої радикальної партії Камеруну приміром, і кричать як важливо перестати бути сировинним придатком, але реалії беруть своє.

Висновок з цієї історії - українські експортери завжди будуть заручниками репутації своєї рідної держави. Якщо потенційні клієнти десь в Австралії лише чують чутки про війну, корупцію, обман, простої та скандали в Одеському порту, то українські експортери будуть ще довго втрачати можливості саме через свою власну країну. Натомість успіх України, позитивні новини з фронтів боротьби з корупцією, вдалі реформи судової гілки влади, прозорість митних процедур, реформи портової інфраструктури швидко дадуть мультиплікаційний ефект та відкриють для нас нові ринки! І світ завжди знатиме правду, як би не старались «замилити» очі наші піарники на міжнародних подіях. Одна стаття в Washington Post чи Financial Times все зведе нанівець. Лише правда, лише правда про успіх.

Історія друга

Десь в 2012 році моя фабрика намагалась освоювати нові ринки з новою якісною продукцією. Ми могли запропонувати якість, стабільність поставок та конкурентну ціну. Нашими партнерами по глобальній торгівлі були трейдери з Данії, які виступали гарантом нашої надійності з України, аби згладити негатив та ризики країни. Одним з перспективних ринків, які ми хотіли завоювати, були Арабські Емірати. Але більше року спроб не дали результатів. Клієнти надавали перевагу продукції з Румунії, яка була на 10% дорожчою за нашу. Причина - клієнти з Еміратів вже мали досвід закупівлі з України від інших постачальників, які їх жорстко обманули, надіславши товар із затримкою та дуже поганої якості. Натомість румуни були та є давніми надійними партнерами, з апробованою якістю, надійністю поставок.

Висновок з цієї історії - українським експортерам слід розуміти, що вони на ринку не одні, що вони відповідають не лише за свою власну репутацію, але за репутацію країни, десятків та сотень українських компаній. І неетична поведінка однієї компанії закриє двері на ринок як цій компанії, так і створить великі перешкоди іншим нашим експортерам, яким так важливі платоспроможні ринки. Тому порада українським експортерам - не плюйте в колодязь, з якого воду п'єте ви, та ваші брати-українці. Бережіть репутацію, в міжнародній торгівлі це дуже важливо.