Покинуті назавжди Прип’ять та Піски. Про що маємо пам'ятати сьогодні?

Знайдіть 10 відмінностей. На першому фото - покинуте місто Прип'ять в Чорнобильській зоні відчуження. На другій - ворота до Донецька - Піски.

(фото В.Прохири: м.Прип'ять)

(фото Євгенії Подобної: с.Піски)

Перше - без людей уже 30 років, друге - лише три. У першому місті - «ворога» не видно, але він смертельно небезпечний. У другому - він не менш небезпечний, от тільки і видно, і чути його. Щодня.

Знелюднені вулиці, рипіння дверей у порожніх будинках, твори «Ким я хочу стати» і «Як я провів літо» у розкиданих по пустих школах зошитах, поржавілі парти.

(фото Євгенії Подобної: с.Піски)

Загублені під час евакуацій на вулицях плюшеві ведмедики і зайчики. Здається, разом з цими іграшками тут залишилось і вкрадене дитинство сотень хлопчиків і дівчаток. У покинутих квартирах - між уламками скла - фотографії. Усміхнені: з моря, першого дзвоника, сімейних застіль - як уламки сотень розбитих життів.

З першого міста тікали від радіації, з другого - від снарядів. І Прип'ять, і Піски - результат совка. От тільки перше - було його передсмертною конвульсією, а друге - посмертним "привітом" і спробою воскреснути.

Через 30 років після аварії на ЧАЕС гортаємо папки КДБ з грифом «таємно». Виявляється, аварія 1986 року була не першою, і викиди радіації були не вперше.

(фото Євгенії Подобної: архів СБУ м.Київ)

Будували електростанцію халатно, з порушеннями, використовували браковані деталі. З першого дня будівництва ЧАЕС за усім пильнувало КДБ. Про все знало, і мовчало. Результат мовчання - тисячі життів.

(фото Віри Прохири: м.Прип'ять)

30 років потому один з КДБ-шників, вже не у вигляді підісланого «сексота», а на чолі великої країни робить в Україні ще одну "зону відчуження". Так само. І знову - ціною тисяч життів.

(фото Юлії Плісенко: с.Піски)

Колись, через багато років, розсекретять і документи про російську-українську війну. І вже наші діти (а може й онуки) дізнаються правду про «маладые республіки» і «гражданскую вайну на Украине».

В Прип'ять нескоро повернуться люди - міста де-факто - не існує. Де-факто - не існує і Пісок - відновленню селище не підлягає. А ще Опитне, Широкіне, хто наступний?

З радіацією впоратись ми поки що не в силах, можливо через 5, 10, 100 років ми знайдемо спосіб. А вберегти наші міста і села від російського окупанта - може кожен. І просто зараз перейшовши за цим посиланням: goo.gl/DjCE0O

Текст: Evgeniya Podobna

Для Проекту "Повернись живим"