Місто атентатів і скрипалів

Перше яскраве враження про Львів - це "МакДональдс". Що поробиш, двадцять років тому рівненському школярикові це здавалось таким заморсько-фантастичним, що все інше тьмяніло в уяві.

Скільки разів тут бував затим - не злічити. І кожне наше побачення з Лембергом - це свято. Він чекає на мене і пригощає кавою, сирником, п'яною вишнею, сонцем і дощем.

Закоханий в це місто, можу годинами дихати ногами середньовічні і австрійські вулиці. Ходити і мріяти. Жити і радіти.

Молитись у Гарнізонному храмі Петра і Павла, вклонитися святим мощам у Соборі Святого Юра, пити чефір з Шухевичем згідно його рецепту, довго слухати вуличних музикантів на Вірменській, Краківській, Староєврейській, сидіти з Чаплигіним на лавці на Личаківському цвинтарі і говорити за вічне.

Улюблене місце - старе шляхетське казіно на вулиці Листопадового чину, де нині Будинок вчених. Там збереглась така різьба по дереву, що й у Західній Європі мало зустрінеш. Пам'ятаєте, в радянській екранізації "Трьох мушкетерів" Д'Артаньян підіймається по сходах до кардинала Рішельє зіграти в шахи. Оце якраз там ці сходи.

Місто атентатів і скрипалів. Місто фресок і контрафорсів. Грандіозна театральна декорація.

Так люблю той Львів, що бракує ми слів, Львів то є Львів...