Оселедці в діжці: недемократичні ізолятори України

Ізолятори тимчасового тримання по всій країні переповнені, кажуть правозахисники. Люди там - як оселедці у діжці, умови - часто препогані, а будівлі не пристосовані до життя. Але арештанти наголошують: це - краще, ніж підвали судів, де їх утримують багато годин поспіль, якщо ізолятори закривають.

Порізані вени на знак протесту

Нещодавно захід України сколихнула новина про те, що о дразу у двох судах Тернополя 12 ув'язнен их порізали собі руки на знак протесту проти жорстокого ставлення. Вони жалілись на погані умови утримання.

Звинуватили і координатора по зв'язках із громадськістю Уповноваженого ВРУ з прав людини у Тернопільській області Володимира Шевченка. Нібито після його моніторингового візиту ізолятор тимчасового тримання у Тернополі закрили, а ув'язнених тримають у неприйнятних умовах: у підвалах самих судів.

"Раніше поліція везла нас в КПЗ і звідти по установах. Умови були нормальні, можна було попити чаю, покурити, - розповідав один з ув'язнених місцевому виданню "Тернополяни". - Після перевірок, які здійснював Шевченко, це КПЗ визнали непридатним і сказали, що ми будемо знаходитися в судах. В судах в підвалі сидимо у камерах два метри на метр, де немає ні вентиляції, взагалі нічого, дві лавки і лампочка. Я вже до суду звертався, до колегії, що ми багато годин не їли вже, щоб зробити перерву, але мене проігнорували ".

Ув'язнений стверджує, що це і стало причиною протесту: 1 2 квітня у Тернопільському міськрайонному суді четверо людей порізали собі руки. У А пеляційному суд і Тернопільської області так вчинили ще восьмеро. Зараз їхній стан задовільний, їм була надана медична допомога.

Сам Шевченко каже, що не просив закривати ізолятор, а лише - покращити в ньому умови. За його словами, установу закрили не через моніторинговий візит, а через те, що в ній так і не спромоглися зробити ремонт.

"Звичайно, легше обвинувачувати когось, хто хоче покращити умови. Моніторинговий візит був влітку цього року, наші умови були - покращити умови їх перебування, привести їх до ладу. З 2012 року цього не було проведено. Ізолятор був закритий перед новим роком, це було рішення і місцевої прокуратури, і Нацполіції. І його закрили, тому що не могли відремонтувати, після цього почались проблеми під час конвоювань", - розповідає Шевченко.

На невідповідність умов утримання як причину закриття ІТТ вказує й головне управління Нацполіції в Тернопільській області. За їхніми даними, установа була розміщена у напівпідвальному приміщенні будівлі, збудованій ще 1939 року. Закрили ізолятор 4 листопада 2016 року.

"ІТТ мав два камерних блоки, з яких функціонування другого блоку призупинено з 2014 року у зв'язку з незадовільними умовами тримання. Камери першого блоку уражені "грибком", не має необхідного рівня природного освітлення, відсутня вентиляція з механічним приводом та підігрів води в холодний період. Тобто не дотримані вимоги закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", - йдеться в відповіді на інформаційний запит редакції.

Таким чином, ізолятор закрили на законних підставах. Але що робити з підсудними, де їх тримати, - ніхто так й не вирішив. Арештанти залишаються в камерах судів.

"Складно уявити, що підвал суду має належні умови для утримання людей, це мінімум, ці умови гірше, ніж у ізоляторі тимчасового тримання або у слідчому ізоляторі. Те, що люди утримуються у підвалах, - вже є неналежним поводженням з людьми. Але коли є підстави для закриття ізолятора, повинна бути знайдена альтернатива", - каже програмна директорка ГО "Україна без тортур", моніторка Національного превентивного механізму Марина Гоменюк.

"Після скарг ми зробили два візити в Тернопільський міжрайонний суд та Тернопільський апеляційний суд. Є державні будівельні норми, яким ці приміщення відповідають. Звичайно, є певні зауваження, але взагалі - відповідають. Те, що там не передбачено тримання людей протягом дня - інше питання. У підвалах менша площа, менша кімната, там немає можливості прилягти, прийняти теплу їжу, як в СІЗО, треба проситись у туалет", - розповів Шевченко.

За словами представника омбудсмена, в Тернополі давно потрібно побудувати новий ізолятор. А зараз питання треба вирішувати у комплексі.

"У нас була проведена спільна нарада, на ній представниками поліції було зазначено, що вони зверталися до Києва, що у Тернополі треба побудувати ізолятор, що людей етапують по 70 км кожного дня. Київ відповів, що будувати новий ізолятор недоцільно. Якщо немає доброї волі з боку держави, то як тоді це питання вирішувати? Недоцільно будувати, тому що тримається мало людей. А тримати їх кожного дня у судових кімнатах доцільно?", - обурюється Шевченко.

Як зазначив представник омбудсмена, після інциденту у суді була проведена спільна нарада з представниками Мінюсту, пенітенціарної системи, військовими прокурорами, управлінням міліції, Національної гвардії і судової адміністрації. Наразі цим інцидентом займається прокуратура.

Ув'язнені, в свою чергу, обіцяють, що акції протесту триватимуть.

" Ми будемо відстоювати свої права, це наша громад ян ська позиція. Після цього факту щось має змінитися, вони все зафіксували. Кожен із постраждалих написав листи до Президента і в Генеральну прокуратуру, у Військову прокуратуру. Ми чекаємо реакції ", - кажуть ув'язнені.

Тюрма=сума?

Ситуація у Тернополі - типова. В Україні понад 70 тисяч ув'язнених, які часто знаходяться у будівлях початку століття. Багато з них закривають через невідповідність умов утримання законодавчим нормам. Але це не вирішує проблему з утриманням засуджених та обвинувачених.

Як повідомляла прес-служба Державної пенітенціарної служби, Кабмін ще у березні 2014 року припинив виділяти гроші з бюджету на ремонт виправних установ.

Зараз у країні триває реформа пенітенціарної системи, яка перебуває у веденні Міністерства юстиції. Багато наголошується, що треба провести ревізію тюремного господарства, продати або здати в оренду частину будівель СІЗО і зон, а також побудувати нові сучасні в'язниці.

Чи вийде якісно реформувати систему зараз, - невідомо. Були спроби ще у 90-х, у 2013 році спробували ввести програму реформування, але ідея потерпіла фіаско. У будь-якому випадку, кажуть правозахисники, не можна ліквідувати старі ізолятори та тюрми, не побудувавши нових.