Чому САП не вдалося арештувати Мартиненка за інтерв’ю

12 травня Спеціалізована антикорупційна прокуратура спробувала вдруге посадити Мартиненка в СІЗО з заставою у 300 млн грн.

22 квітня суддя Солом'янського суду Бобровник в іддав Мартиненка на поруки 18 нардепів "Народного фронту", міністра молоді і спорту Ігоря Жданова і замголови Центриборчкому Андрія Магери.

САП спробувала довести, що Мартиненко, перебуваючи не в СІЗО, порушує свої процесуальні обов'язки.

Прокурори вкотре нагадали про зв'язки Мартиненка з правоохоронними органами, політиками. По суті єдиним новим аргументом САП стало те, що після виходу на поруки Мартиненко дав журналістам інтерв'ю. І цим інтерв'ю він порушив покладені на нього процесуальні обов'язки.

Суд інформацію про інтерв'ю до справи приєднав, але у своєму рішенні не врахував. І, як вже повелося, оприлюднення повного рішення з обґрунтуванням суд, за браком часу, залишив на потім.

У судовому засіданні назва ЗМІ не прозвучала. Пізніше в перерві прокурор САП Андрій Перов підтвердив, що йшлося саме про інтерв'ю, опубліковане у Цензор.НЕТ.

Претензія прокурорів зводилась до того, що в інтерв'ю з Мартиненком йшлося про Steuermann та ще ряд компаній, які фігурують у справі. Рішенням про обрання запобіжного заходу на Мартиненка покладено обов'язки утримуватися від спілкування щодо діяльності цих компаній з будь-якими особами, крім своїх захисників.

До слова, ця вимога стосується і решти підозрюваних у справі СхідГЗК. Однак, що не дозволено простому підозрюваному, те дозволено Мартиненку.

Так, адвокати Мартиненка посилались на справу в Європейському суді "Луценко проти України". У 2012 році Юрій Луценко, який сьогодні очолює ГПУ, оскаржував у Євросуді власне тримання під вартою у кримінальній справі, контру на нього відкрили в часи Януковича.

Свого часу головною підставою взяття Луценка під варту було те, що він давав інтерв'ю ЗМІ, і слідство розцінило це як тиск на свідків.

Однак Євросуд зазначив, що представники української влади не пояснили, як вислови Луценка в ЗМІ можуть загрожувати свідкам і що взяття під варту є адекватною реакцією.

"Суд вважає, що, будучи відомим політичним діячем, заявник мав усі підстави вважати, що йому слід висловити свою думку з цього питання, і що це буде цікаво як його прихильникам, так і його супротивникам", - йдеться у рішенні суду.

"Позбавлення волі за злочини, пов'язані зі ЗМІ, буде сумісним зі свободою вираження поглядів… тільки у виняткових обставинах, зокрема, якщо серйозно порушені інші основні права, такі, як, наприклад, у випадках розпалювання ненависті і підбурювання до насильства", - вирішив суд у випадку з Луценком.

Таким чином, складається певна колізія. Справді є зобовязання Мартиненка утримуватися від спілкування щодо діяльності компаній, що фігурують у його кримнінальній справі. З іншого боку, статус Мартиненка (екс-нардепа) і суспільний резонанс викликають зрозумілий інтерес журналістів.

Що важливо, в інтерв'ю Мартиненко не сказав з приводу Steuermann та решти компан ій нічого такого, що могло б порушити таємницю слідства. Він просто в черговий раз заперечив відношення до цих фірм.

Тому прентензії САП хоч і зрозумілі, але виглядають радше формальними.

Справа Мартиненка не перша і не остання резонансна справа в Україні. Тепер писати про них стає трендом.

І прокурори САП в судовому засіданні і НАБУ в публікаціях також дозволяють собі повідомляти більше, аніж необхідно. Зокрема, НАБУ на запит ЗМІ надало дані негласних розшукових слідчих дій щодо Мартиненка.

Очевидно, НАБУ та САП відчували попит суспільства і ЗМІ, хотіли пояснити свою позицію і вплинути на громадську думку. Аналогічне бажання, припускаємо, є і в Мартиненка. Тим більше, що його вина ще не доведена і він поки не засуджений. Мартиненко робить заяви для преси в залі суду. Тому не є зрозумілим обмеження його у висловлювання і за його межами.

І вже точно інтерв'ю Мартиненка не має бути головним і найпростішим аргументом, щоб взяти його під варту.