Служити і Захищати з Честю і Гідністю!
Адвокат: А якщо програє він, то програю я… Тому що більше не знатиму, у що і в кого вірити…
Вони сидять переді мною, перебиваючи один одного… Хоча радше - доповнюючи… Два друга… Один - патрульний поліцейський, інший - його адвокат. Денис і Олександр - приблизно одного віку, яких зазвичай суспільство вважає замолодими для важливих рішень, але Держава призиває до лав Збройних Сил під час загрози…
Я просила про зустріч із одним. Але вони обидва по черзі подзвонили мені і запитали, чи можна й іншому бути присутнім. І ось сидять. П'ють чай і наповнюють мене інформацією… "Забагато", - кажу я їм. "Давайте обмежимось…" - кажу я їм. Але вони по черзі вливають і вливають в мене свою історію, душу, юридичні терміни, погляди на життя і віру в справедливість попри все…
Передісторія того, чому мені захотілось випити з ними чаю.
*****
(За інформацією прес-служби Управління патрульної поліції Харкова)
Про перший в Україні судовий прецедент стосовно захисту честі, гідності та ділової репутації патрульного поліцейського
З позовної заяви патрульного поліцейського Управління патрульної поліції у місті Харкові Дуфека Дениса Олеговича: "31 грудня 2017 року близько 14 год. 45 хв. патрульний поліцейський Загіров Ельдар Рафігович в районі будинку №55 по вул. Петра Григоренка м. Харкова зупинив автомобіль Хюндай днз ВВ 1236 ВТ під керуванням Луценко Євгена Володимировича. В одному екіпажі із Загіровим Е.Р. також перебував в.о. заступника командира роти лейтенант поліції Дуфек Денис Олегович. Через нетривалий час з невідомих причин до місця зупинки під`їхав Бойченко Віталій Юрійович, який представився поліцейським як "фахівець у галузі права згідно ст.271 КУпАП", при цьому не надавши документів, які б підтверджували його договірні взаємовідносини з Луценко Є.В. При спілкуванні з Позивачем Бойченко В.Ю. ображав останнього, принижував його честь, гідність, погрожував йому фізичною розправою, принижував його репутацію перед підлеглими. При цьому він здійснював відеозапис "спілкування" на відеозаписуючий пристрій..."
Згодом відео вищеописаного випадку з`явилося в мережі інтернет на ютуб-каналі під назвою "#ХОЗЯИН ДВОРА" та на особистій сторінці Бойченка В.Ю. в соціальній мережі "Вконтакті". Після даного інциденту патрульний поліцейський Дуфек Д.О. вирішив подати до суду позовну заяву проти Бойченка В.Ю. про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, так як інспектор вважає, що оприлюднення в інтернет-мережі вищевказаного відео негативно позначилося на його кар`єрному рості та службі.
19 квітня 2017 року в Фрунзенському районному суді м. Харкова відбулося перше судове засідання, на яке відповідач Бойченко В.Ю. не з`явився. Друге судове засідання відбулося 12 травня 2017 року. Цього разу на слуханні були присутні обидві сторони. Також, на судовому засідання були співробітники місцевих та центральних засобів масової інформаці (преса, телебачення, навіть радіо), так як дана подія викликала неабиякий громадський інтерес. Під час слухання відповідач відмовився від авторства ютуб-каналу "#ХОЗЯИН ДВОРА". Судовий процес цього дня був напруженим. Судові дебати суддя перенесла на кінець травня.
На третьому судовому засіданні відбулися тільки судові дебати, а оголошення рішення щодо даного позову суддя перенесла на наступний тиждень. Таким чином, тільки на четвертому судовому засідання суддя оголосила рішення в сторону відповідача. В задоволенні позову про захист честі, гідності та ділової репутації позивачу Дуфеку Д.О. судом було відмовлено.
Так як, поліцейський Дуфек Д.О. не згідний із рішенням суду, він разом зі своїм адвокатом подав заяву щодо перегляду позову до Апеляційного суду. Сам інспектор аргументує свої дії тим, що бажає довести оточуючим, що співробітник поліції заслуговує на повагу і є таким же громадянином, як і інші громадяни України.
*****
Перше логічне запитання: Навіщо? Навіщо весь цей головний біль? Адже напевно не через гроші?
Денис (патрульний)
- Ні, звісно, що ні. І не через велику образу саме на цього, так сказати, блогера. Мені він взагалі байдужий. Їх таких тисячі. Я доросла людина. В мене двоє дітей. Я не маю бажання помсти. Помста - це взагалі завжди неправильно. Я не ставлюсь до нього як до ворога. Я ставлюсь до нього як до деталі ворожого механізму, що направлений на те, щоб вбити реформу. Це їхня мета. І всіх цих так званих активістів-провокаторів, цих "бойченків"… І тих самих суддів, яким при колишньому режиму жилось спокійно і "стабільно", яких ніхто не чіпав, не змушував писати декларації тощо… Вони ж ненавидять нас. І нас, патрульних, найбільше - бо ми є уособленням реформи. Чи не найбільш видимою картинкою змін у країні, змін, які для них є руйнівними…
Я був змушений звернутись до суду, щоб привернути увагу суспільства і влади до того, наскільки незахищеним є сьогодні поліцейський на законодавчому рівні. Будь-хто абсолютно може дозволити собі хамити і ображати нашу честь і гідність лише тому, що ми - поліцейські. Суспільство просить змін, але не готове змінюватись саме. Воно не намагається навіть змінити ставлення до нас як поліції. Звикли ненавидіти. Продовжують бачити в нас ворога. І тим самим саме будують прірву і розводять нас по різні боки. А ми хто? - Ми ж і є вони. Ми прийшли з народу. Я був доволі успішним підприємцем до цього. Ніколи не працював в міліції чи на держслужбі. На фронт мене не прийняли. Поліція була моїм шансом реалізувати себе як патріота. Але тут ми стикнулися з багатьма складнощами. І головне - це те, що реформи в країні мають йти ногу в ногу в усіх структурах. Немає великого сенсу реформувати поліцію, якщо не реформуються суди, наприклад! Немає сенсу взагалі щось реформувати, якщо суспільство не готове змінюватись саме… Так народжується зневіра. А зневіра - це програш. Наш з вами спільний програш. В поліцію разом зі мною прийшли такі люди, які викликають в мене неймовірну повагу - бійці, лідери, замкомбатів тощо… І вони зараз йдуть з лав поліції. Йдуть через зневіру. А я хочу, щоб вони, навпаки, приходили до нас. Я хочу, щоб вони займали ключові посади і керували нами. Саме для цього цей позов. Привернути увагу. Якщо ми не можемо бути захищеними на законодавчому рівні і на виконавчому, ми звертаємось до судової. Якщо ми програємо і тут, то можливо, це змусить когось у владі задуматись, що щось тут не так, що потрібно щось змінювати.
- Тебе багато твоїх колег підтримало?
- Так, насправді дуже багато. Майже всі. Правда, є й ті, хто каже "та навіщо це тобі потрібно"… Але боюсь, що це вже перший крок до програшу… Мене багато хто підтримав у райвідділках. Можливо, вони теж не вірять, що ми виграємо справу. Але їм дуже хочеться в це вірити. "Честь і гідність" - їм ще важко усвідомити, що з цим можна йти до суду… Люди, які звикли до відношення суспільства до них, як до "мєнтів"… і самі не сприймають себе вже як громадянина… "Честь і гідність" поліцейського. Навіть суддя промовила щось на кшталт того, що якщо ти одягаєш погони, то ти припиняєш бути громадянином… Тобто я більше не людина, розумієте? Я - ніхто, виходить!
Саша (адвокат) додає: Цих суддів не важко зрозуміти. Вони займаються справами 5 галузей одночасно. Це як переключатись з однієї мови на іншу, другу, третю… п'яту впродовж дня… Для них такі справи - це просто "головняк". Вони в якийсь момент просто для себе приймають рішення про "хто переміг", а потім під нього і підводять результат… Нам вкрай потрібна судебна реформа… В мене взагалі враження, що ми з ними живемо в різних країнах. Вони живуть в своєму світі. Сідають в свої комфортні авто, приїжджають в комфортні домівкі, включають комфортні російські новини. Дивляться, як десятеро російських поліцейських затримують дівчину-підлітка… А потім заявляють нам на суді: "то може, поліцейські мають самі навчитись себе захищати, а не звертатись до суду".
Денис продовжує: Так, можливо, нас тут всі за дурників тримають - що то за суд такий - "за честь і гідність"? Але якщо не честь і гідність відстоювати, то тоді що? І чи можна "служити і захищати" людей, якщо ти навіть свою честь і гідність захистити не можеш. В мене є друг. Він був бійцем, прийшов в поліцію. Потрапив на сімейну сварку і неадекватного громадянина. Використав проти нього балончик - і що? Зараз проходить за статтею про перевищення повноважень. Прокуратура взагалі хотіла його "закрити".
Ми прийшли в поліцію, коли довіра до поліції була 1%. Нас обирали до лав поліції, наголошуючи, що обирають людей думаючих. Ті, які будуть задаватись питаннями "чи законним є той чи інший наказ, чи ні?" І ось ми - думаючі поліцейські… Ми - поліцейські нового формату! Які вважають себе в першу чергу людиною і громадянином! Невже це багато - вимагати елементарної поваги до себе?
- А якщо ви все ж програєте суд?
- Ми не можемо програти суд… - реагує адвокат Саша. - На кожен суд є вищий суд… Є Європейський Суд з прав людини, наприклад. Ми зобов'язані виграти. З кожним судом уваги до нас все більше. Тому ми вже виграємо (в тому числі і завдячуючи нашим "чесним і справедливим" судам).
- Я хочу, щоб люди почали розуміти, що поліцейський - це в першу чергу людина! - каже патрульний Денис. - Я хочу, щоб більше уваги приділили законодавству… Воно застаре і грає проти поліцейського сьогодні… Я не думаю, що треба робити поліцейську державу. Але зміни мають відбуватись… Інакше ми знову втратимо країну. Має бути необратимість закону. Має бути система. Нова система. Інакше стара - яка бореться усіма засобами за те, щоб повернутися (чи то залишитись), дуже швидко виграє! Ми маємо і хочемо служити і захищати, але з гідністю і честю! Поліцейського і громадянина!
***
Мій чай охолонув... Я з'їла дві скибки лимону і вийшла на вулицю... Хлопці вийшли зі мною. Вечірній Харків зачаровував... Хотілось ходити його вулицями до ранку і насолоджуватись кожним куточком цього надзвичайного за своєю атмосферою міста... Але поки що це не на часі... Поки що на часі боротьба за честь і гідність. Одного окремого поліцейського. Однієї окремої людини. Людини як особистості і людини як символа нового формату суспільства, де честь і гідність стоять на рівні зі "служити і захищати" і для якої "служити і захищати" не можливе без честі і гідності!
- Ми боротимемось до кінця, - каже патрульний Денис. - Не заради себе. Заради країни. Роби те, що можеш, там, де ти є зараз.
- Ми боротимемось до кінця, - каже адвокат Саша . - В мене донька. Їй жити в цій країні. І якщо це - недостатня ціль, щоб намагатись зробити цю країну краще, то я не знаю тоді, що є достатньою...
Вони боротимуться до кінця... Ці два друга, яких колись звела війна, зараз пліч-о-пліч ведуть війну з великою гнилою системою... І вони мають її перемогти... Нехай на своєму маленькому, але такому значимому рівні.
26 червня 2017 року об 11 годині в Апеляційному суді Харківської області відбудеться судове засідання з приводу позовної заяви патрульного поліцейського. Кожен може прийти підтримати СВОЇХ героїв, визначивши їх для себе…
