"Смачна історія" для натхнення: як працює ветеранський бізнес VeteranoPizzaDnipro

Ти звільнився з армії, виконав борг перед Батьківщиною й собою… І все, війна для тебе скінчилася? Ні. Дуже часто це не так. Бо повернення у мирне життя для багатьох демобілізованих бійців - це складний та тривалий шлях. Добре, якщо на цьому шляху є на кого покластися.

Андрій Сарвіра - вінничанин, ветеран АТО з позивним «Санчес». До лав ЗСУ потрапив не одразу, спочатку був волонтером 7-ї роти 93-ї бригади ЗСУ. Довгий час добровольцем у складі бригади перебував у Пісках Донецької області. А вже влітку 2015-го року пішов за п'ятою хвилею мобілізації до 81-ї ОАеМБр.

Демобілізувався у 2016-му в свій день народження - 18 липня. І перед хлопцем, який саме переїхав у Дніпро після одруження на місцевій дівчині, постала проблема: чим займатися у мирному житті?

- Це був нелегкий вибір, - каже він. - Всі свої зв'язки я розгубив, поки воював, у Дніпрі знайомих було не дуже багато. Мабуть я навіть трохи розгубився. Але десь через три місяці мені зателефонував Льоня Остальцев - засновник «Pizza Veterano» і запитав, чи готовий я працювати по франшизі.

А познайомилися Леонід і Андрій трохи раніше.

- Я тоді ще служив, їхав через Київ до Вінниці у справах, - розповідає Андрій. - Зайшов у «Pizza Veterano» й зрозумів: мені тут все подобається - і атмосфера, і якість. Саме тоді я сказав Леоніду, що хотів би відкрити такий заклад у Дніпрі, коли піду на дембель.

Так і вийшло. Зараз дніпровська «Pizza Veterano» - одна з найпопулярніших піцерій у місті.

- Звісно, починати було складно, - ділиться Андрій. - До війни я працював у сфері обслуговування, але то був готельний бізнес, інша справа. Довелося самотужки розбиратися, як вести власну справу, як розробляти меню, працювати з людьми.

Але велике бажання й наполегливість хлопця зробили своє - у лютому дніпровська «Pizza Veterano» відкрилася, і майже відразу тут з'явилися постійні відвідувачі.

- Серед тих, хто приходить до нас регулярно, - волонтери, бійці, ветерани АТО, - пояснює Андрій. - Але багато й звичайних людей, яким просто подобаються наші страви.

Сам проект «Pizza Veterano» чітко передбачає одну річ: 50 відсотків співробітників мають бути ветеранами АТО. І це перетворює звичайний на перший погляд заклад на своєрідний реабілітаційний центр для людей, які повернулися з війни.

- Шлях до мирного життя непростий для багатьох з нас, - говорить хлопець. - По-перше, наше суспільство не дуже готове приймати людей, світогляд яких змінила війна, - більшості до них байдуже. По-друге, самі бійці часто не розуміють, що з цим життям робити. Підкорятися наказам цивільних? Це проблема для деяких. Тому такі заклади, як наш, я бачу своєрідним адаптаційним центром для ветеранів. Це працює. До нас приходили на роботу колишні військові - дуже закриті, мовчазні. Але проходив час, і вони починали усміхатися, вільно спілкуватися. В них змінювався погляд - а це найголовніше.

- До речі, мені зовсім не хотілося би, щоб хтось все життя пропрацював у нас, наприклад, офіціантом, - продовжує Андрій. - Важливіше, щоб людина прийшла до тями та почала свій власний шлях до власного розвитку.

У планах Андрія Сарвіри - створення цілої імперії для ветеранів АТО з широкими можливостями для допомоги: різні види діяльності, навчання, інвестиційний фонд для спонсорування ветеранських бізнес-ідей.

- Тут дуже важлива підтримка держави, - вважає він. - Я вже не кажу про створення робочих місць, цим було потрібно займатися мінімум три роки тому. Але дати можливість самим ветеранам створювати їх, а не сидіти на соціальній допомозі - це ж нормально? Можна розробити систему пільгового кредитування, застосувати податкові канікули. Хлопці, які ризикували життям, втратили здоров'я на передовій, бачили смерть, можуть розраховувати на підтримку держави, на захисті якої вони стояли. Чи не так?

Що потрібно бійцю АТО, щоб повернутися до повноцінного життя? Мета й улюблена справа, вважає Андрій Сарвіра. В нього це все вже є: завдяки підтримці друзів та родини. І він готовий допомагати іншим.

- Але найголовніше, щоб наші хлопці повернулися з війни живими, - каже він.

Текст: Tasha Adamovich

Фото: Віталій Дейнега та з архіву Андрія Сарвіри

Проект "Повернись живим"