Чи потрібен Україні новий Майдан, щоб зняти недоторканність з депутатів

Голосування в парламенті за зняття недоторканності з народних депутатів може стати переломним моментом в політиці останніх років після Революції гідності.

Тиждень у Верховній Раді проходить у вигляді шоу в комітеті з питань регламенту. Шоу сумнівного значення.

По-перше, комітет не суд, він оцінює переконливість, законність і достатність доказів, але не вирішує винен нардеп чи ні.

По-друге, комітет не вирішує питання зняття недоторканності. У складі комітету 11 чоловік - було б дивно і ризиковано віддавати це на їх розсуд. Комітет тільки висловлюється "За" чи "Проти". Ці висновки зачитають в Раді перед голосування по недоторканності.

Потрапить те чи інше подання в парламент - залежить від спікера Ради Андрія Парубія. Згідно з регламентом, тільки він має право повернути його прокуратурі, вимагаючи додаткового обґрунтування.

Остаточно зняти недоторканність можуть тільки народні депутати 226 голосами.

Варто пригадати хоча б випадок із Вадимом Новинським. Тоді комітет подання про зняття з нього недоторканності не підтримав. Але Верховна Рада проголосувала "За".

Парламент не голосує, щоб "визнати винним" народного депутата, але може дати зелене світло САП і НАБУ, щоб провести слідство. І в разі успішного розслідування прокуратура передасть справу до суду, який або визнає людину винною, або виправдає.

Чому саме тепер? Жару, безперечно, додає закінчення сесії Верховної ради. Часу зовсім обмаль. Тому справжнє голосування за зняття недоторканності має відбутися наступного тижня. Уже прозвучала дата - 13 липня.

Логічно постає питання, наскільки доречно було вносити ці подання всі разом, саме зараз і саме на цих депутатів.

Ймовірно, із поданнями по деяких справах прокуратура відкладала до останнього.

Але можуть бути і об'єктивні причини.

Операція по Розенблату і Полякову стартувала ще влітку минулого року. Ми не ризикнемо фантазувати, чи міг агент перенести вручення останнього хабара у 200 тис євро, приміром, на вересень. Але припускаємо, що в таких операціях з часом не жартують. Адже витік інформації міг умить знівелювати всю роботу. Взявши на гарячому охоронця, НАБУ і САП мусили вже зараз братися і за народних депутатів.

Щодо Олеся Довгого, то, як відомо, є ризик, що його справу можуть закрити за строком давності - 1 жовтня 2017 спливає 10 років з моменту інкримінованих йому дій. Отож чекати вересня - також не варіант.

Справою Довгого займається Генеральна прокуратура. Чому так довго? Це запитання доречно було б ставити усім колишнім генпрокурорам. Нинішній же її очільник Юрій Луценко підбадьорює, що навіть, якщо справу проти Довгого закриють, то з нереабілітуючих обставин. Людською мовою це означає, що Довгий може бути визнаний винним, але покарання не нестиме…

Що важливо, список із шести депутатів не є вичерпним. То тут, то там просочується інформація про нові прізвища, подання на яких готовий внести Луценко. Схоже, що у прокуратури вистачить подань на всі фракції і групи, щоб нікого не образити. Але оскільки сесія добігає кінця, то підписувати їх зараз нема сенсу, бо Рада не встигне проголосувати. Рахувати решту підозрюваних будемо по осені.

Якщо недоторканність не знімуть, слідство проти депутатів буде заблоковане. Замість них судитимуть їх менш захищених спільників, в яких немає депутатського мандату, та й своїх грошей на дорогих адвокатів так само.

Нехай дівчинка-помічниця депутата Полякова, посидівши у СІЗО, носить браслет і ходить на допити. А народний обранець, якщо знайде час, можливо, прийде в суд її морально підтримати.

Чого чекати від зняття недоторканності? По поданню на кожного народного депутата Верховна Рада голосуватиме за три пункти: згоду на притягнення до відповідальності (щодо всіх депутатів), на затримання і арешт (щодо Полякова, Розенблата і Добкін). У прокуратурі хочуть, щоб парламент підтримав усі три позиції.

Якщо 13 липня голосують за притягнення депутата до кримінальної відповідальності, то генеральний прокурор повинен не пізніше, аніж протягом 24 годин, скласти і вручити депутатові письмове повідомлення підозру. Тобто крайній строк для вручення підозри - наступна п'ятниця.

Затримання депутата - це тимчасовий запобіжний захід на строк не більше 72 годин. За цей час прокуратура має встигнути доставити депутата в суд для обрання йому запобіжного заходу. Якщо санкції на затримання не буде, депутатів прийдеться викликати в суд повістками.

Далі включається третій пункт подання - згода на арешт. Конституційний суд ще у 2003 році розтлумачив, що арешт тут ототожнюється із взяттям під варту як видом запобіжного заходу. Без дозволу парламенту суд не може застосувати до нардепа запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту.

Отож якщо недоторканність знімуть, то суди по запобіжних заходах нардепів мають відбутися у наступні вихідні.

Що буде після голосування в Раді? Звісно, залежить від результатів голосування. Але є два основних варіанти.

Перший - депутати знімають недоторканність хай не з усіх, але хоча б з когось. Це була б розумна жертва. Звісно, будуть дискусії, чому інших пожаліли, будуть повторні подання восени і прийдеться знову щось вигадувати… Але депутатам вдасться виграти час і заробити бали перед виборами. Голосування за недоторканність може стати чудовим піар-ходом. Якщо думка виборців для наших політиків ще щось значить.

Другий варіант - всі шість подань пролітають і депутати стають в глуху опозицію до ГПУ, САП і НАБУ.

Це крах усіх антикорупційних реформ після Євромайдану. Адже відкриті реєстри і нові органи по боротьбі з корупцією створювалися, щоб застосовувати їх, у тому числі, до народних депутатів, щоб в Україні не з'явився новий Янукович.

Декотрі представники "Народного фронту" і Радикальної партії уже давно демонструють готовність воювати з САП і НАБУ. Питання в тому, чи підтримають їхню позицію решта депутатів.