Час позбавлятися ілюзій

Дорогі друзі, вам не здається, що світ стає все більш прагматичним, а лірики в стосунках між державами все менше? Чим далі, тим більш стійким стає враження, що зараз кожен сам за себе. Американці концентруються на своїх проблемах, в ЄС все частіше говорять не про спільні цінності, а власні труднощі.

Але при цьому ми робимо вигляд, що цього не відбувається і далі повторюємо те, що було актуально 20 років тому - стати членом ЄС та НАТО. Тоді це був для нас найкращий варіант, і зараз був би теж, але на найближчі десятиліття нам туди дорога закрита. Нажаль, нам відвели роль тамбура Євросоюзу, хоч і нагородили за це безвізом.

При цьому, як і 20 років тому, альтернативою євроінтеграції вважають повернення в Радянський Союз. І хоча таких стає все менше, сценарій реваншу залишається абсолютно реальним.

Особисто я вважаю, що і перші, і другі помиляються.

По-перше, намагатися інтегруватися в Євросоюз, який сам переживає серйозну кризу - це утопія. Європа може прийняти український ліс, українських заробітчан, але не саму Україну.

По-друге, дрейф в бік Росії - це ще гірша ідея. Після того, як вони забрали Крим і почали нас вбивати, будь-яке замирення з Москвою не можливе в найближчі років 50, як мінімум. Воно просто розірве Україну на шматки. Окрім того, економіка РФ така ж відстала як і наша. Різниця лише в тому, що ми експортуємо зерно і соняшникову олію, а вони - нафту і газ.

Іншими словами, жити далі на транші МВФ, сподіваючись, що завтра ми кудись вступимо і всі наші проблеми будуть вирішені, - більше не вийде.

Це наш діагноз.

А що робити далі?

Перша за все - перестати жити ілюзіями. Як російськими, так і європейськими, чи американськими. Перестати сподіватися на те, що в Росії, чи в Штатах до влади прийде проукраїнський президент, який нас нагодує і обігріє.

Усвідомлення цього і стане початком для прагматичної дискусії у суспільстві про планування майбутнього держави. Для початку нам потрібно знайти відповіді на питання:

1. Що ми робимо з Донбасом і Кримом;

2. Що ми можемо зробити в пожежному режимі, щоб з Україну перестали втікати студенти і робітники;

3. Яка наша оборонна стратегія;

4. Де ми знайдемо нові ринки для українських товарів сьогодні, і які потрібно провести реформи в економіці, щоб завтра ми могли експортувати не лише зерно, а і товари з високою доданою вартістю;

5. Якою має бути зовнішня політика України - з ким ми дружимо, кого можемо терпіти, а кого - ні, і хто - наш потенційний союзник;

Тобто, нам потрібно виробити модель успішної держави, яка зможе вижити в світі, який дуже швидко змінюється. І чим раніше ми почнемо тратити час на це, а не на самміти і зустрічі, тим більше шансів, що у нас щось вийде.

Яка ваша думка, друзі?