Степан Чубенко. Третій рік без героя та непокарані вбивці. Звернення матері

"Син був душею компанії, - згадує мама Степана Сталіна Чубенко. - Спочатку він займався греко-римською боротьбою, потім захопився футболом, захищав ворота команди "Авангард",що у Краматорську. Мій Стьопа мріяв стати професійним воротарем. А почуття гумору у нього було хоч відбавляй,за словом у кишеню не ліз. Із друзями організував команду КВН, яка їздила виступати в різні міста України".

Коли навесні 2014 року на Донбасі розпочалося протистояння, 16-річний Степан Чубенко зі своїми товаришами брав участь у мітингах на підтримку цілісності України в Краматорську. Хлопці збирали речі першої необхідності прибувшим до Краматорська військовослужбовцям.
" А одного разу, - знов згадує Сталіна Чубенко, - як мені розповідали хлопці,наражаючись на небезпеку, Степан зняв деенерівський прапор,що висів на площі нішій, однак дуже просив очевидців, щоб не казали мені,бо я,мовляв, нервуватиму..."



Мати Степана - Сталіна дуже непокоїлась за життя сина,бачачи його патріотичне налаштування і намагалася вберегти.




"У квітні 2014 року, коли бойовики захопили місто, я відвезла Степана в Росію до свого батька, - згадує Сталіна В'ячеславівна. - Але через місяць син повернувся, заявивши: "Батьківщина в небезпеці, ховатися, як криса, не буду". Ми з чоловіком наполегливо вмовляли сина поїхати, в його бік лунали числені погрози. Однак він відмовлявся".

Ідея захисту України від бойовиків та відновлення її цілісності захопила юнака. Він говорив про це постійно.Батьки згадують, як відреагував Стьопа на пропозицію відпочити в Криму: "Не зможу дивитися на чужу символіку. Ось повернемо Крим Україні, тоді поїду туди та відпочину!"

На початку липня 2014-го Степан Чубенко відправився в Київ до знайомих. Про точну дату повернення не повідомляв - хотів зробити сюрприз.

"Ми знаємо, що зі столиці Степан виїхав 23 липня - пригадує мати героя. - Просили його по телефону, щоб їхав через Харків чи Красноармійськ, та чому син не послухався та вирішив їхати через Донецьк - не знаємо досі. Лише здогадуємося тепер,що квитки були лише до Донецька".

Під час поїздки потягом через Донецьк хлопець був затриманий бойовиками з батальйону "Керч", за однією з версій, за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку, за іншою - за те, що почав сперечатися з ними проти роз'єднання країни і утворення автономних республік. За даними слідства, бити неповнолітнього хлопця бандити почали ще в Донецьку. Потім юнака відвезли до Горбачово-Михайлівки, де після страшних катувань розстріляли.

Відразу після зникнення сина його мати поїхала в Донецьк на його пошуки.

"Чиновники "ДНР", з якими ми спілкувалися, явно не прагнули допомогти в пошуках сина, - каже Сталіна. - Довелося чергувати біля будівлі Донецької обладміністрації, щоб пробитися до високого начальства. Коли бачила, що туди під'їжджає хто-небудь з охороною, підходила і починала швидко викладати суть справи: "Зник мій 16-річний син..." Таким чином я домоглася спілкування з ватажком "ДНР" Олександром Захарченком. Він зупинився, вислухав, пообіцяв розібратися. А вже наступного дня повідомив мені... що Стьопа розстріляний".

У кінці вересня 2014-го до матері прийшла звістка, що тіло знайдено. Ексгумація була призначена на 6 жовтня, мати впізнала свого сина.

"Я стояла біля могили . Я сподівалась до останнього,що це помилка,вигадка,сон. І навіть коли дісталися до тіла сина - не вірила, що це він. Одяг впізнала, але думала: а раптом його речі одягли на когось іншого? Однак чим більше його розглядала, тим більше переконувалася, що це моя дитина.На голові у Стьопи була та сама футболка, в якій він грав в КВН".

Їй вдалося домогтися відправки тіла у Краматорськ. Поховали Степана Чубенка 8 листопада 2014 року в його рідному місті.

Вбивцями неповнолітнього патріотичного хлопця виявилися троє бойовиків з батальйону "Керч" - Москальов, Сухомлінов та Погодін (1969, 1971 і 1984 років народження). Двоє з них - мешканці Донецька, один - з Макіївки. Матері Степана "влада ДНР" повідомила, що вбивць її сина піймали, але двом з них (Сухомлінову та Погодіну) вдалося втекти до окупованого Криму.



У квітні 2017 у Чебоксарах(Росія) на 72 години був затриманий Юрій Москальов.Однак, не дочекавшись відповідних документів від України про екстрадицію, російські правоохоронці відпустили вбивцю.

23 червня 2017-го - в анексованому Росією Криму затримали та направили до Сімферопольського СІЗО командира незаконного збройного формування "Керч" Вадима Погодіна,однак напраити вбивцю до України влада РФ не збирались. До того ж неодноразово наголошували,що 16-річний Степан був причетний до спалення 2 травня 2014-го в Одесі учасників "Антимайдану".





19 липня 2017 року мати загиблого юнака - Сталіна В'ячеславівна на сторінці у Фейсбук виклала офіційне звернення до Генеральної прокуратури України, з проханням негайно звернутися до правоохоронці РФ,щодо екстрадиції Погодіна. До того ж вона оприлюднила документ від Держприкордонслужби України, де значиться,що період з 26 квітня по 27 травня 2014-го Степан був відсутнім на території України.


За два дні прокуратура відгукнулася - заступник Генерального прокурора Євген Єнін повідомив,що вони направили звернення до прокуратури Росії,щодо екстрадиції Погодіна. Та зазначив,що таке звернення не є визнанням Криму Росією.

"Міжнародні конвенції та практика судів наднаціональної юрисдикції свідчать про обов'язок держав здійснювати правове співробітництво навіть якщо вони перебувають у стані війни та окупують частини своїх територій.Ми будемо робити все можливе, щоб злочинці несли передбачене законом покарання, навіть якщо вони переховуються на тимчасово окупованій території".

( з тексту звернення)

"...В связи с тем, что Генеральная прокуратура Российской Федерации в настоящее время осуществляет контроль за созданными, в нарушение законодательства Украины, на территории АРК правоохранительными органами, хотели бы обратить ваше внимание на следующее.

Украина и Российская Федерация ратифицировали Конвенцию о защите прав человека и основных свобод 1951 года, что свидетельствует о признании указанными государствами положений данной Конвенции, а также решений Европейского суда по правам человека. Статья 2 указанной Конвенции регламентирует, что право каждого человека на жизнь охраняется законом. Никто не может умышленно лишен жизни иначе как во исполнение смертного приговора, вынесенного судом за совершение преступления, в отношении которого законом предусмотрено такое наказание. Практика Европейского суда усматривает в данной норме обязательство государств эффективно расследовать каждый факт противоправного лишения жизни человека. Совершив жестокое умышленное убийство на территории Украины, Погодин В.В. попытался скрыться от уголовного преследования на временно неподконтрольной Украине территории - АРК. С целю защиты прав родственников потерпевшего и соблюдения принципа неотвратимости наказания, просили бы передать Погодина В.В. компетентным органам Украины для привлечения к уголовной ответственности за указанные особо тяжкие преступления.Одновременно Генеральная прокуратура Украины гарантирует, что данное обращение не связано с преследованием лица по политическим мотивам, в связи с расовой принадлежностью, вероисповеданием, национальностью…"


На честь Степана Чубенка у Краматорську був організований щорічний футбольний турнір, що проводився вже тричі- у 2015, 2016 та 2017 роках.



8 травня 2016 Степан Чубенко посмертно нагороджений орденом "Народний Герой України". Нагороду отримали його батьки
21 листопада 2016 в школі, де вчився Герой, відкрита меморіальна дошка.

" Сподіваюся, - каже мати героя, - що в пам'ять про Стьопу справа все ж таки просуватиметься і вбивці обов'язково будуть покарані!"