Захищати Україну - наша спільна справа!

Найчастіші та найбезглуздіші теми, які підіймаються серед військових у соцмережах та в оффлайні - це суперечки між представниками різних родів військ та відомств. Предметом дискусії може бути все що завгодно, від забезпечення до рівня залучення в бойових діях. Не секрет, що здорова конкуренція між підрозділами існуватиме завжди, проте коли ці суперечки роздмухуються до рівня протистояння, це створює реальну загрозу державного масштабу.

Найгірше, що може бути - це картинка, яку ми створюємо для тих, кого самі ж захищаємо, адже подібні протистояння здебільшого відбуваються десь у фейсбуках, однак ніколи - на фронті. Особисто мені за період служби - спершу в добробаті, а потім у батальйоні оперативного призначення НГУ - доводилося часто співпрацювати з усіма існуючими формуваннями, що були задіяні в зоні АТО. І нам завжди вдавалося налагодити ефективну взаємодію, адже перебуваючи в зоні виконання бойових завдань, ми всі знаходимося "в одній тарілці", виконуючи спільну місію. І сидячи десь на курилці, ми завжди з цікавістю розпитуємо одне в одного про умови служби, забезпечення, озброєння та екіп, по-доброму заздримо одні одним, разом радіємо та співпереживаємо.

На фронті нам байдуже, якого кольору уніформа твого побратима з сусіднього відомства - всерівно на нас обох однакова ненависна "стєкляшка", паркий "наждачний" ріпстоп або "британка". І не зважаючи на те, що в нас різні завдання, проте знаменита "офіцерська засмага" у нас також однакова, бо хтось "засмагає" на ВОПі, хтось - у патрулі, а хтось - на блоках. Нехай у нас різні функції, різне забезпечення, різна якість особового складу. Але важка щоденна служба, з усіма її недоліками та обмеженнями, у нас однаковісінька. І ми на війні привчили себе її нести відповідально, бо за нашими спинами - дім. За нашими спинами - наша рідня, яка чекає і хвилюється за кожного з нас. Вони і є наше найголовніше, заради чого ми покинули нормальне життя і поїхали в цю "країну чудес" під назвою "зона АТО". Наша хронічна невиспаність і тисячі годин нашого життя, прожитих на посту чи в секреті, на рації чи у патрулі, на блоці чи на марші, "на тумбочці" чи десь на забутому Богом полігоні, з АК у руці чи з бухтою "польовки", за баранкою "шишарика" чи за бусоллю мінометного розрахунку - усе це заради них…

Мій підрозділ свого часу пройшов безліч навчань і налагодив взаємодію разом з великою кількістю підрозділів. Від імені Першого оперативного бату БрШР я би хотів передати теплі вітання та подяку офіцерам і бійцям 95 ОДШБр, 72 ОМБр, 501 ОБМП, 53 ОМБр, 24 ОШБ "Айдар", а також усім тим хоробрим чоловікам та жінкам, які служать українському народу в лавах ЗСУ, НГУ, МВС та СБУ.

Захищати Україну - це наша спільна справа!