Правовий режим використання земель оборони потребує змін

Полігони вже краще захищені від корупції, але ще треба відвадити непроханих гостей

Відвідуючи Тарутинський полігон на Одещині, Міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак зазначив, що у власність відомства повернено понад 17 тис. гектарів земель цього об'єкту, яким згодом користуватимуться ВМС ЗС України. Це відбулося після розгляду в суді поданих військовою прокуратурою позовів. Оборонне відомство і далі повертатиме такі території, які колись були в його віданні, але через не завжди правочинні процедури опинялися в руках інших господарюючих суб'єктів. Тема відродження полігонного господарства нашого війська надзвичайно актуальна, адже цю інфраструктуру вже третій рік доводиться виводити з тіні оборудок і неефективного використання. Згадані майданчики професійного вишколу потребують і ліпшого правового захисту, аби убезпечити їх від повторення сумної долі, яка спіткала їх у добу так званої «оптимізації», більш схожої на руйнацію.

Відомо, що ще торік восени Міністр оборони України Степан Полторак доручив упродовж двох місяців створити реєстр усіх фондів і земель відомства, адже в цій царині як спеціальні комісії міністерства, так і правоохоронні органи виявили чимало порушень. Розгляд матеріалів, які надходили до військових прокуратур, дозволив останнім часом повернути багатьом армійським полігонам їхній початковий і надзвичайно важливий статус.

Саме так військова прокуратура Житомирського гарнізону повернула торік ділянку площею понад 3 тис. гектарів Міноборони, де був полігон ВДВ, скасувавши рішення облради про передачу його комерсантам усупереч земельного законодавства. І випадків, коли такі об'єкти треба захищати від чиновницького свавілля й корупційних посягань, чимало. Загалом, практика говорить: законодавцю ще варто попрацювати над тим, аби убезпечити військові полігони від цілого «букету» загроз, які впливають на нормальний режим їхньої експлуатації й розвитку. Приміром, доступність окремих відомостей щодо земель оборони, що є на веб-ресурсах Держземкадастру, недоцільна з огляду на потреби забезпечення обороноздатності країни.

Свого часу я спілкувався з очільником полігона однієї з артилерійських бригад майором Тарасом Кавуном. Він зауважує, що полігони не захищені належно у правовому контексті від несанкціонованого проникнення збирачів кольорових металів, грибників і мисливців. Адже їх практично неможливо притягти до адміністративної відповідальності. Перед стрільбами військовим доводиться буквально видворяти людей (зазвичай - це місцеві аборигени, які добре знають територію). На ці заходи витрачають пальне, час, залучають значну кількість особового складу через немалу площу об'єкту. Іноді доводиться сваритися, бо люди не хочуть йти з полігону. Буває, навіть на власному транспорті військові вивозять їх у безпечну зону. Брак реальної відповідальності за нелегальні відвідини, та ще й з корисливою метою, призводить до того, що дехто приїздить сюди із металошукачами буквально одразу після стрільб! Страшно, що до рук людей можуть утрапити боєприпаси, які не вибухнули…

Зазвичай начальники полігонів напередодні будь-яких навчань організовують заходи безпеки, інформують органи місцевої влади. Зокрема, перевіряють стан попереджувальних покажчиків по периметру такої території. Проте, це не захищає від надто нахабної публіки. Буває й таке, що в перервах між стрільбами добувачі металу встигають за якісь 20-30 хвилин приїхати, викопати ті самі снаряди, зібрати гільзи й дати дьору. Відомі випадки, коли вони розукомплектовували полігонне обладнання - крали як кабелі, так і вартісні мішенні установки (вони здебільшого алюмінієві) Ці хлопці неабияк ризикують, але для декого ця діяльність - джерело доходу. Їх постійно затримують в районах стрільб і передають правоохоронцям. У поліції складають відповідні матеріали, до порушників застосовують певні санкції. Винуваті й приймальні пункти металу, власники яких навіть під страхом позбавлення ліцензії йдуть на порушення. Чи варта гра ризику… На думку декого - так. Приміром, болванка від 125-мм танкового снаряду важить 16 кг. Якщо їх здати з десяток штук, можна трохи заробити. Звісно, попадаються і грибники, риболови, чабани й бозна хто ще, навіть сталкери-екстремали. Очевидно, що відповідальність таких порушників є замалою - її потрібно посилити. Єдиний позитив, що від початку АТО значно поменшало таких от непроханих гостей. Напевно, через переосмислення багатьма українцями власної громадянської позиції…

Брак нормативного врегулювання окремих правовідносин нівелює законні можливості отримання додаткових надходжень до бюджету

Отже, потрібна кореляція правового режиму використання й охорони земель оборони України, теперішній стан якого недостатньо повно регламентує відносини щодо територій, які є базою розміщення і постійної діяльності Збройних Сил. Це призводить до прогалин у нормативному регулюванні земельних відносин щодо цієї категорії об'єктів. Особливо полігонів, які часто не мають всеосяжної сучасної системи охорони (переважно її влаштовують на час заходів підготовки). Зрозуміло, що проблему можна вирішити тільки комплексно. Приміром, щоб унеможливити появу шукачів металу й інші ризики, деякі експерти пропонують законодавчо закріпити обов'язок суб'єкта, що використовує військовий полігон, очищати землі, де він розташований, від предметів і речовин, які залишаються після навчань.

Головна військова прокуратура України як приклад порушень використання земель оборони України наводить одне з розслідувань кримінального провадження щодо незаконного використання земель полігонів ЗС України. Упродовж 2015-2016 рр. такі заходи проводила військова прокуратура Південного регіону України. Суд тоді визнав недійсними 14 договорів про спільний обробіток землі (загалом понад 14 тис. га) з кількома агровиробниками. Складено протокол про вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, щодо командира військової частини полковника М. До того, за фактами незаконної передачі посадовцями цієї частини земель оборони для вирощування сільгосппродукції і зловживання службовим становищем під час використання отриманих на підставі цих договорів коштів, військова прокуратура Миколаївського гарнізону розпочала кримінальне провадження. Але навіть після згаданих рішень суду, полковник М. уклав 6 додаткових угод до вже визнаних недійсними і підписав іще дві нових, проте в журналі обліку договорів їх не зареєстрував. Встановлено і факт ухилення від сплати податків шляхом внесення до звітності недостовірних відомостей. Згодом спливло справжнє «асорті» з різноманітних оборудок, куди були залучені родичі керівника центру підготовки, що неабияк сприяло зростанню добробуту його сім'ї. У січні 2017-го суд визнав офіцера винним у вчиненні корупційного правопорушення і наклав стягнення - штраф у сумі 5,1 тис. гривень. Нині справа перебуває в апеляційній інстанції.

На думку фахівців Головної військової прокуратури України, передумова цих порушень - брак нормативного врегулювання окремих правовідносин, пов'язаних з використанням земель оборони, що не дає Міноборони використати законні можливості отримати додаткові надходження до бюджету.

Так, ч. 1 ст. 4 закону «Про використання земель оборони» надає військовим частинам право дозволяти за погодженням з органами місцевого самоврядування і в порядку, визначеному Кабміном, фізичним і юридичним особам вирощувати сільгоспкультури, випасати худобу, заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Незважаючи на те, що відповідно до ст. 7 цього ж Закону на Уряд покладено обов'язок у шестимісячний строк вжити заходів нормативного врегулювання зазначених питань, вони останні 12 років залишаються неврегульованими, відповідного порядку надання ділянок військовим частинам під військові й інші оборонні об'єкти і для сільськогосподарських потреб не затверджено.

Слід звернути увагу й на те, що умовами порушень при використанні земельних ділянок є неналежне ведення їх обліку. Так, розбіжність між даними Міноборони України і Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо площі земель, на яких розміщено військові частини і підрозділи, становить 118 тис. га. Із 533,7 тис. га земель оборони, облікованих за Міністерством оборони України, на 166,3 тис. га, або близько 30%, взагалі відсутні будь-які правовстановлюючі документи. Лише 97,2 тис. га земель (18% площі) належно зареєстровані з отриманням відповідних кадастрових номерів.