Маятник з хуком

Що означатиме перетин Михайлом Саакашвілі українського кордону?

Це не означатиме, що зараз заживем, що негайно сядуть всі корупціонери, що вже завтра долар буде якщо не по 5, то хоч по 8, чи що з січня 2018 нас приймуть до НАТО.
Ні, це, в якійсь мірі, всього лиш означатиме, що в умовному матчі "влада vs. громадяни" вдастся зірвати сухий рахунок з нулем у приймаючої сторони.
Тому що влада завжди грає в гостях, хоч вона ніколи про це не пам'ятає.

І враховуючи все, що відбувається зараз із українським потягом на польський території, де якесь КП роздає накази на землі незалежної суверенної держави, а також те, що ще беззаперечно чекає на Саакашвілі на станції Мостиська 2, ловиш себе на думці, що влада не пам'ятає і про більш фундаментальні речі.
Про ті обставини, при яких вона легітимізувалась, про ті обіцянки, які вона давала, про ті клятви, які приносила на крові полеглих за її право стати міжнародно визнаною повноцінною владою суверенної незалежної держави.
Клятви про гідність, моральність, людяність, прозорість. Про "ніколи знов".

Після всього пережитого взимку 2013-2014 року, після анексії Криму, після найбільш кривавих епізодів російсько-української війни і після найбільш карколомної брехні Кремля всього, чого нам хотілося найбільше, після помсти, це спокою, культурності, людяності.
Після всього, що трапилось з нами, українці були рішучі у зміні власної країни, у демонтажі підступної системи.

Але демонтажі цивілізованому, демократичному, згідно чинного законодавства України та в очікуванні неодмінного схвалення міжнародної спільноти. "Грати на руку Москві", "підривати авторитет держави на заході", "розхитувати ситуацію в країні". До недавніх пір мені самому це здавалося логічним та зрозумілим, в тих умовах, яких ми опинились.

Але який авторитет підривати? Авторитет країни, яка ще нижче зкотилась у рейтингу найбільш корумпованих в світі
Яку ситуацію розхитувати? Ситуацію безперешкодного існування на території України відвертих ворогів держави і спонсорів ДНР/ЛНР?
Якій Москві грати на руку - тій, що дозволяє вести бізнес на своїй території підприємствам керівництва ненависної їй "хунти"?

Яку владу ставити у ще більш незручне становище? Ту, яка уповноважує українське комунальне підприємство віддавати наказ своєму екіпажу на території Польщі паралізувати її залізничний рух?
Це такого члена чекала європейська родина? Це за такі принципи наші партнери поляки роками відстоювали наші позиції перед ЄС?

Тож трапилось ось що - поки суспільство сліпо гралось у ліберально-демократичні ігри і відшукувало у собі цивілізованість і культуру, нове керівництво країни знайшло у старій шафі запилений парадний мундир диктатора і зрозуміло, що незважаючи на одіозність бренду, сидить він ідеально та ще і виглядає ефектно.

І ось біля багатоповерхового стрижня держави, який громадяни намагаються очистити від пшонковської позолоти і медведчуківської ліпнини, обнесеного арбузівськими конвертаційно-обнальними МАФами, об'являється новий управдом в сяючому мундирі.
І раптом на кожен зішкрібнений метр пшонківськоі позолоти з'являється метр косюківських фресок, замість кожного знесеного пластикового балкону виростає незаконний ахметівський поверх, на місці кожного зачиненого МАФу виростає магазин Roshen.

Ми нервуємо, сваримось, але продовжуємо культурно і цивілізовано демонтувати систему. А новий управдом зауважує - чого ви ліпнину чіпаєте, хіба ж ви її ліпили? Чим вам балкони заважають - давайте просто перефарбуємо. А МАФи - функціональні, треба тільки нових власників знайти і вони їх приведуть до ладу.
І ти починаєш їм у відповідь дорікати - агов, шановний, ти при розумі взагалі?!? А у відповідь тобі - суди, комісії, слідчі, допити, рука Кремля, позбавлення громадянства, блокування потягів.

Годі. Після сьогодні вже не лишилось ілюзій. Цю систему вже не демонтувати. Ні поступово, ні клуьтурно. Вона надто аварійна, надто велика ступінь фізичного і морального зношення.
Її можна тільки знести.

І, цілком ймовірно, що саме великий бетонний шар маятника на мить завис сьогодні над територією Польщі, у своїй найвищій точці, щоб продовжити свій рух назад, в сторону України.