Військової психології лонгрід
У чому полягає різниця між психологією солдата й елітного воїна? Австралійський шукач пригод Тодд Семпсон вирішив пройти курс психологічної підготовки бійців Французького іноземного легіону. Посилання на відео можна знайти у кінці мого допису, а я аффтарітєтна проаналізую його з досвіду бійця Бригади швидкого реагування.
Даний курс називається "Toughen Up", щось типу "Загартування". Підрозділ, у якому проходить підготовку головний герой - не спєцура-антітєрор, а пересічний взвод ППО. Основна мета подібних занять - загартувати морально-вольові якості бійців, довести їх до ліміту своїх можливостей, для того щоб солдати привчилися не звертати увагу на дискомфорт і вміли правильно розставляти пріоритети. З досвіду майже восьми місяців КМБ у першому баті я можу сказати, що це грає офігєнно велику роль. Якщо ти знаходиш у собі достатньо мотивації, щоб наплювати на невиспаність, голод, смертельну втому, вологий одяг і натерті "колокольчики", твій бойовий дух практично не можна зламати від слова взагалі. Підрозділ, який проходить подібні випробування, відрізняється високою дисциплінованістю в будь-якій ситуації, адже в армії взагалі дуже шкідливо, коли вихід із зони комфорту виливається в незадоволення, обговорення серед особового складу, тощо. Це свідчить про початково низьку мотивацію і падіння морального рівня бійців, говорячи науково.
Загартування морально-вольових якостей дуже сильно міняє особистість, коли ти навчаєшся сприймати будь-який дискомфорт як виклик. Хлопці, у яких я спостерігав вироблення такого підходу, пост-фактум проявляли себе найкращим чином. У фільмі наводять і наукове пояснення - виділення у головному мозку нейропептиду Y, який дозволяє краще контролювати стрес. У бійців, які проходять подібні загартування, мозок виділяє цю речовину в рази більше, ніж у пересічних людей. Ідеальний солдат, на мою думку, є достатньо азартним до випробувань, має високу міру адаптування, досить жорсткий у прийнятті рішень, орієнтований на колектив і навчений підходити до вирішення проблеми з позиції професійного військового - максимально прагматично, відкинувши в першу чергу жалість до себе самого. З такими бійцями зазвичай ніколи не виникало проблем навіть у найскладніших відрядженнях, а це не завжди цілодобова заруба у близькому контакті. Спробуйте перезимувати три місяці в забутому Богом луганському степу, далеко від цивілізації, по коліна в снігу і багнюці - і побачите, що навіть серед найсильніших бійців трапляються ті, хто не здатний пристосуватися до таких випробувань, у даному випадку - до тривалого перебування на одному місці.
Без досвідченого сержанта, який супроводжує солдатів у найскладніші періоди навчання чи бою, професійний підрозділ так і залишиться чимось на кшталт озброєних цивільних. Сержант вкладає у солдатів саме ті цінності, які перетворюють їх на професійних вояків. Це непроста робота - бути одночасно доктором Хаусом, садистом-Чікатілою і багатодітною квочкою-мамашою в одній особі. Спершу тебе ненавидять, потім взагалі хочуть убити нафіг, потім навчаються довіряти, і нарешті пишаються тим, що ти безжалісно їх качав, тирив зброю з наметів, влаштовував тривоги й пожежі, швиряв у намети шумові, і в результаті виховав з них справжню банду відчайдушних, проте дисциплінованих головорізів. Як сержант, ти не лише навчаєш бійців як бути однаковими у всьому, але і сам навчаєшся бачити в них дуже несхожі між собою особистості. У моєму батальйоні сержантський корпус завжди був дуже сильною опорою для всього підрозділу, це окрема культура і склад мислення, що формувалися всередині бату, і я вважаю нашу сержантську школу одним із найбільших наших досягнень.
Тут мабуть потрібно написати якийсь висновок. Фільм завершується словами Тодда Семпсона про те, що 10 днів підготовки у Французькому легіоні дозволили йому знайти справжніх друзів. Армія - це коли ти в одному човні з такими ж як ти, і у вас немає іншого вибору окрім як дбати про свій підрозділ та один про одного. Бо ви не отримуєте підрозділ у подарунок, а формуєте його своїми руками. Те саме напряму стосується і бою, результат якого завжди більшою мірою залежатиме не від забезпечення, численності, чи озброєння, а від мотивації особового складу. Так, маленький генерал Во Нгуен Зіап свого часу переміг технічно оснащенішу, чисельно більшу американську армію у В'єтнамі. І так одного дня ми переможемо і на своїй війні.