І знов про новий Верховний Суд

Конкурс до нового Верховного Суду завершився, а розмови щодо нього продовжуються. І про "брутальність під час проведення конкурсу" і про"зневагу до верховенства права" і про "все домовлено, всі пройшли співбесіди в АП" та таке інше. Слухаю, читаю це все і думаю:"Яка ж коротка у нас пам'ять. Таке враження,що до цього конкурсу все було ок., а тут взяли і так обдурили народ." Тому хочу нагадати,як було раніше.

19 жовтня 1986 року мене було обрано народним суддею в одному із невеличких райцентрів на Дніпропетровщині. Той, хто в темі, знає,що насправді це були не вибори, а голосування,оскільки я була єдиним кандидатом.А для того,щоб ці псевдовибори відбулися, я мала отримати рекомендацію від голови суду, де буда народним заседателем і деякий час виконувала обов'язки судді,пройти співбесіди в обкомі та райкомі партії. Тобто все вирішувалося ,виключно з волі та бажання декількох посадовців,які керувалися тільки своїми особистими враженнями від спілкування зі мною. Подальша моя кар'єра також залежала від керівників судів, до яких я мала намір потрапити - обласного(апеляційного), а потім ВСУ,оскільки саме вони зверталися з поданням до кваліфікаційної комісії, рішення якої було цілком передбачуваним.

Звичайно, я з вдячністю згадую кожного, хто ,на мою думку справедливо та обгрунтовано, допомагав мені у кар'єрному зрості. Але чи бажала б я ,щоб саме так потрапляли до професії і робили кар'єру мої діти? Відверто скажу : "Ні!" Тому завжди вважала,що єдиним правильним способом добору кадрів, в тому числі і в суди, мають бути відкриті конкурси. Тоді для того,щоб потрапити до обраної професії не потрібно нічого,крім бажання,наполегливості та знань.

І ось волею долі у 2016 році з прийняттям нового Закону України "Про судоустрій і статус суддів" несподівано мені випала нагода, після 6річної перерви у зв'язку з відставкою, повернутися до професії. Скажу чесно, якби не оголошений вперше в історії України відкритий конкурс з добору суддів до нового Верховного Суду, цього б ніколи не відбулося. Саме тому, що в законі , а потім і в актах ВККС були виписані чіткі та зрозумілі правила конкурсу, які давали надію на те,що він буде чесним і об'єктивним, я вирішила взяти в ньому участь.

Чи була вся процедура бездоганною, тобто такою, про яку можна сказати,що комар носа не підточить? Звичайно ж ні. Як і у всьому ,що робиться вперше, були помилки, неузгодженості та іноді відверті ляпи. Але,на мою думку, вони не вплинули на результати конкурсу. Роблю цей висновок ,виходячи з такого. Пам'ятаєте,так звані президентські списки переможців,що з'явилися у мережі в лютому цього року? Так от, якщо порівняти їх із реальним рейтинговим списком, наприклад до адміністративного Касаційного суду, то виявиться,що із тих тридцяти, хто "100% мав стати суддею нового ВС", дійсно ними стали тільки шестеро. Розумію,що можна сказати,що це фейкові списки.Так,сьогодні це очевидно.Але той, хто їх оприлюднив,вніс свою лепту у формування негативного ставлення до всього конкурсу. Натомість, наявність у прохідній частині рейтингу відомих науковців, адвокатів, правозахисників, суддів з судів першої та апеляціної інстанцій ,які б без такого конкурсу не потрапили до Верховного Суду, принаймні так швидко,свідчить про його незаангажованість. І навіть з того,що я сама стала переможцем конкурсу. Адже моя кандидатура, з урахуванням 6річної повної відсутності у професії і взагалі у публічному просторі, точно не могла бути цікавою для будь-яких можновладців. Тому оці всі розмови про списки та спевбесіди в АП викликають у мене одночасно і посмішку і обурення. Бо насправді , вперше за мою суддівську кар'єру, я можу подякувати тільки Богові і собі, а це дає неповторні відчуття гідності та абсолютної незалежності.

Отже, результати дійсно виводилися на підставі балів, отриманих за іспит, включно з тестуванням особистих морально-психологічних якостей, дослідженням досьє та проведених співбесід,які транслювалися online. Чи був присутнім "людський фактор",тобто особисте враження,яке справляли кандидати на членів комісії під час спілкування? Так, думаю,був. Адже ,поки людей судять люди , а не роботи , й обирати їх теж мають люди. До того ж,треба нагадати,що склад ВККС ,яка проводила конкурс,був сформований вже після Революції Гідності.Тобто нова комісія обирала нових суддів Верховного суду.

Таким чином ,вважаю, що загалом конкурс був насправді відкритим,прозорим і чесним. Говорити ж про суцільну зраду може тільки той,хто не знає,забув або робить вигляд,що забув, як було раніше. Крім того той, хто не побачив у списках переможців себе,або тих, кого він хотів там побачити.Але ,як у будь-якому конкурсі, не можуть всі бути переможцями. А відтак завжди є ті,хто невдоволений результатом.

Зрештою, у мене є з чим порівняти, тому впевнено можу сказати:"Що було бачили, а що буде побачимо." Але те,що відбулося зараз, уже є явним прогресом і кроком уперед на шляху, що обрала Україна. Тому треба всім припинити стогнання в дусі "Всьо пропало!", засукати рукава і працювати над вдосконаленням себе та світу. І тоді є надія,що наступні конкурси до Верховного Суду та й інші будуть більш бездоганними і викликати менше питань у суспільства.Хоч,як відомо, досконалості немає меж.