ТРУХЛЯВІ ДОКАЗИ «ПАЛИВНОГО» СКАНДАЛУ

Нині тиражують багато новин про викриття протизаконних схем в органах влади, серед посадовців різного рангу. Часто все починається з гучної медіа-кампанії, що підтримує у громадян належний тонус озлоблення й негативу щодо фігурантів резонансних розслідувань ще навіть до пред'явлення їм обвинувачення чи обрання запобіжного заходу. Та дуже скоро виявляється: матеріали справи збирали як-небудь, поспіхом, або ж узагалі наповнення доказової бази на повірку геть «трухляве». В суспільстві шириться зневіра щодо антикорупційних потуг держави. Розібратися українцеві, як кажуть, з холодною головою, у кожному з так званих корупційних скандалів доволі складно. Але заради об'єктивності й без підігрувань суспільним настроям, таки варто пошукати зерна істини...

Ну, от візьмемо іще доволі свіжу історію з викриттям сумнозвісної «корупційної змови» одного із заступників міністра оборони та низки військових керівників рангом нижче з постачальником значних обсягів паливно-мастильних матеріалів (ПММ) для армійських частин і підрозділів. Спираючись на висновки державних аудиторів, прокурори САП та очільники НАБУ однозначно вирішили: ТОВ «Трейд Коммодіті» вибороло цей контракт, застосовуючи підступну технологію. Буцімто в компанії і не збиралися продавати нафтопродукти за переможними низькими цінами, а хотіли через поетапне укладення додаткових угод вийти на максимально можливі у цій вигідній співпраці прибутки. Звісно, говорячи в публічному полі про збитковість згаданої технології щодо державної казни, слідчі гаряче заявили: «оборудку» прокрутили за згоди вповноважених представників оборонного відомства. І навіть оголосили обсяг збитку - майже 150 мільйонів гривень. Напевно, не варто переказувати обвинувальні спічі, яких до цього часу із вуст правоохоронців, політиків, експертів і навіть утомлених від очікувань реальних результатів антикорупційного наступу громадян, було досхочу. Не маю мети оббілювати і фігурантів справи - борони мене Боже від ролі медіа-адвоката, хоча багато моїх колег стали медіа-прокурорами, і що гірше, медіа-суддями… Я хочу, щоб читач вивчив ті аргументи, яких в інформаційному просторі недостатньо. Отже, читаємо з «холодною головою»…

Зрозуміло, автору в його розвідці довелося використовувати інсайдерську інформацію, яка допомогла розібратися як усе це «паливо» раптом загорілося.

Отже, свого часу один з контролюючих органів проводив перевірку держзакупівель, здійснених Міноборони у 2015-му і за 10 місяців минулого року. Результатом ревізії став акт, народжений 1 лютого 2017-го. Там ідеться про низку виявлених порушень. Зокрема, деякі позиції стосувалися і закупок ПММ - головно укладення додаткових угод, що призводило до дорожчання продукції, яку постачали для військових потреб. Профільні фахівці оборонного відомства вивчили звіт аудиторів та одразу скерували їм вмотивовані спростування щодо значної частини «побачених» недоліків. Але аудитори чомусь уперто не сприймали цілком обґрунтовані аргументи військових. Причому жоден з них не знайшов відображення в означеному акті перевірки. Не зрозуміло тільки, навіщо тоді брали пояснення в юристів, фінансистів, фахівців з паливно-мастильних матеріалів, профільних керівників? Вони всі дивувалися такій дивній тактиці. Для цих людей то не була дебютна ревізія і в них є з чим порівняти. Приміром, понад 4 місяці тривала непроста, болюча робота із Рахунковою палатою - вони теж ставили «незручні» запитання, інколи з опали доходячи до якихось висновків. Навіть відбувалися принципові суперечки. Але ж сторонам таки вдалося вийти на збалансоване, об'єктивне відображення ситуації, де зафіксовано і добрячу порцію критики, з якою Міноборони теж «несолодко».

…Це був перший дзвіночок, що свідчив: остаточний висновок ревізії, ймовірно, є «домашньою» заготовкою її організаторів і думка тих, кого перевіряють, уже не є цікавою. У твердженнях аудиторів, немов у класних SMM-текстах, рефреном повторювалися формулювання-вердикти «безпідставне», «необґрунтоване», «збитки»… А кому потрібен швидкий і гучний показник, у супроводі галасливої інформаційної компанії, схожої більше на огульну обструкцію, аніж на об'єктивне розслідування, багато хто вже здогадується.

Довідаємося, а на чому ж будувалися аргументи МОУ? По перше, це відомство у визначений спосіб реалізувало право, означене Законом України «Про публічні закупівлі», задля повного й безумовного забезпечення військ ПММ і недопущення зриву цього процесу. Можливо, перевіряльники не відали, що в країні вирує ще той «форс-мажор» - агресія окупанта на сході укупі зі спробами недругів України розхитати ситуацію всередині держави й заморозити підтримку її партнерів на Заході. По друге, очевидно, що Міноборони щоразу вивчало ринкову кон'юнктуру, коли у відповідь на коливання цін у бік збільшення, «Трейд Коммодіті» вимушено зверталося із пропозицією укласти угоди, додаткові до основної, і адекватно скоригувати ціну поставок. Наразі лунають звинувачення, що сторони господарських відносин керувалися «неправильними» даними і джерелами щодо цінових коливань на ринку ПММ у період дії угод. Але іще під час перевірки аудиторам дали чітко зрозуміти: військове міністерство у взаєминах із цим ТОВ керувалося документами вповноваженого органу - Торгово-промислової палати України і статистики - ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», які офіційно підтвердили фактичні тренди у динаміці цін на ринку ПММ.

Жодного іншого документа, який би показував інші графіки, окрім показаного Торгово-промисловою палатою та Держзовнішінформом, не існує. Ці дані не визнані нечинними чи сфальсифікованими.

Проте саме згаданий вище акт і став підґрунтям розслідування. Ті самі твердження та фрази, що були у висновках аудиторів, тепер фігурують у заявах САП і НАБУ.

Навіть поверхневий аналіз прокурорських закидів викликає багато запитань до них. Приміром, щось не доберу, які в директора профільного департаменту Міноборони полковника Володимира Гулевича були підстави ставити під сумнів справжність (у САП і НАБУ напевно, вони є) офіційних документів Торгово-промислової палати, Держзовнішінформу? А якщо і так, то чому не відкрито провадження щодо посадовців Держзовнішінформу, Торгово-промислової палати, чому не притягають і їх до відповідальності? Може, і вони «увійшли у змову» із представниками ТОВ «Трейд Коммодіті»…

Якби Міноборони відмовилося б підвищувати ціну ПММ, компанія-постачальник, не розриваючи договір, просто припинила б поставку решти продукції. Це неодмінно призвело б до зриву забезпечення військ по 14 договорам. У стані паливного «голоду» потенційно опинялися частини, які виконували важливі завдання на передовій! Звісно, якби відомство відмовилося від послуг згаданого постачальника, виникла б тривала судова тяганина, треба було знову оголошувати тендерний конкурс - а це час - найдорожче, що є на війні. Зупинка договорів не компенсувала б брак поставок ПММ, який виникав внаслідок розриву договірних відносин - це однозначно. І кого б тоді винуватили, якби, не дай Боже, не було чим заправляти на «нулях» бронетехніку, автівки і генератори? Хто став би до стовпа ганьби? Чому суспільство, декотрі журналісти й політики бояться визнати, що вони свідомо йдуть на поводу очікуваних українцями звісток про викриття корупціонерів? Шукати казнокрадів треба, давно пора, але чи в такий спосіб, граючи на нервах, настроях. Видається, деякі борці з корупцією дбають лише про хвилинний ефект.

Напевно, час іще раз нагадати: закон не забороняє укладення подібних додаткових договорів (ст.36 ЗУ «Про публічні закупівлі»). Більше того, чимало фахівців вказують, що вони - єдина можливість урятувати ситуацію і врахувати інтереси усіх сторін договірних відносин. Це ж очевидно! Так, чи ні шановні «борці»? Але дехто з них забуває, що якість продукції і найнижча ціна - визначальні критерії перемоги на відкритих торгах для того, хто бажає виконувати держзамовлення. Також закон не вимагає, щоб компанія - переможець тендеру мала 20-ти чи 30-річну історію, а її офіс займав хмарочос зі сталі й бетону. Зрештою, «скандальне» ТОВ таки поставило для МОУ весь задекларований обсяг продукції…

Примітно, та до початку цієї «паливної перевірки», в Міноборони України не існувало прецеденту, щоб воно в суді оскаржувало висновки перевіряльних органів. Проте за честь мундира та добрий імідж це відомство у тій ситуації почало боротися іще задовго до «раптового» викриття у жовтні 2017-го, а не після нього, як дехто зараз наполягає у ЗМІ. Іще 7 квітня Міноборони організовано позовну роботу, спрямовану на спростування висновків Держаудитслужби. У правовій державі таке оскарження -прийнятний, правильний крок. Відповідний позов скерували до аудиторської служби 29 травня, а вже 31 травня суд узяв його до роботи, призначивши початок розгляду чомусь… аж на 7 грудня. Представники Міноборони клопотали про прискорення розгляду, аде Феміда мовчала, і відреагувала лише коли до неї із таким же проханням звернулося ТОВ «Трейд Коммодіті». Відтак, слухання у справі мають початися 9 листопада в Окружному адмінсуді України.

А тепер, як кажуть - вишенька на тортик. Процес держзакупівель напрочуд мобільний, і там виникає багато унікальних ситуацій, які потрібно постійно розрулювати. Для законодавця - тема майже цілинна. Приміром, жоден нормативний акт не визначає, які саме документи підтверджують коливання ринкових цін. Вичерпного переліку не існує! Також кількість додаткових угод закон не обмежує. Хоч і кількадесят. Щоразу ціну можна піднімати аж на 10%! То може притягнути до відповідальності тих, хто цю норму придумав? Причому прогалини в законі призводять до неоднакового трактування подібних ситуацій, створюючи передумови до появи «паливних» скандалів. І неоднозначність, коли правоохоронні органи можуть вільно обирати тактику реагування на такі ситуації - втручатися, закривати очі або просто шантажувати потенційною відповідальністю певний суб'єкт, потребує правового врегулювання.

Схожа ситуація могла трапитися практично з будь-яким нафтотрейдером, оскільки вони не перебувають поза ринковим процесом. Змови всередині ринку теж не може бути, оскільки серед трейдерів панує жорстка конкуренція. Тому такі обсяги поставок стають ласим шматком, який хочеться спробувати, а в кращому разі з'їсти повністю. Тому за подібні контракти ідуть справжні комерційні війни. І не побачити ознак бізнес-конфлікту з метою виведення певного гравця з ринку й надання преференцій іншому просто неможливо…