Чому українських військових судять судді з окупованих територій

В Україні триває судова реформа, проте проблема із відновленням діяльності військових судів залишається невирішеною. На сьогоднішній день понад 130 військовослужбовців перебувають під вартою, звинувачені у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів. Їх судять цивільні судді, які не мають уявлення про особливості військової служби в Збройних силах.

Більше того, частіше їх судять судді з окупованих територій, що не розуміють як, бояться або не хочуть приймати виправдувальні вироки. Безумовно, прикриваючись патріотизмом, не можна вчиняти злочини і кожен винний має бути покараний. Але чи можна вважати переслідування військовослужбовців елементом гібридної війни і як розв'язати проблему?

Про це фонду «Повернись живим» розповів офіцер управління правового забезпечення Генерального штабу ЗСУ, полковник юстиції Юрій Бобров.

ЛІКВІДУВАЛИ ЯК НЕПОТРІБНІ

«Після розвалу СРСР усі військові трибунали гарнізонів, які діяли на території України, відповідно до постанови Верховної Ради України були підпорядковані судовій владі нашої держави. Враховуючи те, що Україна отримала у спадок досить потужні Збройні сили, - чисельність нашої армії сягала майже мільйона, - виникло рішення створити систему військового правосуддя. На той час практично у кожному обласному центрі діяли військові суди гарнізонів. Також було створено апеляційні військові суди Центрального, Західного та Південного регіонів і ВМС.

Тривалий час виникали дискусії, чи потрібні нам у країні військові суди, оскільки на них було незначне навантаження і тримати їх було недоцільно. Армія з кожним роком все більше розвалювалась, скорочувалися військові частини, продавалося озброєння. Населенню це все подавалося під виглядом стандартів НАТО та світових стандартів збройних сил. І от у вересні 2010 року указом президента Януковича військові суди було ліквідовано. 2012 року той же Янукович ліквідував діяльність військової прокуратури».

ЦИВІЛЬНІ СУДДІ НЕ КОМПЕТЕНТНІ У ВІЙСЬКОВИХ ЗЛОЧИНАХ

«Коли в Україні існували військові суди, судді мали офіцерські звання і перебували на військовій службі, в решті - відповідали критеріям, встановленим Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» для їхніх цивільних колег. Злочини, скоєні військовослужбовцями, належали до їхньої компетенції. І, оскільки справ не було багато, вони розглядались досить оперативно - за тиждень, місяць. Тоді як зараз навіть елементарні справи щодо військовослужбовців розглядаються роками. Приміром, така складна і об'ємна справа з обвинувачення військовослужбовців Повітряних сил у Скнилівській трагедії розглядалася колегією суддів військового апеляційного суду Центрального регіону України лише 6 місяців. За цей час було допитано понад сотню потерпілих, кілька сотень свідків трагедії, досліджено у судовому засіданні десятки томів матеріалів справи.

Військові суди практикували виїзні засідання, коли кримінальні справи розглядалися на території військової частини, у якій служив обвинувачений, за присутності всього особового складу. Уявіть, який позитивний виховний вплив це мало на військовослужбовців та їхню правосвідомість!

Зараз у нашій державі триває судова реформа, але справи щодо військовослужбовців, які розглядаються територіальними загальними судами, відкладаються у довгий ящик. Причиною цього є велике навантаження на суддів та їхня некомпетентність у питаннях військової служби, незнання порядку прийняття рішень командирами в умовах бойової обстановки, виконання цих рішень підлеглими тощо. До того ж, серйозною проблемою є відсутність єдиної практики у справах про військові злочини та про злочини, вчинені військовослужбовцями.

Раніше у справах цієї категорії діяла єдина судова практика, у тому числі при призначенні покарання.Це означало, що винні у вчиненні певних злочинів військовослужбовці несли приблизно співмірне покарання по усій території України. Сьогодні ж в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна побачити призначені судами покарання, скажімо, за вчинення самовільного залишення військової частини або місця несення служби, здійснені за однакових умов, - від штрафу і до 10 років позбавлення волі. Такий різнобій судової практики не сприяє утвердженню законності і правопорядку у військах та зміцненню військової дисципліни».

СУДДІ З ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

«З понад 130 військових, які на сьогоднішній день перебувають під вартою, близько 120 утримуються у слідчих ізоляторах та ізоляторах тимчасового тримання на сході України. За законом розгляд справ здійснюється за територіальним принципом, тобто там, де було скоєно злочин. А оскільки найбільше скупчення військових є в зоні АТО і прилеглих районах, відповідно, і злочинів військовими вчиняється там найбільше. Справи розглядають місцеві судді, яких не можна не залучати до справ, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом. Ці судді можуть бути порядні, компетентні і професійні, але є випадки, коли вони проживають на непідконтрольній території України, а на роботу їздять на територію, підконтрольну нашій владі. Це, безумовно, має певний вплив на них у прийнятті рішення. Судді - це ж звичайні люди і залежать від тієї обстановки і того соціуму, в якому проживають. Обставини війни у будь-якому випадку впливають на прийняття рішення. У них навіть виникає острах приймати рішення, адже на тій території їхні сім'ї, родичі.

Підсудного і його справу можна було б передавати в іншу область, але це належить до компетенції апеляційного суду, якщо йдеться про скерування справи для розгляду до іншого району у межах області, та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, якщо йдеться про передачу справи на розгляд іншого суду у межах нашої держави. Але для цього мають бути виняткові обставини. Тому що ми апріорі виходимо з того, що кожен суддя є неупереджений, незалежний. Хоча на практиці видно, що це не зовсім так.

На сьогодні на розгляді Уповноваженого Верховної ради України з прав людини є 12 скарг від військовослужбовців щодо упередженого ставлення до них з боку прокурорів і суддів. Буває й таке, що під час судового засідання суддя називає підсудного «укропом», а вплинути на це ніхто не може. Такі скарги надходять і до Міністерства оброни України та Генерального штабу Збройних сил України».

ГІБРИДНА ВІЙНА У СУДАХ

«Від початку збройного конфлікту на сході України Російська Федерація створила спеціальне управління Генеральної прокуратури і Слідчого комітету, які займаються справами лише щодо українських військових. Вони фіксують нібито злочини, скоєні проти мирних мешканців Донбасу, щодо знищення чи пошкодження інфраструктури, житлових будинків, промислових об'єктів тощо. Слідчими держави-агресора порушуються справи проти наших же військових за те, що вони захищають суверенітет і територіальну цілісність Батьківщини та правомірно застосовують зброю. Переслідування військовослужбовців цілком можна розглядати як елемент гібридної війни.

Також у судах часто невірно кваліфікують злочини. Наприклад, розголосу набула справа Сергія Колмогорова - бердянського прикордонника. Восени 2014 року він, перебуваючи на блокпосту разом з іншими військовослужбовцями, намагався зупинити машину, що не зробила цього на вимогу прикордонників, проривалась через український блокпост, за наказом командира здійснив кілька пострілів. У результаті загинула пасажирка. Суд погодився з прокуратурою, і вони звинувачують Колмогорова у навмисному вбивстві та перевищенні службових повноважень. Хоча вогонь проводився з декількох позицій. Експертиза не дає точного висновку, від якої кулі загинула пасажирка. Колмогорову визначили вирок у вигляді 13 років позбавлення волі. Проте він діяв правомірно. Крім того, застосовував зборю за наказом свого начальника, якого взагалі не притягнули до відповідальності. Ці обставини виключають кримінальну відповідальність. Суди, які знаходяться у Донецькій області, не зважали на докази сторони захисту та фактичні обставини справи. Наразі надія лише на касаційний суд.

Насправді судді бояться виправдовувати. Бо за кожен виправдувальний вирок фактично треба притягати до відповідальності прокурора, слідчого, який цю справу розслідував, за порушення конституційних прав громадянина. Доведеться відшкодовувати збитки, завдані особі незаконним притягненням до відповідальності. Фактично, руками наших громадян та посадових осіб Росія веде цю гібридну війну з дискредитації українських військовослужбовців. Не тільки судді, а й багато громадян цього не розуміють. Цивільній людині складно зрозуміти завдання, які виконують військові, стосунки в армійських колективах, порядок прийняття рішення командирами і відповідальність, яку вони несуть за їх виконання».

ЗА ЩО ПОТРІБНО СУДИТИ ВІЙСЬКОВИХ

«Найбільшою проблемою у Збройних силах України, за яку потрібно притягати до судової відповідальності, на сьогодні є самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство. Приблизно від 8 до 10 тис. військовослужбовців на даний час не виконують своїх обов'язків. За умов війни ця цифра є досить значною. Проте є безліч ситуацій, в яких бійців звинувачують безпідставно. Наприклад, справа щодо військовослужбовців 51 бригади, які 2014 року, вибираючись з «котла» у районі Червонопартизанська, перетнули кордон з Росією поблизу населеного пункту Ізварине у Луганській області. Бійці були змушені це зробити, щоб не потрапити під обстріл терористів та військових Збройних сил РФ. Зараз шукають вже різні шляхи, аби притягнути їх до кримінальної відповідальності і навіть закидають порушення Бойового статуту. Хоча Бойовий статут - це не норма права. Це алгоритм дій солдата, командира у різних видах бою. Судді не розуміють різниці між, наприклад, Статутом внутрішньої служби, що є законом, і Бойовим статутом. Бійці діяли в умовах вимушеної необхідності. Не можна говорити про дезертирство, коли людина поставлена у такі жорсткі екстремальні умови, які очевидно несли загрозу її життю і здоров'ю.

Ще однією важливою проблемою є незаконне поводження зі зброєю, небойові втрати, перевищення службових повноважень. Існує маса скарг родичів загиблих, коли є всі ознаки того, що людину вбили, а слідчими Нацполіції за погодженням з прокуратурою закриваються кримінальні провадження та підставі того, що такі випадки визнаються як самогубство. Щодо цього ретельна перевірка усіх обставин загибелі військовослужбовців не проводиться. У масштабах держави ми не маємо єдиної системи впливу на цю ситуацію. Є військова прокуратура, але вона, на жаль, цими питаннями не займається, скеровуючи матеріали до територіальних правоохоронних органів, тому справи не вирішуються місяцями, а то й роками».

УТРИМАННЯ ВІЙСЬКОВИХ ПІД ВАРТОЮ

«Найправильнішим було б військовослужбовців, які вчинили злочини, за наявності підстав до винесення рішення суду утримувати на гауптвахтах. Натомість у нас для всіх ув'язнених військовослужбовців на сході України у районі проведення АТО існує лише дев'ять таких місць - три камери по три особи. Відтак права військовослужбовців порушуються: вони сидять у камерах разом із зеками, які вчинили загально-кримінальні злочини. Іноді з учасниками незаконних військових формувань. Їм не дозволяють носити військову форму, командування військової частини не має можливості контролювати таких бійців і впливати на умови їхнього утримання».

АМНІСТІЯ УЧАСНИКАМ АТО

«2 вересня цього року президент Порошенко підписав закон про амністію учасників АТО. Законом передбачено звільнити від відбування покарання військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, та засуджених вперше за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання чинності цим законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання. Не підлягають амністії особи, засуджені за вбивства, злочини проти особи і розповсюдження наркотичних засобів тощо.

За пропозицією, у томі числі і Управління правового забезпечення Генерального штабу ЗС України, вже внесені і набули чинності зміни до закону «Про статус ветеранів війни і гарантії соціального захисту», якими передбачено, що у разі вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину особу буде позбавлено посвідчення УБД».

ЗАОЧНЕ ЗАСУДЖЕННЯ БОЙОВИКІВ

«Це лише цивільній людині може здаватися, що заочне засудження - щось несерйозне і не дієве. Насправді це визнаний і доведений факт вчинення злочину. Рано чи пізно вирок суду буде виконано. Існує міжнародне публічне право, коли країни заключають договори, згідно з якими зобов'язані видати Україні заочно засудженого злочинця, що з'явився на їхній території. За умови, що цей злочин не політично вмотивований, а загально-кримінальний. Міжнародну конвенцію підписали більшість країн світу, у тому числі наша держава. Якщо країна не видає злочинця, проти неї передбачені санкції».

ЯК МОЖНА РОЗВ'ЯЗАТИ ПРОБЛЕМУ

«Щоб хоча б частково розв'язати проблему, 6 червня цього року ми провели круглий стіл на базі Інституту держави і права ім. Корецького і розробили проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким передбачається відновлення діяльності військових судів. Пропонуємо створити 12-14 гарнізонних судів. Це будуть суди першої інстанції і один апеляційний, що знаходитиметься у Києві. У складі Касаційного кримінального суду Верховного суду передбачено діяльність Військової палати. Для укомплектування цих судів усіх рівнів потрібно близько 100-120 суддів, які будуть залучені в межах загального штату судової влади України.

У разі втілення проекту в життя справи розглядатимуться оперативно, оскільки на суддів не буде великого навантаження, вони не витрачатимуть час на розгляд справ іншої спеціалізації та будуть фахівцями у військовій справі. Це позитивно вплине на стан військової дисципліни та правопорядку в армійських підрозділах за рахунок швидкого розгляду справ і невідворотності покарання. Судді військових судів не будуть залежними від тих впливів, які сьогодні є на суддів з «району АТО». Тут буде більше механізмів впливати на цей процес. Також пропонуємо внести зміни до ряду законодавчих актів. Зокрема у статтю 176 Кримінального процесуального кодексу України, якою пропонуємо передбачити міру запобіжного заходу - нагляд командування військової частини. Вона була у КПК 1960 року і діяла досить ефективно. У такому разі при обранні міри запобіжного заходу військовий не сидітиме у камері разом із цивільними порушниками, командир військової частини нестиме відповідальність за підлеглого військовослужбовця.

Якщо допрацювати проект закону щодо відновлення діяльності військових судів, розроблений за результатами роботи круглого столу, і подати його у Верховну Раду, військові суди почали б працювати з другого півріччя 2018 року».

Змін потребує безліч систем і механізмів, що регулюють роботу української держави. Але уся робота буде марною, якщо ворожий сусід лишатиметься тут чи просунеться вперед. Реформи потрібні, але ні до чого не призведуть, якщо українська армія не стримає супротивника.

Всі мають свою роботу. Україна - вона за нами всіма. І за бійцями, що тримають фронт, і за нами, хто тримає бійців. Будьмо сильними, будьмо разом: https://goo.gl/RMWo3Q

Фонд "Повернись живим"