Чи завжди злодій має сидіти у тюрмі?

«Вор должен сидеть в тюрьме!» Ці слова Жеглова-Висоцького так подобалися багатьом глядачам відомого фільму, мабуть, тому, що викликали почуття справедливості. Натомість, впевненість іншого героя - Шарапова в тому, що той факт, що злодій є злодієм має бути доведений, сприймалася багатьма як інтелігентська слабкість.Скільки води з того часу утекло, але в уявленні людей мало що змінилося. І презумпція невинуватості згадується тільки тоді, коли це стосується нас особисто або наших близьких. Між тим, Конституція України, на яку так люблять посилатись всі, здебільшого, коли їм це вигідно, містить статтю 62, яка говорить: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. ". Це означає, що ніхто не має права називати будь-кого злочинцем, поки вирок суду, який це засвідчить, не набере законної сили. Навіть більше, суд, у проваджені якого знаходиться справа, до постановлення обвинувального вироку не вправі зазначати як встановлені факти, що є змістом обвинувачення. Тобто у будь-яких своїх рішеннях має вказувати, що особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні певного кримінального правопорушення. Таке формулювання також є єдиною формою, у якій може йти мова, у таких випадках, у виступах політиків та громадських активістів, матеріалах журналістів. Я говорю про такі, здавалося б очевидні речі. Але на жаль, більшість цих правил не дотримується.

З тим, коли злодій може бути названий злодієм, начебто все ясно. За яких же умов він має сидіти у тюрмі? Загалом, це може бути у двох випадках - коли суд обере йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також, якщо йому буде призначено покарання у виді позбавлення волі. Щодо законодавчих підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою я вже говорила в одному зі своїх постів.https://censor.net/blogs/7396/scho_stvoryumopanovetovarish Варто ще додати наступне. Застосувати його суд може за наявності таких обставин. Якщо у судовому засіданні прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення такої тяжкості, яка дозволяє обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.Така підозра має бути не голим припущенням, а підтверджуватись об'єктивними відомостями. Але й цього недостатньо. Прокурор має довести, що існує хоча б один із таких ризиків: особа може переховуватись від слідства, знищити речові докази, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню тощо. Зверніть увагу! Всі ці обставини прокурор має довести відповідними об'єктивними даними, які представити у судовому засіданні. За відсутності хоча б однієї зі згаданих умов суд має відмовити у застосуванні запобіжного заходу взагалі, або обрати інший більш м'який запобіжний захід.Таке розлоге юридичне пояснення дала для тих, хто завжди готовий обвинуватити виключно суд у тому що "випустив чергового корупціонера". Подумайте, за наявності таких вимог закону до якості роботи обвинувачення при обранні запобіжного заходу, чи завжди у всьому винен суд?

Щодо покарання у виді позбавлення волі, то це тема для окремої розмови. Тут скажу лише те, що таке покарання є найбільш суворим із всіх, що передбачені законом. А відповідно до частини 2 статті 65 Кримінального кодексу України "особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів." Всі ці обставини мають бути обґрунтовані судом.

Але наразі зупинюсь на одній із підстав, про які заявляють на обґрунтування необхідності створення антикорупційного суду, який, начебто, і має втілити у життя гасло "Вор должен сидеть втюрьме." Так ось, заявляється, що сьогодні такі антикорупційні справи закінчуються здебільшого укладанням угоди, а тому злодій не потрапляє за грати і винять в цьому теж суди. Тому хочу звернути Вашу увагу, що відповідно до ч.4 ст.469 КК України угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим укладаються у випадках "вчинення особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами." Напевно, що для боротьби з корупцією у державі такі умови є досить прийнятними, тому на них і йдуть прокурори, а суд затверджує такі угоди. Найчастіше умовою таких угод є відшкодування збитків, спричинених злочином. Так говорить закон. Думаю, що, якби було проведено опитування з питанням :"Чи має суд діяти за законом?", то переважна більшість з вас відповіла би ствердно. Але чомусь, коли суд діє саме так, ми обурюємось, бо це нам не завжди подобається. А тепер замислимось, що є важливішим, щоб "вор сидел в тюрьме" або щоб він повідомив додаткові обставини відносно злочину, які нададуть можливість притягнути до відповідальності й інших корупціонерів, та відшкодував державі шкоду?

Тож давайте більше думати та аналізувати інформацію, а не за будь-якої нагоди кричати "зрада" чи "перемога" залежно від своїх політичних уподобань.Тобто, будьмо тими, кого називають відповідальними громадянами.