Справжня виборча реформа відбудеться тільки під тиском тисяч людей

Український Парламент у першому читанні неочікувано схвалив проект Виборчого кодексу, що передбачає відмову від мажоритарної системи і перехід до парламентських виборів за відкритими партійними списками та регіональними округами.

Критично необхідні 226 голосів «за», відверто кажучи, стали несподіванкою. Адже два тижні тому, після початку протестів біля Верховної Ради 17 жовтня, Парламент відхилив усі законопроекти, що стосувалися змін до виборчого законодавства. Зокрема, проект 1068-2, що також передбачав відкриті списки, отримав всього 169 голосів.

Причому провалений він був якраз силами коаліції. Адже дві найбільші фракції БПП і Народний фронт дали критично мало голосів.

Ось красномовна ілюстрація до цього історичного голосування:

1. Фракція Партії «Блок Петра Порошенка»: «за» проголосували 57 депутатів із 138;

2. Фракція Політичної партії «Народний фронт»: «за» проголосували 38 із 81.

Чимало голосів тоді не додали зокрема мажоритарники, побоюючись за свої шанси бути обраними на наступних парламентських виборах.

Захищати мажоритарну виборчу систему, що неодноразово дозволяла олігархам створювати ручну більшість та від скликання до скликання потрапляти у Парламент, був покликаний і проект Виборчого кодексу 3112.

І хоча його автори переконували, що документ запускає пропорційну систему, яка гарантує представництво усіх регіонів у Верховній Раді, насправді цей проект передбачав виборчу систему ще гіршу, ніж наявну змішану.

Зокрема він пропонував поділити Україну на 450 округів, у кожному з яких партії висувають кандидата. Тобто цей проект повністю перекреслював ідею відкритих списків, коли саме виборці вирішують, хто з кандидатів даної партії має більше довіри і може представляти їхні інтереси у Верховній Раді. Також законопроект не містив заборони використання в процесі агітації благодійних фондів, які під час виборчих кампаній стають інструментом прямого або опосередкованого підкупу виборців. Якщо до цього додати тотальне використання адміністративного ресурсу, яке ми спостерігали під час останніх виборів в ОТГ, можна констатувати: будь-які наступні вибори за такою системою стали б найбруднішими за всю історію країни.

Тим не менш цей проект знайшов підтримку аж 102 народних депутатів, серед яких у тому числі були й депутати провладної більшості. Нічого дивного. Адже цей проект відкривав би нечуваний простір для маніпуляцій з виборцями, що, безумовно, вигідно чинній владі.

Саме тому прийняття проекту Виборчого кодексу, що передбачає революційні зміни у виборчому законодавстві (відкриті списки з регіональними округами), є одночасно доброю і тривожною новиною. Доброю, бо цей проект назрів давно, і чекав на прийняття і реалізацію ще з 2010-го року.

Трошки історичного лікбезу. Проект 3112-1 насправді лише формально є кодексом авторства спікера Парубія. Насправді текст на 99% співпадає із проектом Виборчого кодексу, зареєстрованого у Парламенті ще шостого скликання народним депутатом Ю. Ключковським (реєстраційний номер 4234-1 від 23.03.2010 року). Що ж, такі реалії політичного життя: якщо під законопроектом немає прізвищ представників влади або провладної коаліції, то вірогідність прийняття такого проекту зводиться до нуля.

Його основна новизна - це заміна змішаної системи на пропорційну, що забезпечить відповідність політичної конфігурації Парламенту реальному рівню підтримки партій. Також ця виборча система дасть виборцям можливість самим впливати на черговість проходження депутатів до Парламенту, що сприятиме оновленню еліт. Окрім цього, проект суттєво обмежує використання політичної реклами, завдяки якій олігархи утримують канали, що створюють паралельну реальність для виборців. Більше того: цей проект зобов'язує партії відкрити рахунки виборчих фондів і звітувати про надходження і використання коштів. Відповідні звіти має оприлюднювати ЦВК, яка, до речі, теж суттєво зміниться, адже законопроект висуває нові вимоги і до членів виборчих комісій. Зокрема передбачає обов'язок ЦВК утворювати регіональні представництва та обов'язок держави здійснити програму навчання членів виборчих комісій та їх сертифікацію.

Усі ці позитивні зрушення насправді незручні і невигідні владі. Бо ліпше тримати під контролем мажоритарників, які традиційно є інструментом створення олігархічної більшості. Ще зручніше тримати на короткому повідку Центральну виборчу комісію, 13 з 15 членів якої втратили легітимність, оскільки закінчився строк їхніх повноважень. Та її Голову - завжди зручного і гнучкого за будь-якої влади Охендовського.

Беззаперечно влада вже шукає вихід із незручної ситуації, яку викликало це випадкове голосування.

Ідею відкритих списків будуть дискредитувати та нівелювати. Це вже відбувається, коли провладні експерти називають виборчу реформу спробою федералізації країни та загрозою суверенітету. Інша загроза - це внесення неприйнятних правок у проект до другого читання та фактичне спотворення революційного законопроекту.

Існує ризик, що закон, який схвалила Парламентська Асамблея Ради Європи, який обіцяв усім українцям кандидат у Президенти Петро Порошенко та підписали депутати коаліційної більшості у 2014-му році, буде не виборчою реформою, а черговою великою маніпуляцією.

Уникнути цього можна лише одним шляхом - громадським тиском і присутністю українців біля стін Верховної Ради. Одного разу, 17 жовтня, українці довели своє право бути почутими. Утім, під час голосування за проект Виборчого кодексу, на площу мають вийти тисячі українців, яким не байдужа доля країни.

Так, сьогоднішня влада, декларуючи «життя - по новому», воліє жити за старими принципами. Ось тільки досвід доводить: чим довше і безцеремонніше вони грають за своїми правилами, тим сильнішим і гучнішим стає слово і тиск вулиці. Істина, доведена Революцією Гідності.